"29" листопада 2010 р.Справа № 3/80-10-3745
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Тираспільська автоколона-2809"
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА"
про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності та повернення майна
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: Романюк С.В. (представник за довіреністю)
Від відповідача: Громадський О.Б. (представник за довіреністю)
В судовому засіданні 10.11.2010р., 22.11.2010р. та 26.11.2010р. оголошувались перерви до 15.11.2010р., 26.11.2010р. та 29.11.2010р. відповідно, на підставі ст.77 ГПК України.
Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Тираспільська автоколона-2809" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) від 18.12.2003 р., витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата” будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рара Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока), отримані згідно договору купівлі-продажу від 18.12.2003р. та визнати право власності Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона-2809" на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока).
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовні вимоги, 24.09.2009р. ним подано до суду заяву про застосування позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив.
18 грудня 2003 року між Державним унітарним підприємством "Тираспільська автоколона-2809" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівель та споруд, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас” у вигляді будівлі їдальні та п'ятнадцяти дерев'яних будинків, розташованих на території Будацької коси Білгород-Дністровського району, Одеської області на земельній ділянці розміром 0,767 га, а Покупець зобов'язався прийняти вказані будівлі та споруди та сплатити ціну, у відповідності з умовами договору та пройти державну реєстрацію будівель та споруд в бюро технічної інвентаризації.
Згідно положень 1.2 Договору зазначені у договорі будівлі та споруди продані за 46350грн. За умовами п. 2.1 Договору Покупець зобов'язався внести 46350 грн. за придбані будівлі та споруди на протязі 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на будівлі та споруди. Розрахунок за придбаний об'єкт здійснюється Покупцем шляхом готівкового перерахування усієї суми (п. 2.2 Договору).
За умовами п. 3.1 Договору передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю в триденний строк після підписання договору.
Як вбачається з залучених до матеріалів справи доказів, 24.03.2004р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" було отримано свідоцтво про право власності на будівлі і споруди бази відпочинку „Тирас” за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська, територія Будацької коси (біля селища Затока), з наступними об'єктами: їдальня, А, будинки відпочинку Е-У, ємність №1,2 та зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості 15.07.2004р., що вбачається з витягу з державного реєстру (а.с. 13, Т.1).
Як вбачається з пояснень представника позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" договірні зобов'язання по сплаті вартості будівель та споруд бази відпочинку, визначеної у Договорі відповідачем не виконано, договірну ціну не сплачено, у зв'язку з чим позивачем неодноразово надсилались на адресу відповідача вимоги про розірвання Договору, однак впродовж розгляду справи вказаних документів суду надано не було.
Листом від 15.01.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" звернулось до Тираспільської автоколони-2809, у якому просило відстрочити виконання зобов'язання ТОВ „Злата” в вигляді оплати по договору купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку „Тирас” до 30.12.2007р., у зв'язку з відсутністю у Товариства оборотних коштів.
Як вбачається з п. 1.1 Статуту позивача, Відкрите акціонерне товариство "Тираспільська автоколона-2809" було створено шляхом перетворення Державного унітарного підприємства "Тираспільська автоколона-2809" і є повним правонаступником прав та обов'язків останнього.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" умов договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18 грудня 2003 року в частині сплати вартості будівель та споруд бази відпочинку в строк, визначений у Договорі та направлено на розірвання договору купівлі-продажу, витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата” будівель та споруд бази відпочинку „Тирас” та визнання права власності Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона-2809" на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судом, свого зобов'язання сплатити вартість бази відпочинку „Тирас” за умовами договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18 грудня 2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Злата” не виконано.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., Кодексу дія якого поширювалася на правовідносини сторін на момент їх виникнення, встановлювався загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), в три роки.
З огляду на те, що діючий Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року та на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування положень діючого Цивільного кодексу України щодо правовідносин сторін, які є предметом спору.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 діючого Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.
Згідно п.5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії листа від 15.041.2004р. (а.с. 141 Т1) Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" було визнано своє зобов'язання сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу будівель та споруд від 18 грудня 2003 року в частині сплати вартості будівель та споруд бази відпочинку в строк, визначений у договорі. Крім того, у вказаному листі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" просило відстрочити виконання свого зобов'язання до 30.12.2007р.
Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Як вбачається з подальшої поведінки сторін, позивачем та відповідачем було погоджено перенесення строку виконання до 30.12.2007р.
Таким чином, в силу вимог ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності було перервано Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" вчиненням дії, що свідчить про визнання свого боргу, а в силу вимог ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України сторонами Договору встановлено строк виконання договору - 30.12.2007р.
Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналізуючи умови договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18 грудня 2003 року, положення якого передбачають обов'язок Покупця сплатити вартість придбаного майна, суд вважає що фактичне невиконання даних положень є істотним порушенням умов діючого Договору, а тому вимога позивача про розірвання Договору є цілком законною.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності у Відкритого акціонерного товариства "Тираспільська автоколона-2809" законних підстав для розірвання Договору.
Положеннями п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до п. 2 статті 697 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" вартості будівель та споруд бази відпочинку „Тирас” в строк, обумовлений сторонами Договору купівлі-продажу, на думку суду, у позивача виникло законне право витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата” передані за умовами Договору будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, у зв'язку з чим позовні вимоги про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата” будівель та споруд бази відпочинку „Тирас” є законними, а тому підлягають задоволенню судом.
Ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
З урахуванням того, що право власності не будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас” виникло у відповідача на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18 грудня 2003 року, умови якого в частині оплати вартості майна відповідачем не виконаного, та в силу вимог п. 2 статті 697 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню попередньому власнику, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона-2809" на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас” є законними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1013грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,77, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) від 18.12.2003 р.
3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата” (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Буджакська коса, б/в „Тирас”, код 32129195) будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока), отримані згідно договору купівлі-продажу від 18.12.2003р.
4. Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона-2809" (3300, м. Тираспіль, вул. Українська, 1, реєстраційний номер 01-041-4049) на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Буджакська коса, б/в „Тирас”, код 32129195) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона-2809" (3300, м. Тираспіль, вул. Українська, 1, реєстраційний номер 01-041-4049) 1013 (тисяча тринадцять) грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
6. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 01 вересня 2010р. шляхом накладення арешту на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас”, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Злата”(67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Буджакська коса; код 32129195), які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська, „Тирас” база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) до розгляду господарської справи № 3/80-10-3745 по суті - скасувати.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко