Справа № 344/3189/21
Провадження №22-ц/4808/116/25
Провадження №22-ц/4808/181/25
Головуючий у І інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
06 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю представника відповідача адвоката Прозорової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 рокута рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року у складі судді Антоняка Т. М. у справі запозовом Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення з кімнати гуртожитку та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання права на користування житлом та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Державна установа «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» (далі - ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення з кімнати гуртожитку.
Позовна заява мотивована тим, що на балансі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» перебуває гуртожиток для особового складу за адресою: АДРЕСА_1 .
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) з рапортом про надання їй кімнат № НОМЕР_1 , 2, 3 у цьому гуртожитку. Протоколом № 5 засідання адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 (майору внутрішньої служби, начальнику сектору по роботі з персоналом) було надано право на зайняття жилої площі в кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв.м. для проживання з сім'єю (заявниця, її чоловік та двоє дітей), а 09 січня 2020 року видано ордер. Однак, такий ордер ОСОБА_1 відмовилась отримувати.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» про отримання дозволу зареєструвати своє місце проживання та дітей в трьох кімнатах (№ 1, 2, 3). Протоколом № 01 засідання адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 24 лютого 2020 року на підставі попередньо прийнятого рішення, було надано дозвіл про реєстрацію місця проживання 2-х дітей ОСОБА_1 у двох кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв. м.
Таким чином, відповідачі мають право на проживання в кімнатах №1, 2 у гуртожитку. Проте відповідачі самовільно зайняли ще і кімнату № 3 площею 20,1 кв.м, що підтверджується актом про фактичне проживання в кімнатах гуртожитку ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» від 18 лютого 2020 року. Добровільно виселитися з кімнати № 3 відповідачі не бажають.
Ураховуючи наведене, ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» просила суд виселити ОСОБА_1 та членів її сім'ї: ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати № 3 площею 20,1 кв.м. гуртожитку для особового складу, який перебуває на балансі установи та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання права на користування житлом та зобов'язання вчинити певні дії.
Короткий зміст рішень судів
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , право користування кімнатою № 3 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» задоволено.
Виселено ОСОБА_1 та членів її сім'ї: ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнати № 3 площею 20,1 кв. м. гуртожитку для особового складу, який перебуває на балансі установи та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року про часткове задоволення зустрічного позову та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
У частині відмови у визнанні права на користування кімнатами № 1, 2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року провадження у справі в частині вимог ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення з кімнати гуртожитку, закрито.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», не погоджуючись з ухвалою суду подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду мотивована тим, що у справах № 344/18749/14-ц, № 344/1363/17 ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 просила виселити останню із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла. При цьому на той час установа виконуючи припипис прокуратури Івано-Франківської області скасувала свої рішення про попередній розподіл квартири та подала до суду позови про виселення тих осіб, які вселилися в квартири. Натомість, у цій справі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» просила виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_3 , оскільки відповідачі зайняли її самовільно.
А тому, вважає, що у справі № 344/1363/17 та у цій справі предмет позову не є тотожним.
Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року скасувати.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Прозорова О. М., просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін, посилаючись на її обґрунтованість та законність.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Прозорова О. М. щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, оскільки судом правильно встановлено тотожність позовних вимог та закрито провадження у справі.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що на балансі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» перебуває гуртожиток для особового складу із складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 6-8).
ОСОБА_1 з 2011 року перебуває у трудових відносинах з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», а попередньо - Івано-Франківський слідчий ізолятор (том 1, а. с.9-10).
Протоколом № 01/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28 січня 2014 року здійснено попередній розподіл службових житлових приміщень у будівлі відомчого гуртожитку, у тому числі попередньо закріплено за ОСОБА_1 , яка працювала на посаді заступника начальника СІЗО - начальника сектору по роботі з особовим складом, квартиру АДРЕСА_4 , без зазначення характеристики такої (том 1, а. с. 84, 159).
Відповідно до договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг від 29 квітня 2014 року № Г-69, укладеного між Івано-Франківським слідчим ізолятором та ОСОБА_1 , загальна площа приміщення становить 89,8 кв.м. (том 2, а. с. 88-89).
ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року звернулася до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» з рапортом про надання їй кімнат № 1, 2, 3 загальною площею 49,6 кв.м. із загальною площею приміщення 83,9 кв.м. у відомчому гуртожитку установи (том 1, а. с. 11).
Протоколом № 04 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 15 жовтня 2019 року продовжено строк розгляду поданого ОСОБА_1 рапорта від 09 жовтня 2019 року (том 1, а. с. 12-13).
Протоколом № 05 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 (майору внутрішньої служби, начальнику сектору по роботі з персоналом) надано для проживання кімнати № 1, 2 гуртожитку та надано дозвіл проживати з нею її чоловіку ОСОБА_1 та двом дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаних кімнатах. Вирішено надати ордер на житлову площу, укласти договір найму (том 1, а. с. 15-16).
На підставі вказаного протоколу ОСОБА_1 09 січня 2020 року видано ордер серії УВП № 10 на право зайняття жилої площі в кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв.м. гуртожитку для особового складу по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 17-18).
ОСОБА_1 17 лютого 2020 року звернулася з рапортом щодо отримання дозволу зареєструвати своє місце проживання та дітей в кімнатах гуртожитку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Протоколом № 01 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 24 лютого 2020 року на підставі попередньо прийнятого рішення було надано дозвіл про реєстрацію місця проживання в двох кімнатах за № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (том 1, а. с. 20).
Комісією ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» 18 лютого 2020 року складено акт про фактичне проживання в кімнатах гуртожитку, згідно з яким у кімнатах № НОМЕР_1 , 2, НОМЕР_3 гуртожитку для особового складу ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» фактично проживають ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_2 та неповнолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким адміністрацією було надано дозвіл на проживання в кімнатах № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (том 1, а. с. 22).
За змістом довідки ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» від 24 березня 2021 року № 32 ОСОБА_1 проживає в кімнатах № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у гуртожитку ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», що за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 139).
Листами від 30 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року начальник ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» звертався до ОСОБА_1 з проханням звільнити кімнату № 3 гуртожитку (том 1, а. с. 23-25).
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 листопада 2021 року № 1542 виселення двох неповнолітніх дітей з кімнати № 3 гуртожитку не є доцільним (том 2, а. с. 1-7).
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
В ході перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд витребував уІвано-Франківського міського суду цивільні справи: № 344/18749/14-ц за позовом Івано-Франківської установи виконання покарань Управління Державної Пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про виселення; № 344/16756/15-ц за позовом Івано-Франківської установи виконання покарань Управління Державної Пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про виселення; № 344/1363/17 за позовом ДУ «Івано-Франківська УВП № 12») до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення;
У справі № 344/1363/17 предметом позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» була вимога про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .
Така вимога заявлялася до ОСОБА_1 .
Підставою позову позивач вказував, що відповідачка заселилася до гуртожитку на підставі Протоколу № 01/2014 від 28.01.14 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС в Івано-Франківській області та Івано-Франківського ізолятора, на підставі якого було проведено попередній розподіл житлових приміщень в будівлі відомчого гуртожитку. Однак, протоколом № 02/2014 від 13.08.2014 протокол № 01/2014 від 28.01.14 скасовано. Відповідачка не виселилася добровільно, тому просили її виселити в порядку ст.109, 116 ЖК УРСР.
У справі № 344/3189/21, предметом позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» також є вимога про виселення, однак позивач просив виселити з кімнати гуртожитку АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діють: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Тобто відповідачами було визначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Підставою позову позивач - ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» вказував, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» з рапортом про надання їй кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 , 3 у цьому гуртожитку. Протоколом № 5 засідання адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 (майору внутрішньої служби, начальнику сектору по роботі з персоналом) було надано право на зайняття жилої площі в кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв.м. для проживання з сім'єю (заявниця, її чоловік та двоє дітей), а 09 січня 2020 року видано ордер. Однак, такий ордер ОСОБА_1 відмовилась отримувати.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» про отримання дозволу зареєструвати своє місце проживання та дітей в трьох кімнатах (№ 1, 2, 3). Протоколом № 01 засідання адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 24 лютого 2020 року на підставі попередньо прийнятого рішення, було надано дозвіл про реєстрацію місця проживання 2-х дітей ОСОБА_1 у двох кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв. м.
Таким чином, відповідачі мають право на проживання в кімнатах № 1, 2 у гуртожитку. Проте відповідачі самовільно зайняли ще і кімнату № 3 площею 20,1 кв.м. Добровільно виселитися з кімнати № 3 відповідачі не бажають.
ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» на підставі ст. 128, 129, 116 ЖКУ просила суд виселити ОСОБА_1 та членів її сім'ї: ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати № 3 площею 20,1 кв.м. гуртожитку для особового складу, який перебуває на балансі установи та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, в обох наведених справах позивачем було заявлено вимоги про виселення, однак сторони у справі і підстави позовів є різними, що виключає висновок про тотожність позовних вимог.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував. Посилання суду на тотожність предмету позову - кімнати № 3 як частини кватири № 1 у гуртожитку, в даному випадку, не було достатньою підставою для закриття провадження, оскільки судом не перевірено та не надано обґрунтування щодо інших складових позову.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі, а тому оскаржувана ухвала відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
При продовженні розгляду цієї справи, з огляду на те, що позовні вимоги ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» були частиною об'єднаних вимог, суду необхідно вирішити питання про постановлення додаткового рішення, оскільки частина вимог залишилася невирішеною.
З огляду на те, що справа в частині первинного позову направляється для продовження розгляду, справу за апеляційною скаргою в частині оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року необхідно зняти з апеляційного розгляду до ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» на Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 рокузадоволити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та ухвалення додаткового рішення.
Справу за апеляційною скаргою Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2024 року зняти з апеляційного розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: В. А. Девляшевський
І. О. Максюта