11 березня 2025 року
м. Харків
права № 644/9498/23
провадження № 22-з/818/8/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №644/9498/23,-
У грудні 2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення від 03.09.2019 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з1\4 на 1/6 частину заробітку (доходу) позивача.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційні скарги в яких посилаючись на не повне дослідження обставин справи просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати додаткове рішення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 травня 2024 року - скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 03.09.2019 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та судовий збір.
28 жовтня 2024 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 сплачені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 22 000 грн.
13.11.2024 від ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшло заперечення на клопотання, в якому представник зазначив про недоведеність витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено, проте питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішувалось.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Підсівальникова О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 28.10 2024, тобто з дотриманням строків визначених п.8 ст.141 ЦПК.
Також, Підсівальникова О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції в позовній заяві зазначала про те, що позивач планує понести витрати на правничу допомогу, докази на підтвердження яких буде надано додатково для ухвалення додаткового рішення про вирішення цього питання по справі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції було відмовлено.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції представником додано копії : договору про надання правничої (правової) допомоги № 66 від 25 листопада 2023 року, акту про виконані послуги адвокатом № 66/2511/23, ордер від 25.11.2023., скан квитанцій від 28.10.24, 15.06.2024, 30.11.23, 26.11.23.
Загальна вартість наданих послуг зазначена 22000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
13.11.2024 від ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшло заперечення на клопотання, в якому представник зазначив про недоведеність витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа не була складною та не вимагала великого обсягу робіт з боку адвоката, перебувала в провадженні суду не тривалий час.
Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи в апеляційної інстанції, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність та стосується зменшення розміру аліментів, а також зважаючи на те, що відповідачкою подана заява про недоведеність судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат до 5 000,00 грн на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 270, 382, 383 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №644/9498/23 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 ( п'ять тисяч ) грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований