Справа № 624/1173/24
№ провадження 2/624/92/25
12 березня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просять визнати за нею у порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 6,37 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Лозівська» Красноградського (в межах бувшого Кегичівського) району, яке підтверджується Сертифікатом направо на земельну частку (пай) серія НОМЕР_7, що виданий на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №280 від 15.08.1996 року на ім'я ОСОБА_2 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків. ОСОБА_3 , у свою чергу, є рідним сином ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лозова Кегичівського району Харківської області. Таким чином позивач ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, та рідною онукою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лозова Кегичівського району Харківської області. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як члена КСП АФ «Лозівська», що знаходилось у с. Лозова Красноградського (в межах бувшого Кегичівського) району Харківської області, яке підтверджено Сертифікатом на земельну частку (пай) розміром 6,37 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності КСП АФ «Лозівська» Красноградського (в межах бувшого Кегичівського) району Харківської області, серія НОМЕР_7, що виданий на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №280 від 15.08.1996 року на ім'я ОСОБА_2 . Державний акт взамін вказаного сертифікату ОСОБА_2 не отримував. Позивач має оригінал Сертифікату, який передався від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , який в свою чергу залишив його позивачу ОСОБА_1 . Позивач вважає, що наявність у ОСОБА_3 оригіналу сертифікату свідчить про його фактичний вступ в спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 . Враховуючи, що оригінал сертифікату після смерті ОСОБА_3 перейшов у володіння позивача, її представник звернувся до Кегичівської державної нотаріальної контори про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , на що отримала лист- відмову №106/02-14 від 10.03.2021, в якому зазначено, що син померлого ОСОБА_3 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 прийняв фактично, на підставі п. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Спадщина відкрилась до 01.01.2004 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - відбувся фактичний вступ у володіння нею, у спадкоємця наявні документи, що підтверджують фактичне прийняття спадщини - оригінал Сертифікату про право на земельну частку (пай). При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння и управління спадщиною до 01.01.2004, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_3 батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та постійно проживав у м. Харків. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 63401725 від 02.02.2021, Восьмою харківською державною нотаріальною конторою Харківської області 29.01.2018 заведено спадкову справу до майна померлого за № 52/2018. Позивач своєчасно звернулася до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори для успадкування квартири. У подальшому у листі-відмові зазначається наступне: в зв'язку з вищевикладеним та відповідно до ст.ст. 1224, 1258, 1259, 1262, 1269, 1273, видати ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її діда ОСОБА_4 Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області не має підстав. Для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого діда ОСОБА_4 в порядку ст. 1266 ЦК України ОСОБА_1 необхідно звернутися до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Харківської області, де відкрита спадкова справа № 52/2018 до спадкового майна сина спадкодавця ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 в порядку ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963 та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003. На виконання роз'яснення Кегичівської державної натуральної контори, позивач звернулася через представника до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (яка є правонаступником Восьмої контори, де оформляла спадщину після смерті батька) для оформлення своїх спадкових прав, на що отримала чергову Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.10.2024, видану державним нотаріусом П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Стрельниковим А.С., в якій досліджено родинний зв'язок, оглянуто оригінал сертифікату, а також вивчено інші документи, що стосуються спадкування. Разом з цим державним нотаріус у своїй постанові зробив хибний висновок про те, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи, що підтверджують факт прийняття спадщини, так як це спростовується наявністю у позивача оригіналу Сертифікату на руках, а також спростовується висновком Кегичівської державної нотаріальної контори. Щодо розбіжностей написання прізвищ у Свідоцтві про смерть ОСОБА_4 , витягу про народження ОСОБА_3 та Сертифікаті, то позивачем замовлено та проведено у «Київському експертно-дозвільному центрі» лінгвістичне (мовознавче) дослідження, відповідно до якого прізвища ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лінгвістично ідентичні, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого прізвища.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 30 грудня 2024 року провадження відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання. Зобов'язано П'яту Харківську міську державну нотаріальну контору надати копію спадкової справи №52/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Позивач подала заяву, в якій просить провести засідання без її участі та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача Кегичівської селищної ради подав заяву про розгляд справи без його участі та відсутність заперечення проти задоволення позовних вимог за наявності законних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути визнання права.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.03.1973. Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 » підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 30.11.1996 виданого Дяківською сільською радою Антрацитівського району Луганської області.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 повторно виданого 18.07.2018 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України №00041422584 від 15.09.2023, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записані ОСОБА_2 , ОСОБА_12 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 12.02.1997 Лозівською сільською радою Кегичівського району Харківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 виданого Кегичівською районною державною адміністрацією 19.02.1997 на підставі рішення/розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації від 15.08.1996 №280. За цим сертифікатом ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Лозівська», розміром 6,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 21.02.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 479.
Згідно з копією довідки Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.10.2023 №К-976/0-0.25,4-994/336-23, в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №479 від 21.02.1997 міститься запис про те, що ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) в КСП агрофірма «Лозівська» НОМЕР_8, на підставі розпорядження Кегичівської райдержадміністрації від 24.12.1996 №280. Розмір земельної частки (паю) по КСП агрофірма «Лозівська» Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, згідно з розпорядженням Кегичівської райдержадміністрації 15.08.1996 №280, становить 6,37 умовних кадастрових гектарів. Згідно з Книгами реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювалися до 01.01.2013 державний акт взамін сертифікату НОМЕР_7 ОСОБА_2 не отримував.
Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 звернулася до Кегичівської державної нотаріальної контори та отримала роз'яснення №106/02-14 від 10.03.2021, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого діда ОСОБА_4 в порядку ст. 1266 ЦК України, їй, ОСОБА_1 , необхідно звернутися до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Харківської області, де відкрита спадкова справа №52/2018 до спадкового майна сина спадкодавця ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 в порядку ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963 та п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16.01.2003.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до постанови П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 31.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства агрофірма «Лозівська», що розташована на території с. Лозова Кегичівського району Харківської області, розміром 6,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно зі змісту цієї постанови нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №52/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . У матеріалах справи є документи, що безспірно підтверджують факт смерті спадкодавця, час та місце відкриття спадщини, родинний зв'язок спадкоємця першої черги, заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини, заяви про відмову від спадщини інших дітей спадкодавця, заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири. У матеріалах спадкової справи також є завірена належним чином копія сертифікату на право на земельну частку (пай), документи, що підтверджують родинний зв'язок ОСОБА_3 , де батьком зазначено ОСОБА_2 , довідка щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , який проживав один. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до копії висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» №131123 від 27.11.2023 за результатами лінгвістичного (мовознавчого) дослідження за заявою ОСОБА_1 , прізвища ОСОБА_3 і Сіноліций лінгвістично ідентичні, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого прізвища. Згідно із чинним українським правописом, нормативною формою цього прізвища є ОСОБА_3 .
З дослідженої спадкової справи №52/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що спадкодавець заповіту не склав, позивач, є єдиною спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , на частину його майна отримала свідоцтво про право на спадщину.
До правовідносин щодо виникнення права спадкування позивача підлягають застосуванню положення закону, які були чинними на час відкриття спадщини.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.
Згідно п.п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 01.01.2004 цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Так судом встановлено, що спадщина діда позивача, ОСОБА_4 , відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та була прийнята батьком позивача, ОСОБА_3 , який є сином спадкодавця ОСОБА_4 .
Отже, вирішуючи питання щодо факту прийняття батьком позивача спадщини ОСОБА_4 застосуванню підлягають норми ЦК УРСР від 18.07.1963.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) який належав її діду ОСОБА_4 .
Нормами ЦК УРСР було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).
Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції Україну від 14 червня 1994 року № 18/5 (в чинній редакції на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 ), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Відповідно до Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Таким чином наявність у ОСОБА_3 оригіналу сертифікату свідчить про його фактичний вступ в спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд доходить висновку, що спадщина ОСОБА_4 була прийнята його сином ОСОБА_3 в порядку ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963.
Однак, фактично прийнявши спадщину ОСОБА_3 своє право належним чином за життя не оформив, свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже прийнята спадкоємцем ОСОБА_3 , але не оформлена належним чином спадщина після смерті ОСОБА_4 належить ОСОБА_3 з моменту відкриття спадщини та входить до складу спадщини ОСОБА_3 .
Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До цих правовідносин підлягає застосуванню положення ЦК України від 16.01.2003.
Згідно ч.1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст 1217 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст. 1222 ЦК України).
Згідно ч.1, ч.2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщини, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом та єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину.
Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з права на земельну частку (пай), яке спадкодавець отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_4 , але не оформив його належним чином за життя.
Нотаріусом у видачі свідоцтва на право на спадщину на це майно було відмовлено, у зв'язку з відсутністю доказів, що спадкодавець фактично прийняв спадщину свого батька ОСОБА_4 .
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі фактів, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) розміром 6,37 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Лозівська» Красноградського (в межах колишнього Кегичівського) району, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 та визначене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_7, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №280 від 15.08.1996 на ім'я ОСОБА_2 .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 6,37 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Лозівська» Красноградського (в межах колишнього Кегичівського) району, яке підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_7 виданим на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №280 від 15.08.1996 на ім'я ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Харків, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.06.1997, РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина, буд. 33, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, 64003, код ЄДРПОУ 04396963.
Суддя Т.В. Богачова