Справа № 343/2686/24
Провадження № 22-ц/4808/406/25
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
12 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Ганни Іванівни на рішення Долинського районного суду від 16 січня 2025 року, у складі судді Лицура І.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 07 грудня 2023 року було укладено договір позики № 76354685. 29 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено ще один договір позики № 2752725. Вказані договори позики було укладено з відповідачем у письмовій формі у вигляді електронних документів у відповідності до вимог ст. 639 ЦК України, для їх підписання використано одноразові ідентифікатори.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 та додаткову угоду № 22 до вказаного договору від 11.04.2024, у відповідності до яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило останньому належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за договорами позики № 76354685 від 07.12.2023 року та № 2752725 від 29.01.2024 року.
Відповідно до Реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 до зазначеного вище договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 76354685 від 07.12.2023 на суму 8 985,61 грн, з яких: 1 755,62 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 7 229,99 грн - заборгованість за відсотками. Згідно з Реєстром боржників № 26 від 24.06.2024 до вказаного вище договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло також право грошової вимоги до відповідача на суму 27 500,00 грн, що становить його заборгованість за договором позики № 2752725 від 29.01.2024, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 19 500,00 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами договорів позики № 76354685 від 07.12.2023 та № 2752725 від 29.01.2024, позичальник зобов'язувався повернути кредити, сплатити відсотки за користування коштами в порядку, передбаченому договорами. Однак, відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами не виконав.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за договорами позики: № 2752725 в розмірі 27 500,00 грн. та № 76354685 в розмірі 8 985,61 грн., всього на загальну суму 36 485,61 грн., а також судові витрати по справі.
Рішенням Долинського районного суду від 16 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами позики: № 76354685 від 07.12.2023 року в розмірі 8985,61 грн та № 2752725 від 29.01.2024 року в розмірі 27500,00 грн, а також 3028,00 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Васильченко Г.І. подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що судом неправильно застосовано норми матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що первісний кредитор надавав кредитні кошти відповідачу, а саме первинних бухгалтерських документів, наприклад платіжних інструкцій, квитанцій, довідок, виписок, платіжних доручень, меморіальних ордерів та/або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів первісним кредитором відповідачу.
Вважає, що посилання суду першої інстанції про те, що наявність боргу підтверджується частковою сплатою відповідачем кредиту є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем коштів на погашення боргу, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відсутність таких доказів є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач ОСОБА_1 є особою, яка брала участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Даний факт підтверджується посвідченням учасника бойових дій Відповідача серії НОМЕР_1 від 01.10.2023.
Зазначає, що відповідач є учасником бойових дій, то на особливий період, який діє наразі, підлягає звільненню від відсотків за користування кредитними коштами, в даному випадку 19500,00 грн та 7229,99 грн суми заборгованості за відсотками за двома кредитними договорами.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19, оскільки в редакції Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 23.04.2021 в статтю 14 внесли зміни щодо військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, наданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження переходу права вимоги до Відповідача та не звернуто увагу, що позивач в якості доказів надав лише окремі аркуші договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що витяги з реєстрів боржників до договору факторингу 14/06/21 від 14.06.2021 не підписані та не завірені печатками сторін договору.
Вважає, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та їх розміру, а також переходу прав вимоги до відповідача, матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено судом першої інстанції безпідставно, оскільки є недоведеним та необґрунтованим.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції поніс витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача у разі відмови у позові судом апеляційної інстанції.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, здійснити новий розподіл судових витрат - стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 8000 грн.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 04 березня 2025 року подало письмові пояснення на апеляційну скаргу, що за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу. Оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало копію апеляційної скарги 07.02.2025 року, а його представник подав відзив з пропуском строку для подання відзиву, який настав19 лютого 2025 року, тому відзив представника позивача слід залишити без розгляду, відповідно до ст. ст. 126, 178 ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови укладених договорів позики, своєчасно кредити не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення і з нього на користь позивача слід стягнути 8 985,61 грн за договором позики № 76354685 від 07.12.2023 року та 27 500,00 грн за договором позики № 2752725 від 29.01.2024 року.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07.12.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76354685, згідно якого позикодавець надав відповідачу кредит в сумі 8 500,00 грн на строк 30 днів, до 05.01.2024 року. Також 29.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2752725 (з фіксованою процентною ставкою), згідно якого позикодавець надав відповідачу кредит в сумі 8 000,00 грн на строк 30 днів, до 28.02.2024 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 76354685 від 07.12.2023 року вбачається, що у відповідача наявна заборгованість за договором в розмірі 8 985,61 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 755,62 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 7 229,99 грн.
З розрахунку заборгованості за договором позики № 2752725 від 29.01.2024, наданого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість відповідача за вказаним договором позики становить 27 500,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 8 000,00 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 19 500,00 грн.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що за результатами договору факторингу право вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Судом першої інстанції також встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 14/06/21.
Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»перейшло до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» починаючи ще з 14 червня 2021 року, а самі кредитні договори №76354685 від 07.12.2023 та №2752725 від 29.01.2024. Тобто, правовідносини за вказаними кредитними договорами виникли значно пізніше ніж було укладено договір факторингу.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, вихід за межі заявлених предмету та підстав позову судом не допускається.
Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подано до суду першої інстанції копію договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, а саме копії пунктів 1, 3, 10, частково 4 і 9 пунктів договору.
Із вказаною копії договору не можливо встановити строк дії договору. Також, не можливо встановити строк дії договору з копій додаткових угод № 22 від 11.04.2024 року та № 30 від 24.06.2024 року.
Вважаючи, що право вимоги до відповідача належить позивачу, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги, а, відтак, і права вимоги позивача до відповідача.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, наданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 та не звернуто увагу, що позивач в якості доказів надав лише окремі аркуші договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Зазначені аргументи викладені представником відповідача у відзиві, який надавався до суду першої інстанції, проте суд, всупереч п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, мотивовану оцінку такому аргументу не надав.
Таким чином, суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та необґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами позики № 76354685 від 07.12.2023 у розмірі 8 985,61 грн та № 2752725 від 29.01.2024у розмірі 27 500 грн.
Суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів обставин переходу прав вимоги до відповідача, матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначеним обставинам оцінки не дав, а відтак рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід скасувати, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з позивача витрат понесених відповідачем на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. надала суду апеляційної інстанції, зокрема: ордер про надання правничої (правової) допомоги, копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 01 січня 2025 року та копію акту про надання правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.01.2025, згідно якого за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 8000 грн.
Разом з тим, колегія суддів, встановивши, що відповідно до акту про надання правової допомоги включено вид правової допомоги - вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів справи, опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини, вважає, що такі вивчення відомостей та документів, охоплюється єдиною метою надання правничої допомоги і такі послуги не можуть мати окремої вартості, оскільки виконання такої роботи є безумовним при наданні правничої допомоги.
Таким чином гонорар адвоката в розмірі 8 000 грн, встановлений Актом про надання правової допомоги до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №1 від 01.01.2025 є непропорційним до предмета спору та не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, приходить висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг у категорії справи відносно якої усталена судова практика, заяву про заперечення щодо розміру пред'явлених до стягнення витрат, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що час витрачений адвокатом на підготовку відзиву на позовну заяву є надто завищеним, а отже стягненню підлягають витрати на правову професійну допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3633 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Ганни Іванівни задовольнити.
Рішення Долинського районного суду від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633 гривні 60 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин