125/1827/24
2/125/460/2024
14.02.2025 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.
за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований наступним. Сторони перебували в цивільному шлюбі з січня 2019 р. по жовтень 2019 р. Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листопада 2019 р. сторони проживають окремо, відповідач самоусунувся від виховання сина, ухиляється від своїх батьківських обов'язків, не турбується про його розвиток, не підтримує жодних стосунків.
Позивач ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, просила справу розглянути без її участі, оскільки проживає в іншій області.
Представник Служби у справах дітей Барської міської ради Лілія Предиткевич у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, у якій просила справу розглянути без її участі та врахувати висновок органу опіки та піклування.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, проти задоволення позову не заперечував, про що надіслав суду заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.
ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження Серії НОМЕР_1 . Матір'ю дитини є ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 29.04.2023 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Дитина постійно проживає з матір'ю ОСОБА_1 та повністю перебуває на її утриманні.
Відповідач ОСОБА_2 тривалий час не брав та не бере жодної участі у вихованні та утриманні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не провідує дитину, не цікавиться здоров'ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину.
Позивач самостійно утримує дитину, займається її вихованням. За час навчання дитини відповідач жодного разу не відвідав школу, де навчається син, не цікавиться його навчанням та здоров'ям.
Згідно даних довідки закладу дошкільної освіти №22 «Золота рибка» Бердичівської міської ради № 14 від 22.04.2024 року, ОСОБА_3 дійсно відвідує заклад дошкільної освіти №22 «Золота рибка» з 03.03.2021 року по теперішній час. Батько, ОСОБА_2 , не приймає участі у вихованні свого сина, не відвідує батьківські збори та не сплачує за харчування дитини.
Згідно довідки ТОВ Лікувально-Діагностичний центр «Пан-Лікар» №46 від 30.08.2024, за період з 2021 року по 2024 рік, ОСОБА_2 не відвідував з дитиною ОСОБА_3 лікаря, не цікавився його станом здоров'я, не приймав участі в лікуванні та обстеженні.
Згідно акту обстеження умов проживання від 27.08.2024 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, дитина має окреме місце, всім забезпечена.
Орган опіки та піклування Барської міської ради розглянув матеріали про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 в інтересах його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку Органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконкому Барської міської ради № 3 від 30.01.2025 року, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним позбавити його батька ОСОБА_2 батьківських прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а саме п. 16 згідно якого ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Оцінивши докази у їх сукупності, судом беззаперечно встановлені обставини, які свідчать про самоусунення відповідачем від виконання батьківських обов'язків та відсутність інтересу до життя та майбутнього малолітньої дитини.
Таким чином, провівши ретельний аналіз обставин справи, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача крайніх заходів у виді позбавлення його батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що відповідатиме інтересам дітей та узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п. 48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п. 65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».
За викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітнього сина.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав стосовно його сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.
Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Суддя: