Справа № 953/10535/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/775/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15 ч.4 ст.185,
ч.1 ст.360 КК України
03 березня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бряниківка, Дворічанського району Харківської області, громадянина України, який не працює, не одружений, має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2023 року за ч.2 ст.125 КК України до 240 годин громадських робіт;
- вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року за ч. 2 ст.389 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2023 року до покарання у виді 1 року 10 днів обмеження волі,-
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 360 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 1 ст. 360 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 13 серпня 2024 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 - залишений без змін до набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з 03 грудня 2024 року, тобто з дня ухвалення цього вироку суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його взяття під варту, а саме, з 17 жовтня 2024 року по 02 грудня 2024 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов Акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 5137 грн. 74 коп.
Вирішено долю судових витрат та речових доказів.
Як встановив суд, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.09.2024 приблизно о 23.18 год. перебував поруч з будинком № 15-Б по вул. Валентинівській в м. Харкові, де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 зайшов до підвального приміщення будинку № 15-Б по вул. Валентинівській в м. Харкові, яке використовується як укриття та вхід до якого є вільним. Діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжений, останній раз 23.07.2024 Указом Президента України №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», достовірно знаючи про його введення, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у підвальному приміщенні за вищевказаною адресою, за допомогою заздалегіть підготовлених кусачок таємно викрав належне АТ «Укртелеком» майно, вартість якого визначена висновком судово-товарознавчої експертизи № 7704 від 04.10.2024, а саме: кабель зв'язку ТПП «20х2х0.4», загальна довжина кабелю 24 метра, вартістю 1556,40 гривень, кабель зв'язку ТПП «20х2х0.4» загальна довжина 20 метрів та 50 сантиметрів, вартістю 1329,43 гривень, кабель зв'язку ТПП «30х2х0.4» загальною довжиною 18,8 метрів, вартістю 1275,77 гривень, кабель зв'язку ТПП «30х2х0.4» загальною довжиною 5,7 метра, вартістю 386,80 гривень, кабель зв'язку ТПП «20х2х0.4» загальною довжиною 3,7 метра, вартістю 239,95 гривень, кабель зв'язку ТПП «20х2х0.4» загальною довжиною 2,1 метра, вартістю 136,19 гривень, кабель зв'язку КПП ВП 4х2х0,5 загальною довжиною 5,2 метра, вартістю 65,03 гривень, спричинивши АТ «Укртелеком» матеріальні збитки на загальну суму 4989,57 гривень.
Однак, довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_7 , не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками поліції з викраденим майном.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, 17.09.2024 приблизно о 23.18 год. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вільного доступу зайшов до підвального приміщення будинку № 15-Б по вул. Валентинівській в м. Харкові, яке використовується як укриття.
Реалізовуючи свій прямий умисел, спрямований на пошкодження кабельної лінії зв'язку АТ «Укртелеком», з метою подальшого таємного викрадення телефонного мідного кабелю, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи, що вказаний кабель використовується АТ «Укртелеком» для здійснення зв'язку, перебуваючи у підвалі під'їзду за вищевказаною адресою в той же день приблизно о 23.18 год., за допомогою предмету, який заздалегідь заготовлений для вчинення злочину, а саме металевих кусачок, умисно перерізав кабелі зв'язку АТ «Укртелеком» а саме кабелі: КПП ВП 4х2х0,5, ТПП «20х2х0.4», ТПП «30х2х0.4», ТПП «30х2х0.4», ТПП «20х2х0.4», ТПП «20х2х0.4», ТПП «20х2х0.4» привівши зазначену лінію зв'язку в непридатний за її цільовим призначенням стан, внаслідок чого відбулося тимчасове припинення зв'язку для 1 абонента основного телефонного апарату (ОТА), тобто послуги телефонного зв'язку за вищевказаною адресою та 1 абонента швидкосмужного доступу до інтернету (ШСД), тобто послуги Інтернету за вищевказаною адресою, через що користувачі до моменту відновлення такого зв'язку втратили можливість, у тому числі і здійснення міжміського зв'язку через неможливість використання пошкоджених у результаті вчинення кримінального правопорушення кабельних ліній, а АТ «Укртелеком», в свою чергу втратило можливість надання телекомунікаційних послуг зв'язку.
Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 360 КК України, тобто умисне пошкодження телекомунікаційної мережі, що спричинило припинення надання телекомунікаційних послуг.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити вирок Київського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 року відносно ОСОБА_7 та застосувати до ОСОБА_7 вимоги ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на строк тривалістю 3 роки.
Зазначає, що ОСОБА_7 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненні злочину, співпрацював з правоохоронними органами, скоїв крадіжку, оскільки знаходився в тяжкому матеріальному стані та необхідністю проходити лікування, у зв'язку із захворюванням нирок, тому вважає, що призначене обвинуваченому покарання є суворим та підлягає перегляду з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.01.2003 року.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із матеріалів кримінального провадження, вбачається, що воно розглянуте судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, висновки суду про фактичні обставини справи та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.2 ст.394 та ст.404 КПК України, не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд діяв з дотриманням вимог статей 50 та 65 КК України, а саме, суд першої інстанції врахував ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК України) та проступком (ч.1 ст.360 КК України), конкретні обставини справи, а також відомості про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має середню освіту, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуді своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розумінні наслідків своїх дій.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд першої інстанції, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи міру покарання, вважав за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України та у виді обмеження волі за ч.1 ст.360 КК України, визначивши покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Більш того, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення не відбувши покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року, суд першої інстанції, при визначенні розміру остаточного покарання, застосував положення ч.1 ст.71 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим і таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що обвинувачений неодноразово судимий, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку. Однак, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, вчинивши, зокрема, новий тяжкий злочин проти власності в умовах воєнного стану, у період невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Тобто, системний характер вчинення обвинуваченим умисних злочинів, та відомості про особу обвинуваченого характеризують його як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень та про високий рівень суспільної небезпечності ОСОБА_7 , а тому колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого не можливо без ізоляції його від суспільства.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що суд призначив ОСОБА_7 через надмірну його суворість не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як вбачається з мотивувальної частини вироку, фактично прийняв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально-побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, мотивацію кримінального правопорушення.
Захисником не наведено в апеляційній скарзі нових обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та могли свідчити б про явну суворість призначеного покарання у межах санкції за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України та ч.1 ст.360 КК України.
Крім того, стороною захисту не надані відомості та докази, які б підтверджували вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Поряд із цим, ОСОБА_7 , будучи працездатною особою, офіційно не працевлаштований, вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, який є тяжким злочином.
Колегія суддів звертає увагу й на те, що перелік викраденого обвинуваченим майна не є предметами першої необхідності та не є предметами, які забезпечують життєдіяльність людини.
Про зазначені обставини, які потрібно врахувати суду при ухваленні остаточного судового рішення та призначення покарання винній особі, також зазначає і Верховний Суд у своїх постановах від 29 листопада 2023 року (справа №754/3214/22) та від 30 серпня 2023 року (справа №649/1724/22).
Отже, стороною захисту не зазначено обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, та колегією суддів під час апеляційного перегляду вироку не встановлено.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час ухвалення нового вироку, із застосуванням положень ст.71 КК України, суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідні правові висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року (справа №686/3226/20), від 09 серпня 2022 року (справа №359/4720/20), від 01 березня 2023 року (справа №758/15350/21).
Будь-яких законних підстав для пом'якшення ОСОБА_7 покарання, в тому числі призначеного із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено, оскільки матеріали цього кримінального провадження не містять пом'якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.1 ст.360 КК України відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі сторони захисту.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування вироку, судом апеляційної інстанції також не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді: