12 березня 2025
м.Харків
Справа № 639/341/25
провадження 2-а/639/35/25
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Бондаренко Т.С. звернувся до суду у січні 2025 з позовом, у якому просив визнати дії т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття постанови від 08.01.2025 № 60 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП протиправними, скасувати постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення,стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те,07 січня 2025 ОСОБА_1 зупинили співробітники патрульної поліції з метою отримання інформації про його військово-облікові дані, повідомили, що він перебуває в розшуку та запропонувати 08.01.2025 з'явитися до ОРТЦ. Стверджує, що перебуває на військовому обліку, має відстрочку від призову у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. Прибувши 09.01.2025 до відповідача йому порадили прийти наступного дня і 10.01.2025 вручили постанову від 08.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладенні штрафу в сумі 17000 грн.
Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки, відсутні докази обставин вчинення адміністративного правопорушення, надходження поштового повідомлення про виклик, видача листа листоноші та залишення у поштовій скриньці. Крім того, відповідачем порушено строк для притягнення до адміністративній відповідальності за події 14.10.2024 р. Зазначає, що справу відносно нього та в його присутності не розглядалась , свої пояснення надав 10.01.2025 після вручення постанови.
Не погодившись з позовними вимогами, відповідач направив відзив, в якому зазначив, що
згідно п.1 абз.2, п.п. 3 абз.8 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені у ній місце та строк. Так, 04.10.2024 позивачу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку була надіслана повістка № 274006 про прибуття до ТЦК 14.10.2024 року об 11:00. Позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці. Позивач належним чином повідомлений про виклик, поштова кореспонденція повернулась з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Розгляд справи відбувся у відповідності до вимог КУпАП. Згідно з ч.1 ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьої місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення ( а.с. 34-37).
Представником відповідача подана заява про можливість розгляду справи без його участі.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач отримав відповідь на запит від АТ «Укрпошта», в якій стверджується про видачу поштового відправлення № 600292218998 в доставку листоноші 07.10.2024.Оскільки позивача не застала вдома, було виписано повідомлення про надходження і покладено поштову скриньку.На повістках ТЦК мобільні телефони адресатів не вказуються. Факт того, що ОСОБА_1 отримував повістку не підтверджено ( а.с. 46-48).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наданими доказами, приходить до наступного.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, який згідно із даних електронного військо-облікового документу застосунку «Резерв+», сформованого 12.01.2025 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 07.02.2025 на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на перебуванні на його утриманні трьох неповнолітніх дітей ( а.с. 13).
Згідно з витягом з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з 12.07.2024 по 11.08.2024, а також наразі з 20.11.2024 по 07.02.2025.Звірив контактні дані вчасно-24.05.2024.
Судом встановлено, що 08 січня 2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № 60 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
У постанові зазначено, що 04.10.2024 поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 направлена повістка № 274006 ( для уточнення даних) про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024 об 11 год. У дату та час зазначені в повістці гр. ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим винив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Обставини що обтяжують відповідальність згідно ст. 35 КУпАП відсутні, обставини, що пом'якшує відповідальність згідно ст. 34 КУпАП - щире розкаяння. Правопорушення вчинене під час особливого періоду згідно Указу Президента України про часткову мобілізацію ( а.с. 14-15).
Постанову № 60 від 08.01.2025 ОСОБА_1 отримав 10.01.2025 та надав пояснення до справи на копії постанови, в яких зазначив, що з постановою не згоден, справа не розглядалась, докази не представлені, ОСОБА_2 , який підписав постанову, не бачив і не чув. Повістку чи повідомлення від «Укрпошти» не отримував ( а.с. 15 зв.).
Інформації про те, що ОСОБА_1 повідомлялось про дату і час розгляду справи матеріали справи не містять .Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 08.01.2025, вручена 10.01.2025, щопідтверджує відсутність позивача при розгляді справи т.в.о. начальника ОРТЦК.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,-тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані:з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За нормами ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Пунктом 28 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 визначено , що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання ( пп. 2 п. 41 Постанови № 560).
Матеріалами справи підтверджено, що повістка № 274006 від 04.10.2024 , сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду, направлена в той же день з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600292218998. Повістка про явку в ТЦК 14.10.2024 повернулась через відсутність адресата за вказаною адресою ( а.с. 40-42).
Суд такою наголошує, що у повістці некоректно зазначена адреса ОСОБА_1 « АДРЕСА_1 » , оскільки за Реєстром назв урбанонімів назву Торговий має проїзд та в'їзд. Місцем реєстрації ОСОБА_1 є Торговий проїзд, буд.5.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією № 3.
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3).
Відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку відповідно до повістки № 274006 від 04.10.2024, якою позивача повідомлено про необхідність з'явитися 14.10.2024 об 11 год. для уточнення даних , що є порушенням вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинене в особливий період із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Відповідачем належними доказами не підтверджено для уточнення яких саме даних необхідно було з'явитися ОСОБА_1 14.10.2024, при наявності відповідної інформації у «Резерв+». Відповідачем також не доведено, що у ТЦК відсутня можливість отримання відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що, оскільки відповідач не надано доказів неможливості отримання таких даних, для уточнення яких ОСОБА_1 викликався до ТЦК, то відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
За приписами пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Як стверджує позивач, він з'явився 09.01.2025 до Новобаварського ОРТЦ , але йому запропонували прийти наступного дня і вручили постанову від 08.01.2025.
Таким чином, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, з порушенням процедури розгляду справи, що позбавило позивача прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що постанова № 60 від 08.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі відносно нього- закриттю.
Положеннями ч.1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн. Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Водночас склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 12/01-1 від 12.01.2025 р., а також додаток № 1 про розмір гонорару-8000 грн., виписку про оплату ОСОБА_1 допомоги адвоката за цим договором, платіжну інструкцію, акт наданих послуг ( а.с. 9-11,56-57, 62,64).
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена ціна послуг у сумі 8000 грн. є співмірною із складністю справи, відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат, обсягу виконаної роботи , витраченим часом, тому визначенийгонорар за надання правничої допомоги є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.
Скасувати постанову № 60 від 08 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп., на правничу допомогу-8000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: Позивач- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач- ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 12.03.2025.
СУДДЯ -