Провадження № 2/641/537/2025 Справа № 641/8987/24
12 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Василенко О.Я.,
за участю секретаря судового засідання Жамгаряна А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання житлової кімнати, відшкодування моральної шкоди, та зобов'язання сплачувати житлово-комунальні послуги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , в яких просить суд стягнути з відповідача кошти, сплачені на утримання житлової кімнати АДРЕСА_1 (далі за текстом також - житлова кімната), в сумі 15205,00 грн, моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн, а також зобов'язати відповідача сплачувати в подальшому витрати по утриманню житлової кімнати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач зареєстрований, проживає та Рішенням Виконкому Харківської міської ради від 23.12.2015 визнаний єдиним наймачем житлової кімнати. Гуртожиток перебуває у власності територіальної громади м. Харкова, балансоутримувачем будинку є КП «Спецбуд». Житлова кімната не приватизована та приватизації не підлягає. Договори про надання комунальних послуг щодо житлової кімнати укладені позивачем, особові рахунки відкриті на ім'я позивача.. Разом з позивачем в кімнаті зареєстрована колишня дружина позивача - ОСОБА_2 . Під час шлюбу та після його розірвання оплату за комунальні послуги здійснював позивач самостійно. Після розірвання шлюбу в житловій кімнаті проживала відповідачка, оскільки позивач був вимушений залишити місце спільного проживання та три роки проживати в іншому місці. Відповідач як і раніше не сплачує за комунальні послуги та не бере участі в утриманні житлової кімнати. Вартість всіх комунальних послуг сплачує позивач самостійно. В серпні чи вересні 2024 року відповідачка виїхала з житлової кімнати та там не проживає. Оскільки ОСОБА_2 , хоча і не проживає, але зареєстрована в житловій кімнаті, позивач вважає, що відповідачка має нести солідарно усі витрати з обслуговування житлової кімнати.
Крім того, позивач вказує, що через протиправну поведінку відповідачки був змушений три роки жити в іншому місці та сплачувати за два житла одночасно, через що зазнав фінансових втрат та моральних страждань, що спричинило погіршення здоров'я. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в сумі 20000 грн, половину вартості сплачених житлово-комунальні послуги на утримання житлової кімнати, за ремонт місць загального користування, а також зобов'язати відповідача в подальшому сплачувати комунальні послуги в розмірі від загальної суми нарахувань за надані комунальні послуги.
Ухвалою судді від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 18.02.2024 позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні позову. Вказав, що в житловій кімнаті зараз ніхто не проживає, йому не відомо де проживає відповідач. В судовому засіданні оголошене перерва.
Позивач в судове засідання 12.03.2025 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач в судові засідання 08.01.2025, 29.01.2025, 18.02.2025 та 12.03.2025 не з'явилася, про дату, час та місце повідомлялася вчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця проживання та оголошенням через сайт Судової влади України.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов такого.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.2015 №806 наймачем однієї кімнати АДРЕСА_2 в складі сім'ї одна особа є ОСОБА_1 (а.с.22). Згідно з довідкою відділу з питань топоніміки та охорони історико - культурного середовища Харківської міської ради від 19.10.2023 №088/0/1-23 колишню вулицю Плеханівську перейменовано на вулицю Георгія ОСОБА_3 (а.с.23).
Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади м. Харкова позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 15.01.2016, а відповідач з 16.03.2016 (а.с.24).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 13.11.2021 актовий запис №335 шлюб між сторонами розірваний (а.с.25).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.07.2024 у справі №_641/9957/21 зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод користування житловою кімнатою АДРЕСА_1 , та вселити позивача у вказану кімнату (а.с.28).
Актом державного виконавця від 28.10.2024 за ВП №75984239 Основ'янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровому С.С. було надано доступ до житла за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.29).
Як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій за оплату житлово-комунальних послуг, в період з 2021 року та по листопад 2024 року позивач самостійно сплатив за послуги з утримання житлової кімнати на загальну суму 30 000,00 грн, які підтверджуються наданими квитанціями про оплату з призначеннями платежу: квартплата, опалення, холодна вода, каналізація, гаряча вода. вивіз ТБО, електроенергія, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, теплопостачання та постачання гарячої води; платник: ОСОБА_1 (а.с. 10-19а, 32, 36-55, 80-85, 87-90, 96-110). Крім того, ОСОБА_1 сплатив вартість будматеріалів для косметичного ремонту загального приміщення по АДРЕСА_4 в сумі 410,00 грн (а.с.30).
Таким чином суд вважає доведеним що позивач брав участь у здійсненні ремонтних робіт в загальному приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_4 за його власні кошти, та те що він повністю сплачував комунальні послуги.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р в справі №751/3840/15-ц).
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем-житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і при домової території затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Нормами статей 66, 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
За весь період часу, тобто з листопада 2023 року і по листопад 2024 року позивач самостійно сплачував за надані комунальні послуги що становить загальну вартість в розмірі 30000,00 грн, та витрати за проведення косметичного ремонту в місцях загального користування в розмірі 410,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.4 ст. 543, ч. 1 ст. 544 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Позивач просить стягнути половину вартості сплачених коштів за надані житлово комунальні послуги за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року в розмірі 15000 грн, та 205 грн за ремонт місць загального користування.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення оплати за житлово комунальні послуги та проведення косметичного ремонту місць загального користування знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає сума в розмірі 15 205,00 грн за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року включно.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача сплачувати комунальні послуги та інші витрати за житлову кімнату в подальшому, тобто на майбутньому суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення іншою особою прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості захисту прав, свобод чи інтересів осіб, які не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, однак можуть такими стати в майбутньому. Крім того, як вказував сам позивач в своїй позовній заяві та підтвердив під час судового розгляду, відповідач ОСОБА_2 виїхала з житлової кімнати приблизно в серпні - вересні 2024 року та з того часу там не проживає.
Отже, вимоги в частині зобов'язання відповідача сплачувати за комунальні послуги, які ще фактично не надані щодо житлової кімнати, є передчасними та не можуть бути задоволені. А тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди, позивач вказує, що через протиправну поведінку відповідачки він був змушений весь час проживати в орендованих квартирах до моменту його вселення в гуртожиток. Внаслідок цього позивач весь час зазнавав переживань і душевних страждань. Мучився від того, що його вигнала колишня дружина з його рідної домівки, та від того, що переживав за майбутнє житла. Переймався, що несвоєчасна оплата за комунальні послуги зможе призвести до відібрання у позивача єдиного житла, або зняття позивача з реєстрації. Позивач стверджує, що не досипав ночами, переживав, пив ліки від безсоння і знеболюючі, мучився, не міг вести нормальний спосіб життя, перебував у глибокому горі та розпачі. Усе це спричинило погіршенню стану його здоров'я та загострення минулих хвороб, що призвело до звернення за медичною допомогою.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В наданому позивачем на підтвердження спричинення моральної шкоди консультативному висновку спеціаліста Державної установи «Інститут неврології психіатрії та наркології» від 26.07.2024 зазначено діагноз: вегетативна дисфункція з цефалгічним, лікворно-гіпертинзивним синдромами (а.с.31). Водночас матеріли справи не містять доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки, зокрема щодо несплати комунальних послуг, та станом здоров'я позивача відповідно до вказаного діагнозу.
Будь-яких інших доказів спричинення моральної шкоди позивачу з боку відповідача суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена наявність моральної шкоди, не надано доказів спричинення йому моральної шкоди з боку відповідача , та не надано доказів того, що саме дії відповідача стали наслідком моральних страждань ОСОБА_1 , а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральні шкоди не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,76-78, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання житлової кімнати, відшкодування моральної шкоди, та зобов'язання сплачувати житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по сплаті житлово-комунальних послуг за утримання кімнати АДРЕСА_1 , а також витрати за проведення косметичного ремонту приміщень загального користування, взагальній сумі 15205 (п'ятнадцять тисяч двісті п|ять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 12.03.2025
Суддя О.Я.Василенко