12 березня 2025 року
м. Харків
справа № 645/1742/23
провадження № 22-ц/818/1225/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії -Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року у складі судді Сілантьєвої Е.Є.,-
У травні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.05.2014 по 31.01.2022 у розмірі 67 800 грн 23 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є споживачами послуг централізованого опалення, підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, отримують такі послуги, але не здійснюють оплату, внаслідок чого утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.05.2014 по 31.01.2022 у розмірі 67800 грн 23 коп, судовий збір у розмірі 1342 грн з кожного.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідачі належним чином свої зобов'язання зі сплати отриманих послуг з опалення та теплопостачання не виконували, плату за надані послуги з теплопостачання вносили не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.05.2014 по 31.01.2022 у розмірі 67 800 грн. 23 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги застосувавши строки позовної давності.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повідомив відповідача належним чином про час та місце розгляду справи та розглянув справу за її відсутності чим позбавив її можливості надати суду докази, відзив та навести свої заперечення проти позовних вимог та заявити про застосування строку позовної давності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ».
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_2 .
Як убачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідача за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.05.2014 року по 31.01.2022 року у сумі 67 800 грн. 23 коп.
КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Встановивши, що КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення у АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.
Судом встановлено, що відповідачі вказані послуги сплачують несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого за період з 01.05.2014 року по 31.01.2022 року виникла заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі» у сумі 67 800 грн. 23 коп. Розмір заборгованості підтверджується наданими суду рахунком.
Відповідачами не спростовано наявність заборгованості, контррозрахунку суду не надано.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
В матеріалах цивільної справи відсутні докази того, що відповідачі були належним чином повідомлені про існування судового споруї.
Рішення по справі ухвалено в спрощеному порядку за відсутності учасників справи. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась суду за адресою реєстрації місця проживання відповідачів, проте згідно довідки про Укрпошта не була вручена адресатам та була повернута за закінченням терміну зберігання (а.с. 18-19).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності до вимог КП «ХТМ» про стягнення заборгованості.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із позовною заявою у дійсній справі є травень 2023 року, а період нарахування заборгованості становить 01.05.2014 по 31.01.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою у квітні 2023 року ( під час дії карантину) просив стягнути заборгованість за період з 01.05.2014 по 31.01.2022. Тобто трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 включно позивачем не пропущено.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за теплопостачання, проте заявлений період не відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01.04.2017 по 31.01.2022, яка складає 62957,71 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший, четвертий частини першої статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періоду і розміру заборгованості та з відповідачів солідарно належить стягнути 62957,71 за період 01.04.2017 по 31.01.2022.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджено, а саме, за подання позову - 2684,00 грн. (а. с. 1).
Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково, а саме - на 92,85 %, то судовий збір пропорційно задоволеним вимогам становить 2 492,29 грн, тобто по 1 246,14 грн з кожного відповідача.
ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатила судовий збір у сумі 4026,00 грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, зменшено суму, що підлягає стягненню, з позивача на його користь підлягає стягненню судовий збір пропорційно незадоволених позовних вимог (7,15 %) в розмірі 287,86 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року змінити в частині розміру заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячої води.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_3 , банк одержувача ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Харків, МФО 351823) заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 62957 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім ) грн 71 коп.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_3 , банк одержувача ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Харків, МФО 351823) судовий збір у розмірі 1 246(одна тисяча двісті сорок шість) грн 14 коп з кожного.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 287,86 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук