Справа № 638/12755/23
Провадження № 1-кп/638/778/25
Іменем України
12 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 120232210700001609 від 26 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
встановив:
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12023221070001609 від 26.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
12 березня 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Клопотання відносно ОСОБА_5 обґрунтовано необхідністю забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Прокурор вважає, що враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, перебуваючи на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, прокурор, згідно ч. 4 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, просить не визначати обвинуваченому розмір застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити.
Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Обвинувачений також проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Суд, розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу на те, що по справі всі свідки були допитані, у зв'язку з чим вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні - відсутній.
При розгляді даного клопотання судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ізюм, Харківської області, громадянин України, українець, уродженець м. Ізюм Харківської області, раніше не судимий, не працюючий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Відповідно до п.1 ч.6 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінюючи обставину - тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні - злочині, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, тому продовжує обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 10 травня 2025 року.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно до вимог п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, розмір застави обвинуваченому не визначається.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення застави - до 10 травня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1