36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.10.2010р. Справа № 14/177
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер Україна", юридична адреса: пр. Перемоги, 62/1, к. 1, м. Київ, 03113; поштова адреса: пр. Перемоги, 67, оф. 42 (готель Станкозаводу), 03062
до Товариства з обмеженою відповідальністю "X-Treme Спорт" (Екс-Трім Спорт), пров. Зоряний, 12, с. Горбанівка, Полтавський район, 38751
про стягнення 316981,99 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники сторін:
від позивача: Ярощук П.А., дов. б/н від 10.08.2010 р.
від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 316981,99 гривень, яка утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору про поставку продукції (спортивних товарів) від 02.11.2009 р. № 1/02/11/09.
В судовому засіданні 28.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення (а. с. 84 - 85) відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 03.11.2010 р.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду від 01.09.2010 р. та від 14.10.2010 р. матеріали та докази не подав. 27.10.2010 р. за вхід. № 12990д канцелярії суду від нього поступило клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 38) у зв'язку із хворобою директора ОСОБА_1, а також в цьому ж клопотанні було повідомлено суд про досягнення домовленості із директором ТОВ "Фішер Україна" про погашення заборгованості шляхом часткового повернення відвантаженою продукції на склад ТОВ "Фішер Україна". Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув його, залучив до матеріалів справи та в задоволені його відмовив виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Крім того, суд враховує ту обставину, що 12.10.2010 р. за вхід. № 12173д канцелярії суду від відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 31) у зв'язку із відрядженням директора за межі м. Полтава, але жодних доказів в підтвердження цієї обставини, які і хвороби директора станом на 27.10.2010 р., суду надано не було.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 02 листопада 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фішер Україна", м. Київ (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екс-Трім Спорт", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Договір № 1/02/11/09 про поставку продукції (спортивних товарів) (надалі Договір) (а. с. 5 - 9).
Згідно із п. 1.1. Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується передати (поставити) Покупцеві (Відповідач у справі) у зумовлені строки (строк) товари для спорту та активного відпочинку торгової марки "Fisher" (Австрія) (далі Товари), а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, погодженими Сторонами у Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість Товарів, що постачаються відповідно до Договору, є ціною Договору й зазначається в Додатках, а саме:
- Додаток № 1 від 02.11.2009 р. на суму 130600,80 гривень (а. с. 47);
- Додаток № 2 від 02.11.2009 р. на суму 45995,40 гривень (а. с. 48);
- Додаток № 3 від 02.11.2009 р. на суму 79728,00 гривень (а. с. 49);
- Додаток № 4 від 02.11.2009 р. на суму 17305,20 гривень (а. с. 50);
- Додаток № 5 від 02.11.2009 р. на суму 56245,20 гривень (а. с. 51);
- Додаток № 6 від 02.11.2009 р. на суму 618822,60 гривень (а. с. 52-54);
- Додаток № 7 від 02.11.2009 р., на суму 53388,00 гривень (а. с. 55);
- Додаток № 8 від 02.11.2009 р. на суму 18144,00 гривень (а. с. 56);
- Додаток № 9 від 02.11.2009 р. на суму 14112,00 гривень (а. с. 57);
- Додаток № 10 від 02.11.2009 р. на суму 38273,76 гривень (а. с. 58), а загалом на суму 1072614,96 гривень.
Згідно із п. 4.1. Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується передати (поставити), а Покупець (Відповідач у справі) прийняти й оплатити Товар, на умовах відвантаження Товару зі складу Постачальника.
Пунктом 4.7. Договору визначено, що Покупець (Відповідач у справі) зобов'язаний прийняти Товар (партію Товару), в узгоджені з Постачальником (Позивачем) строки, але не пізніше останнього дня періоду поставки.
Відповідно до п. 4.8. Договору, фактичною датою передачі Товару Покупцю (Відповідач у справі), є дата, яка зазначена у видатковій накладній Постачальника (Позивача у справі).
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу продукцію на суму 670970,76 гривень, що підтверджується видатковими накладними:
- № ФУ-0000209 від 05.11.2009 р. на суму 232544,40 гривень (а. с. 10 - 12);
- № ФУ-0000266 від 08.12.2009 р. на суму 45388,20 гривень (а. с. 13);
- № ФУ-0000306 від 30.12.2009 р. на суму 7257,60 гривень (а. с. 14);
- № ФУ-0000008 від 05.01.2010 р. на суму 374894,16 гривень (а. с. 15 - 18);
- № ФУ-0000009 від 05.01.2010 р. на суму 10886,40 гривень (а. с. 19).
Згідно із п. 2.7. Договору, ціна договору (загальна вартість товару) має бути сплаченою Покупцем (Відповідач у справі) у повному обсязі до 15.01.2010 р. згідно графіку оплат.
Відповідач за поставлену продукцію з Позивачем розрахувався частково в сумі 82499,57 гривень, а також за згодою сторін було повернуто продукцію на суму 271489,20 гривень. Неоплаченою залишилась поставлена продукція в сумі 316981,99 гривень.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 316981,99 гривень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 3170,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "X-Treme Спорт" (Екс-Трім Спорт), ідентифікаційний код 35171255 (пров. Зоряний, 12, с. Горбанівка, Полтавський район, 38751; р/р 260086506 в "Укргазбанк" в м. Полтава, МФО 331520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер Україна", ідентифікаційний код 33602126 (юридична адреса: пр. Перемоги, 62/1, к. 1, м. Київ, 03113; поштова адреса: пр. Перемоги, 67, оф. 42 (готель Станкозаводу), 03062; р/р № 26006213145 в АТ "Райффайзен банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) суму боргу 316981,99 гривень і судові витрати, які складаються з державного мита в сумі 3170,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 03.11.2010 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.