36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.10.2010р. Справа № 14/178
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний портал", юридична адреса: вул. Леніна, 3, м. Рубіжне, Луганська область, 93000; поштова адреса: вул. Ворошилова, 5, оф. 310, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Транс", вул. Первомайська, 46, оф. 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39614
про стягнення 23400,00 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Жидких О.В., дов. б/н від 01.07.2010 р.
від відповідача: представник не з'явився (належним чином повідомлений)
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення боргу та пені в сумі 34200,00 гривень, із яких основний борг 18000,00 гривень та пеня за невиконання зобов'язання за договором 16200,00 гривень, а також заява про уточнення позовних вимог до суми 23400,00 гривень, з яких сума основного боргу 18000,00 гривень та штраф в сумі 5400,00 гривень.
В судовому засіданні 28.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) (а. с. 77). Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 03.11.2010 р.
В судове засідання представником позивача подана Заява про уточнення позовних вимог (вхід. № 13070д від 28.10.2010 р. канцелярії суду) до суми 23400,00 гривень, з яких сума основного боргу 18000,00 гривень та штраф в сумі 5400,00 гривень. Суд заяву прийняв, розглянув по суті, перевірив повноваження представника на вчинення дій, роз'яснив представнику позивача наслідки вчинення ним відповідних процесуальних дій задовольнив її, залучивши до матеріалів справи (а. с. 73). Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 10800,00 гривень підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 78 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.09.2010 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 14.10.2010 р., які були адресовані та направлені відповідачу (а. с. 24 та а. с. 45 відповідно), повернулись до суду 17.09.2010 р. та 25.10.2010 р. відповідно із відміткою пошти про закінчення терміну зберігання.
В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 21 червня 2010 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний портал", м. Рубіжне (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Транс", м. Кременчук (надалі Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 82 (надалі Договір) (а. с. 5 - 8), а також Додаткову угоду № 1 від до Договору (надалі Додаткова угода) (а. с. 9).
Згідно із п. 1.1. Договору, Продавець (Відповідач у справі) зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач у справі), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти дизельне паливо Л 0,2-62 ГОСТ 305-82, в подальшому Товар, згідно з умовами Договору і Додаткової угоди до нього.
Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що умовою оплати є 100% передоплата безготівковим розрахунком згідно виставленого Продавцем (Відповідач у справі) рахунку-фактури.
На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором Позивач платіжним дорученням № 426 від 22.06.2010 р. перерахував Відповідачу суму попередньої оплати за дизельне паливо Л 0,2-62 ГОСТ 305-82 в сумі 397985,40 гривень (а. с. 10).
Пунктом 4 Додаткової угоди сторонами були визначені умови поставки Товару - франко-вагон (FSA). Початок постачання на протязі 3 банківських днів після отримання грошей на розрахунковий рахунок Продавця (Відповідач у справі).
У визначені строки Відповідач не здійснив поставки Товару Позивачу.
Згідно із п. 7.3. Договору, у випадку, якщо Продавець (Відповідач у справі) порушить строки поставки Товару більше ніж на два дні, Покупець (Позивач у справі) має право відмовитися від оплаченої, але не поставленої у строк партії Товару і вимагати від Продавця повернення грошових коштів.
Листом № 102 від 23.06.2010 р. Позивач звернувся до Відповідача із вимогою здійснити повернення грошових коштів (передоплати) в розмірі 397985,40 гривень (а. с. 17).
У відповідь на вказаний лист Відповідач здійснив часткове повернення суми попередньої оплати:
- платіжне доручення № 136 від 23.06.2010 р. на суму 100000,00 гривень (а. с. 12);
- платіжне доручення № 137 від 23.06.2010 р. на суму 100000,00 гривень (а. с. 12);
- платіжне доручення № 138 від 23.06.2010 р. на суму 179985,40 гривень (а. с. 13).
Загальна сума повернення попередньої оплати склала 379985,40 гривень.
Сума неповернутої попередньої оплати за Товар склала (397985,40 грн. - 379985,40 грн.) 18000,00 гривень.
21.07.2010 р. Позивачем Відповідачу за вих. № 143 була направлена Претензія про повернення грошових коштів в сумі 18000,00 гривень, але останній на неї не зреагував, повернення грошових коштів не здійснив. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість в сумі 18000,00 гривень.
Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення строків відвантаження нафтопродуктів, Продавець (Відповідач у справі) оплачує Покупцю (Позивач у справі) пеню в розмірі 30 (тридцять) % від вартості оплачених, але не відвантажених в строк нафтопродуктів, за кожен день прострочки.
Позивачем Відповідачу була нарахована пеня в сумі 16200,00 гривень. В своїй заяві про уточнення позовних вимог Позивач зменшив розмір нарахованої пені до суми 5400,00 гривень.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 23400,00 гривень, з яких сума основного боргу 18000,00 гривень та 5400,00 гривень пені.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами та доказами і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 18000,00 гривень та пеню в сумі 5400,00 гривень. Провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 10800,00 гривень припинити на підставі ч. 1 ст. 78 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.
Згідно із ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем надано докази понесення ним витрат в сумі 518,00 гривень на отримання витягу з ЄДРПОУ, відрядження працівників до господарського суду Полтавської області, спорядження службового автомобіля для перевезення працівників до господарського суду Полтавської області тощо (а. с. 58 - 52). Суд вважає вказані витрати такими, що входять до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 749,91 гривень, що складаються з державного мита в розмірі 234,00 гривень, втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 161,48 гривень та 354,43 гривень інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у господарському суді.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, ч. 1 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 10800,00 гривень припинити на підставі ч. 1 ст. 78 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Транс", код ЄДРПОУ 36504171 (вул. Первомайська, 46, оф. 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39614; р/р 26004057100251 в ПАТКБ "Правекс-Банк", МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний портал", код ЄДРПОУ 33370583 (юридична адреса: вул. Леніна, 3, м. Рубіжне, Луганська область, 93000; поштова адреса: вул. Ворошилова, 5, оф. 310, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100; р/р 26008565416501 в Донецькій обласній філії АКБ СР "Укрсиббанк", МФО 334011) суму боргу в розмірі 18000,00 гривень, пеню в сумі 5400,00 гривень, судові витрати, що складаються з державного мита в розмірі 234,00 гривень, втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 161,48 гривень та 354,43 гривень інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у господарському суді.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.