Справа № 348/1174/24
Провадження № 22-ц/4808/331/25
Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.
Суддя-доповідач Барков В. М.
27 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів Максюти І. О.,
Пнівчук О. В.,
секретар Шемрай Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року в складі судді Солодовнікова Р. С., ухвалене у м. Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 17 грудня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Переріслянської сільської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
У травні 2024 року заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Переріслянської сільської ради звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. В обґрунтування заяви вказував, що він перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є братом його дружини, фактично проживає разом з ним та його сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з дитинства довічно, що підтверджується документально. Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 також є особою з інвалідністю другої групи та потребує стороннього догляду, який фактично надає її донька - ОСОБА_4 , яка є його дружиною.
Заявник зазначав, що ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю, часто його поведінка буває неадекватна, агресивна, конфліктує з рідними. Заявник доглядає брата своєї дружини, є фізично здоровим, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває, має можливість і бажання доглядати ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не може усвідомлювати своїх дій, заявник ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 12 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У призначенні ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 відмовлено. Тимчасово покладено обов'язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 на орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, залишивши його під наглядом матері ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_4 , до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.
У відповідності до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним - два роки з моменту набрання ним законної сили.
Роз'яснено заявнику, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення вказаного строку.
У апеляційній скарзі на дане рішення суду в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 заявник, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невірне застосування норм процесуального права, а також на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати в оскарженій частині та ухвалити у цій частині нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції не враховано того, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та віковими змінами сама потребує постійного стороннього догляду, який за нею здійснює його дружина ОСОБА_4 , що підтверджується актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 09 грудня 2024 року №199.
Зазначає, що інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд та бути опікуном ОСОБА_2 , окрім як заявник, у сім'ї немає.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_2 психологічно прив'язаний до нього, проводить з ним весь час, прислухається до нього, реагує на його зауваження.
Скаржник ОСОБА_1 не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що він не є близьким родичем ОСОБА_2 , не обізнаний із його лікуванням та потребами, оскільки чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Зокрема, такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Вказує, що ним долучені докази, які підтверджують проживання однією сім'єю з недієздатним ОСОБА_2 .
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк іншими учасниками справи не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .Рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним заявником не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскарженій частині.
Представник органу опіки та піклування в особі Переріслянської сільської ради до апеляційного суду не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, і про відсутність заперечень проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2025 року справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 лютого 2025 року о 10:00 год. Судову повістку ОСОБА_1 отримав 30 січня 2025 року (а.с. 109, 113).
25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Довганюк І. В. подала до апеляційного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення її розгляду, оскільки договір про надання правничої допомоги із заявником було укладено 24 лютого 2025 року (а.с. 115-116, 117, 118).
Між тим, 25 лютого 2025 року адвокат Довганюк І. В. з матеріалами справи не ознайомлювалася, в судове засідання 27 лютого 2025 року не з'явилася, доказів поважності причин неможливості з'явитися у судове засідання та неможливості ознайомлення з матеріалами справи не надала, тому враховуючи, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справу був обізнаній ще з 30 січня 2025 року, апеляційний суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Представник ОСОБА_2 адвокат Куций О. С. також в судове засідання апеляційного суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не з'явився. За повідомленням секретаря судового засідання Куций О. С. не може приймати участь у відеоконференції з технічних причин. Тому враховуючи, що ОСОБА_5 були роз'яснені наслідки технічної неможливості участі у відеоконференції (а.с. 121), апеляційний суд розглянув справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до висновків, що недієздатність останнього підтверджена висновком судово-психіатричної експертизи № 391/2024 від 22 жовтня 2024 року. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав, що поданий Опікунською радою при виконавчому комітеті Переріслянської сільської ради Надвірнянського району висновок, затверджений рішенням ради від 20 листопада 2024 року № 150-11/2024 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме цієї особи опікуном подання не містить. Також суд першої інстанції зазначив, що у вказаному висновку не наведено причин неможливості виконання близькими родичами ОСОБА_2 функцій опікунів, які тривалий час фактично доглядають ОСОБА_2 , займаються його лікуванням та опікуються ним.
З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи з дитинства довічно, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК № 051274 від 07 червня 2000 року та посвідченням № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2000 року (а.с. 7, 11, 14-15).
Згідно довідки КНП «Надвірнянська ЦРЛ» від 14 травня 2024 року ОСОБА_2 , перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з 2003 року, є інвалідом ІІ групи з дитинства, довічно, F 72.1 (а.с. 17).
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується жодною із сторін, що ОСОБА_2 та заявник ОСОБА_1 перебувають у родинних відносинах. Зокрема, ОСОБА_2 є рідним братом дружини заявника ОСОБА_4 , що підтверджується документально (а.с. 11, 12, 13).
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває, що підтверджується довідкою КНП «Надвірнянська ЦРЛ» від 13 травня 2024 року ( а.с. 16).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї від 20 травня 2024 року заявник ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_1 з своїм родичем ОСОБА_2 (а.с. 18).
Висновком судово-психіатричного експерта №391/2024 від 22 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - важкою розумовою відсталістю, згідно вторинна деменція змішаного ґенезу, що згідно МКХ -10 F02.8. За своїм психічним станом ОСОБА_2 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 50-53).
Зі змісту подання про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Переріслянської сільської ради № 150-11/2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано призначити опікуном над ОСОБА_2 (а.с.67-68).
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 41 ЦК України передбачено правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах 2-5 статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Відповідно до п. 1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.
Згідно з п. 1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
У частині 1 ст. 300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування й призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов'язковим для суду.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою КМУ від 24.09.2008 № 866.
Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
У п. 3.3. вищевказаних Правил визначений перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, це зокрема: довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Крім того, відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року (справа № 753/1905/22).
Аналізуючи надане опікунською радою подання про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , затверджене рішенням виконавчого комітету Переріслянської сільської ради № 150-11/2024 року, колегія суддів вважає, що Орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України. Так, в поданні не відображені дані про ставлення недієздатної особи до кандидатури опікуна, не зазначено про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки, що має бути підтверджено довідкою лікувальної установи.
Слід зазначити, що заявник в суді першої інстанції підтвердив, що має постійне місце роботи в органах поліції (Калуський відділ поліції ГУ НП в Івано-Франківській області), яке розташоване на значній відстані від постійного місця проживання недієздатної особи. Зазначена обставина, на думку колегії суддів, унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків як опікуна ОСОБА_2 .
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд та бути опікуном ОСОБА_2 , окрім як заявник, у сім'ї немає, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що фактичний догляд за ОСОБА_2 , здійснює його мати ОСОБА_3 та його сестра ОСОБА_4 , що підтверджується записами в медичній книжці. З 1999 року мати і сестра періодично звертались до лікарів з приводу лікування ОСОБА_2 , 1984 року народження. У 2012 році долучена довідка про їх спільне проживання. Відповідно до довідки Фитьківської сільської ради від 19 липня 2012 року ОСОБА_3 здійснює постійний догляд за сином ОСОБА_2 , який зареєстрований разом із нею. Мати ОСОБА_3 періодично щороку зверталась із заявами до ЛКК Надвірнянської ЦРЛ для видачі висновків про необхідність догляду за сином ОСОБА_2 . Після 2015 року лікуванням займалась тільки мати - ОСОБА_3 , яка самостійно зверталась до Надвірнянської ЦРЛ для отримання висновку ЛКК, надавала довідки про склад сім'ї, з яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають лише ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 .
Твердження скаржника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 психологічно прив'язаний до нього, проводить з ним весь час, прислухається до нього, реагує на його зауваження, апеляційний суд оцінює критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів зазначеного заявником не надано.
Колегія суддів зазначає, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст.63 ЦК України), однак сама по собі згода на виконання таких обов'язків не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не повно відповідає вимогам ст.67 ЦК України.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування особистих стосунків, можливості виконувати обов'язки опікуна.
Однак зі змісту подання Органу опіки та піклування неможливо встановити наявність умов, передбачених статтями 63-67 ЦК України, крім відомостей про стан здоров'я недієздатної особи і факту згоди заявника ОСОБА_6 бути його опікуном. Отже, подання є формальним, поверхневим, не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом першої інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Судді В. М. Барков
І. О. Максюта
О. В. Пнівчук