Справа № 339/461/24
Провадження № 22-ц/4808/400/25
Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.
Суддя-доповідач Бойчук
10 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Струтинської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Болехівського міського суду від 08 січня 2025 року під головуванням судді Головенка О.С. у м. Болехів,
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі-ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про стягнення недоотриманої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року відповідно до нової оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 липня 2021 року № 9/1/2136 про розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою, яку він обіймав на день звільнення з військової служби, з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії - у розмірах станом на 05 березня 2019 року, для перерахунку пенсії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та провести виплату за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених раніше сум.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на виконання вказаного рішення проведено перерахунок пенсії та різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2023 року, яка підлягає до виплати, становить 208 435, 14 гривень.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті позивачка була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем, тому згідно ст. 1268 ЦК України є спадкоємицею яка прийняла спадщину після його смерті.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовило їй у виплаті коштів у сумі 208 435, 14 грн, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Також зазначена заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме - пенсію, яка була призначена, нарахована а належала її чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не була ним одержана за життя та стягнути з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у вигляді неодержаної пенсії ОСОБА_2 , згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року у зв'язку з його смертю в розмірі 208 435, 14 грн.
Рішенням Болехівського міського суду від 08 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом - нараховану та недоотриману пенсію в розмірі 208 435,14 грн після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом нараховану та недоотриману за життя чоловіка ОСОБА_2 пенсію в розмірі 208 435, 14грн.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2084,35 грн.
У апеляційній скарзі представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській областіпосилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що при ухваленні рішення суду керується ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», натомість пенсія померлому годувальнику призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ГУ ПФУ в Івано-Франківській областів межах своїх повноважень з 01.01.2007 здійснює функції призначення (перерахунку) та виплати пенсій відповідним категоріям військовослужбовців на підставі документів, поданих уповноваженим структурним підрозділом державного органу, з якого особи були звільнені із служби.
При цьому, функції визначення грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії цим особам, не входять до компетенції ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року.
Пенсія ОСОБА_2 виплачена по 30.06.2023. Виплату пенсії з 01.07.2023 припинено у зв'язку з його смертю.
Згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 обліковується борг в сумі 208 435,14 грн. за період з 01.04.2019 по 28.02.2023, який включений в реєстр виконання судових рішень.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вищевказаним закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.
Апелянт вказує на те, що вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки, виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
У цій судовій справі пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», де ст. 61 регулює питання виплати недоодержаної пенсії після смерті пенсіонера.
Оскільки позивач звернулася до суду про визнання права власності на грошові виплати (військовослужбовця) в порядку спадкування за нормами цивільного судочинства, що суперечить ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню як таке, яке прийняте з порушенням норм матеріального права.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 та представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській областів засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи. Про причини своєї неявки апеляційного суду не повідомили.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи таке.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з 16.11.1972 року у шлюбі із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилася спадщина (а.с. 6, 7).
Згідно витягу про осіб місце проживання яких було зареєстроване в період з 041.06.2023 по 21.12.2023 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 , була зареєстрована та проживала з спадкодавцем та є такою яка його пережила (а.с.8).
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, отримуючи пенсію, як військовослужбовець (а.с.12)
ОСОБА_2 звертався за захистом своїх порушених прав на виплату пенсії у належному розмірі до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що підтверджується, рішенням суду від 05 січня 2023 року в справі №300/4958/22, яке набрало законної сили 07 лютого 2023 року, яким його позовні вимоги було задоволено (а.с. 15).
Визнавши протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, суд зобов'язав ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року відповідно до нової оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.07.2021 року № 9/1/2136 про розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою, яку він обіймав на день звільнення зі служби, з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, - у розмірах станом на 05.03.2019 року, для перерахунку пенсії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та провести виплату за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених раніше сум.
Згідно повідомлення про виконання судового рішення у добровільному порядку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 16.02.2023, яке було адресоване ОСОБА_2 , вказано про те, що йому в добровільному порядку було проведено перерахунок пенсії (а.с.13).
Приватним нотаріусом Барабаш Р.С. заведено спадкову справу № 59/2024 за заявою ОСОБА_1 та 20 липня 2024 року подано запит до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, щодо наявності невиплаченої пенсії та інших грошових компенсацій на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.9).
Згідно відповіді на запит приватного нотаріуса ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.07.2024, вказано про те, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена у зв'язку з його смертю з 01.07.2023. Недодержаних сум пенсії немає. Окрім того повідомлено, що згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 року № 300/4958/22, обліковується борг в сумі 208435,14 грн за період 01 липня 2019 року по 28 лютого 2023 року та вказано, що така заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією (а.с.10-11).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії по втраті годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12,14).
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1219 ЦК України визначені права та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч.1ст.61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2,3 ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч.2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення ч.3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення ч.ч. 2,3 ст.52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.61 вказаного Закону, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але законне надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом абозаконом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.
У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень.
Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що після смерті чоловіка позивачки відкрилася спадщина, яка окрім іншого складається із нарахованої, але неотриманої доплати до пенсії, розмір якої становить 208 435,14 грн за період з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2023 року.
Позивачка є спадкоємцем першої черги, яка у передбачений статтею 1270 ЦК України строк прийняла спадщину після померлого чоловіка, інші спадкоємці першої черги, які би прийняли спадщину у встановленому законом порядку відсутні.
Тому суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими тому їх слід задоволити.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта про те, що недоотриманих сум пенсій немає, а вказана позивачем заборгованість не може вважатися недоотриманою пенсією є необґрунтованими.
Встановлено, що ОСОБА_2 за життя звертався за захистом своїх порушених прав на виплату пенсії до Івано-Франківського окружного адміністративного суду і рішенням цього суду його позов було задоволено та визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо проведення перерахунку його пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії.
Однак сума пенсії, що належала ОСОБА_2 залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, тому слід вважати що вказана сума пенсії не була отримана ним за життя внаслідок неправомірних дій відповідача.
У своїх доводах апелянт зсилається на спеціальний порядок виплати та переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб.
Однак з цього приводу слід зазначити, що такі виплати як пенсія входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 . Неотримання чоловіком позивачки цих виплат за життя не позбавляє її як спадкоємця можливості спадкувати право на їх отримання. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження № 61-10575св21) зазначено, що "законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).
Зі змісту норм ч.1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч.2,3 ст.52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.61 цього Закону, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Такі положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Тому позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах.
Встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та є єдиною особою, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка.
Отже, ефективним способом захисту її прав є саме визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недотриману пенсію в розмірі 208 435,14 грн після смерті її чоловіка та стягнення з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на її користь недоотриманої суми пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Болехівського міського суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 12 березня 2025 року
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин