Іменем України
11 березня 2025 року
м. Харків
справа №634/561/24
провадження № 22-ц/818/394/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-банк» на заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Єрьоміної О.В.,-
У чернві 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі за текстом АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 10.06.2018 року в розмірі 89578,53 грн. станом на 13.05.2024 року та судові витрати.
Заочним рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент - Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, щов Анкеті-Заяві про приєднання до Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобовязався в подальшому регулярно знайомитись із змінами до них, викладеними на сайті. Зазначає, що користуючись кредитними коштами, позичальник фактично висловив свою згоду із формою договору, а саме-офертою, а також його умовами, включно із відсотками. Посилаючись на положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, вважає, що фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією та сплатою періодичних платежів є доказом дотримання А-Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що незалежно від підписання позичальником Умові Правил надання банківських послуг, а також тарифів А-Банку, районний суд відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України повинен був стягнути із відповідача на користь банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ. Заперечує проти врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки у цій справі позичальник підписав паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Тому застосуванню підлягає позиція Верховного Суду, сформована у постанові 02.12.2020 року №284/157/20, за змістом якої підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, позичальник погодився на такі умови кредитного договору, включно із відсотками за користування кредитними коштами. Стосовно дати актуальності інформації посилаючись на положення ч.2 ст.638, ст.643, ч.3 ст.645 ЦК України доводить, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі «2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» у підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців; а порядок обчисленні реальної річної процентної ставки визначено п.13 розділу 4 Паспорту. Керуючись п. 4 розділу 7 Паспорту доводить, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий стан та його історії обслуговування у Банку. В обґрунтування правильності розрахунку заборгованості позивачем надано банківську виписку.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що позичальник ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є однією і тією ж особою. Тому підстав для стягнення суми за кредитним договором з ОСОБА_1 відсутні.
Проте такі висновки суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 10.06.2018 року ОСОБА_2 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з АТ «А-БАНК» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, Паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта» разом з Умовами та правилами і Тарифами складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві.
На підтвердження обізнаності з умовами кредитування ОСОБА_2 підписано також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», де зазначено кредитний ліміт, розмір відсотків та інша інформація. (а.с. 9-10).
При цьому, вказана анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач просив банк надати йому кредитні кошти та їх розмір.
Також до позову долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на веб-сайті, тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Голд», які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладання кредитного договору.
Згідно з довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 строком дії до жовтня 2021 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2024 року.
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 10.06.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 0 грн, 06.03.2019 року кредитний ліміт збільшено до 21000 грн, 09.04.2019 року кредитний ліміт збільшено до 24000 грн, 20.03.2020 року кредитний ліміт зменшено до 15881 грн, 28.03.2020 року кредитний ліміт зменшено до 16047 грн., 30.04.2020 року кредитний ліміт зменшено до 15739 грн., 25.06.2020 року кредитний ліміт зменшено до 15473 грн., 20.07.2020 року кредитний ліміт зменшено до 15179 грн., 29.10.2020 року кредитний ліміт зменшено до 14407 грн., 13.12.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13833 грн., 30.03.2021 року кредитний ліміт зменшено до 13173 грн., 17.01.2022 року кредитний ліміт збільшено до 20000 грн, 22.12.2023 року кредитний ліміт збільшено до 60800 грн.
Також представником позивача додано виписку по картці ОСОБА_1 .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний залишок за наданим ОСОБА_1 кредитом станом на 13.05.2024 року становить 89578,53 грн.
На підтвердження заборгованості позивачем надано виписку по картці клієнта ОСОБА_1 , згідно якої заборгованість останньої становить 89578,53 грн.(а.с.11-17)
Як на підставу позовних вимог АТ «Акцент - Банк» посилався на те, що АТ «Акцент - Банк» посилався на те, що 10.06.2018 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з АТ «А-БАНК» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконала і станом на 13.05.2024 року має заборгованість в розмірі 89578,53 грн., яка складається з наступного: 60705,10 грн. заборгованість за кредитом; 28873,43 грн. заборгованість по відсоткам. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Акцент - Банк». У зв'язку з викладеним АТ «Акцент - Банк» звернулося до суду з даною позовною заявою та просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.
Матеріали справи містять Анкету-заяву від 10.06.2018 року складену на ім'я ОСОБА_2 , в якій містяться дані про ОСОБА_2 - дата народження, рнкпо, місце проживання, сімейний стан, соціальний статус.
Довідки за картами та за лімітами, а також розрахунок заборгованості надані щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим в усіх документах зазначений один і той самий ідентифікаційний номер особи НОМЕР_4 , дата та місце народження, адреса реєстрації, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.
На підставі укладеного договору від 10.06.2018 року ОСОБА_3 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Як вбачається з виписки з карткового рахунку за період з 10.06.2018 року по 13.05.2024 року, ОСОБА_1 користувалась карткою, оплачувала товари.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10.06.2018 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 89578,53 грн.. (а.с. 6 - 8).
Згідно виписці по картці від 13.05.2024 року, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що в період з 10.06.2018 року по 13.05.2024 року ОСОБА_1 було витрачено коштів у розмірі 152995,79 грн., до якої також входить 35163,77 грн. списаних та спрямованих позивачем на погашення відсотків по укладеному договору від 10.06.2018 року. А надходжень на рахунок відповідачки було усього на суму 63417,26 грн.
Враховуючи вищенавелене судова колегія вважає, що з моменту укладення договору ОСОБА_1 витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму - 54414,76 грн. (152995,79 грн. (загальна сума витрат) 35163,77 грн. (сума безпідставно нарахованих та списаних відсотків) 63417,26 грн. (сума зарахувань), тобто, різниця між фактично витраченими відповідачкою коштами та внесеними коштами, що і підлягає стягненню з відповідачки.
Підстави для стягнення з відповідачки відсотків, не узгоджених умовами договору, відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 54414,76 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Частиною 1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задовлення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених возовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 4598,77 грн., з урахуванням часткового задоволення позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 серпня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 54414,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 4598,77 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук