Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 522/21969/24
Номер провадження: 2/511/305/25
11 березня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді- Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви
06.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 06.10.2024 року у розмірі 8318,00грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 06.10.2024 року він позичив ОСОБА_2 200 доларів США. 06.10.2024 року між ним та відповідачем було складено розписку відповідно до якої сума боргу, яку ОСОБА_2 зобов'язується йому сплатити та зобов'язався сплатити до 30.10.2024 року. Крім того, зазначив, що ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200,00 доларів США, не бажає повертати, на його телефонні дзвінки не відповідає та уникає зустрічей. Враховуючи вище вказане, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.
Справа перебувала в провадженні Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одесит від 12.12.2024 року передано справу на розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.01.2025року прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження ( з викликом сторін). ( а.с. 15)
Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що 06.10.2024 року він позичив 200 доларів США ОСОБА_2 . Було складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язався до 30.10.2024 року повернути 200 доларів США. До теперішнього часу ОСОБА_2 гроші не провернув, на його телефонні дзвінки не відповідає та уникає зустрічей. Враховуючи вище вказане, він просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 06.10.2024 року у розмірі 200 доларів США.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с. 22,24)
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно оригіналу розписки від 06.10.2024 року ОСОБА_2 повинен сплатити ОСОБА_1 200,00 доларів США, які відповідач зобов'язувався повернути до 30.10.2024 року.(а.с.5)
Позивач зазначає, що до теперішнього часу суму позики у розмірі 200,00 доларів США відповідач не повернув.
ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200,00 доларів США
Із встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору позики, укладення якого відбулося в письмовій формі і підтвердження реальності якого позивачем надано суду письмову розписку відповідача про отримання коштів.
Дані спірні правовідносини регулюються наступним нормами права.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, сплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Також статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Однак як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Далі ч. 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до правового висновку ВС від 08.07.2019 року по справі №524/4946/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Оцінивши докази в сукупності, перевіривши їх відповідність нормам закону, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Із змісту наданої письмової розписки встановлено, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 200,00 доларів США.
Відтак суд приходить до висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо позики.
Суд вважає, що змістом даної розписки підтверджено наявність саме грошового боргу перед ОСОБА_1 ..
Позивач пред'явив письмову вимогу до відповідача 06.10.2024 року, строк виконання зобов'язання сплив 30.10.2024 року.
Далі, оскільки у позикодавця наявний оригінал боргової розписки, а відповідачем не доведено факт повернення боргу, тому суд вважає, що позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому виходячи із вимог ст.204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, наявні всі правові підстави для стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 200 доларів США.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20грн.
На підставі ст.525, 526, 610, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 81, 141, 200, 247, 258-259, 263, 265,280-284,288,289 ЦПК України ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , борг за договором позики від 06.10.2024 року в розмірі 200 доларів США
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 12.03.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя С. І. Гринчак