Справа № 615/735/24
Провадження № 2/615/12/25
25 лютого 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Токмакової А.П.,
секретаря судового засідання - Клименко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк», ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділення частки земельної ділянки в натурі шляхом її поділу,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
встановив:
17.04.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою з доповненнями від 11.11.2024 до Приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП) «Маяк», ОСОБА_2 з вимогами:
- припинити право спільної часткової власності його та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,8795 з кадастровим номером 6321284000:01:000:0072, розташовану на території колишньої Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом поділу її в натурі;
- виділити йому в натурі у приватну власність 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 6321284000:01:000:0072, в окрему земельну ділянку загальною площею 4,5863 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, відповідно плану поділу №1.
- виділити ОСОБА_2 в натурі у приватну власність 1/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 6321284000:01:000:0072, в окрему земельну ділянку загальною площею 2,2932 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, відповідно плану поділу №1.
В обґрунтування позовних вимог з доповненнями зазначає, що рішенням суду від 31.01.2022 у справі № 615/1847/21 за ним визнано право власності на 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 6321284000:01:000:0072, 1/3 частина якої належить ОСОБА_2 .
Земельна ділянка перебуває в оренді ПСП «Маяк».
Посилаючись на вимоги ст.25,26,56 ЗУ «Про землеустрій», наголошує, що у разі, зокрема, поділу земельної ділянки складається відповідна технічна документація із землеустрою, яка повинна включати згоду землекористувача земельної ділянки.
З метою вирішення цього питання в позасудовому порядку та надання згоди на виготовлення технічної документації із поділу земельної ділянки, оформленої у вигляді заяви, посвідченої нотаріусом, 16.06.2022 направив звернення до ПСП «Маяк», яке отримано ним 29.06.2022 за вхідним № 5.
Згідно із листом № 18 від 17.07.2022, відповідач повідомив, що питання надання згоди на виготовлення технічної документації буде вирішено після отримання орендарем рішення суду від 31.01.2022 у справі № 615/1847/21, яке направив на адресу ПСП «Маяк» 09.09.2022, але до цього часу ним не вчинено жодних дій з приводу розгляду питання.
01.08.2023 на адресу ПСП «Маяк» повторно направив заяву з проханням надати згоду на виготовлення технічної документації з поділу спірної земельної ділянки.
31.08.2023 представник відповідача повідомив, що дійсно спірна земельна ділянка перебуває в його строковому оплатному користуванні (оренді) на підставі Договору оренди від 24.01.2007, зареєстрованому 17.10.2007 у Валківському РВР Харківської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040768800375, на строк - 49 років. Умови цього договору відповідають законним інтересам підприємства, тому заперечує проти здійснення поділу земельної ділянки, оскільки формування нових земельних ділянок матиме наслідком припинення нині чинного договору оренди.
При цьому відповідач визнав, що земельна ділянка перебуває в спільній частковій власності, у відповідності до розміру частин сплачує співвласникам орендну плату. Підстав для припинення дії договору, внесення до нього змін чи укладення нового договору не вбачає.
Вважає, що така позиція ПСП «Маяк» ставить пріоритетом права підприємства, нехтуючи його правом володіння та розпорядження власністю, що змусило звернутися до суду з позовом. Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13.12.2023 у справі № 615/1821/23 виділено йому в натурі 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 6321284000:01:000:0072 в окрему земельну ділянку загальною площею 4,5863 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Минківської сільської ради Валківського району Харківської області.
Проте постановою Харківського апеляційного суду від 12.03.2024 це рішення скасовано, оскільки обрано неналежний спосіб захисту, а саме залучено іншого співвласника ОСОБА_2 до участі у справі у якості третьої особи, а не відповідача, що є самостійною підставою для скасування рішення.
Зауважив, що іншим співвласником земельної ділянки ОСОБА_2 надана згода на її поділ ще 06.07.2020, але на виконання постанови суду апеляційної інстанції 18.03.2024 знову направив на його адресу заяву з проханням надати згоду на поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки, яку відповідач отримав особисто, але відповіді до цього часу не надав.
З урахуванням положень ст.78, 79, 79-1, 80, 81, 86, 88 ЗК України вважає, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки, що відповідає вимогам ст.370, 183, 356, 364, 367, 321, 358 ЦК України, що на думку позивача, не вимагає наявності спору, достатньо лише факту відмови у погодженні виділу часток.
На підтвердження можливості проведення поділу земельної ділянки в натурі надав висновок ФОП ОСОБА_3 , за яким запропоновано два варіанти.
Погодився, що за ст.110 ЗК України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження або обтяження, але перехід права власності до іншої особи, зміна цільового призначення не припиняє їх дію, про що вказав Верховний Суд у справі № 357/8277/19.
Наполягає, що такий поділ земельної ділянки не припинить права оренди на неї орендаря, так як повністю вся поділеною увійде у дві сформовані, що залишаться в оренді ПСП «Маяк».
До того ж, неодноразово повідомляв відповідачів, що бере на себе всі зобов'язання та витрати з укладення договору оренди із підприємством на новостворену земельну ділянку.
Але через відсутність згоди відповідачів на поділ земельної ділянки та виготовлення відповідної технічної документації змушений звернутися до суду.
Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали від 17.04.2024 відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України за клопотанням позивача судовий розгляд проведено в порядку загального позовного провадження (ухвала від 26.06.2024).
24.06.2024 представник відповідача ПСП «Маяк» подав відзив на позовну заяву, в якому просить закрити провадження у справі в частині вимог про виділення позивачу в натурі 2/3 частини земельної ділянки, в частині вимог про припинення спільної часткової власності на цю земельну ділянку - відмовити у задоволенні.
Аналізуючи п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, представник відповідача вважає, що провадження у справі має бути закритим, оскільки судом вже розглядалась аналогічна справа за участі того ж позивача до того ж відповідача з тими ж вимогами, рішення у якій набрало законної сили. Зокрема, постановою Харківського апеляційного суду від 12.03.2024 рішення від 13.12.2023 у справі № 615/1821/23 про виділення позивачу в натурі 2/3 частини спірної земельної ділянки скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. В касаційному порядку постанова не оскаржена.
В новій позовній заяві позивач заявляє ті ж самі позовні вимоги, до того ж відповідача - ПСП «Маяк». ОСОБА_2 приймав участь в якості третьої особи, на цей час залучений, як відповідач.
Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі № 612/270/21 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 320/9224/17, наполягає, що суд має закрити провадження у справі щодо позовної вимоги про виділення в натурі 2/3 частини земельної ділянки, оскільки повністю тотожний спір між тими ж учасниками та з тим же предметом спору і з тих же підстав вже був розглянутий судом у рамках справи № 615/1821/23.
Вважає, що позивачем невірно визначено відповідача у справі, а саме ПСП «Маяк», оскільки відповідачем має бути інший співвласник спірної земельної ділянки.
Окрім того, просить урахувати, що згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обтяженням речових прав на нерухоме майно (в тому числі, на земельні ділянки) є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Необхідність отримання згоди землекористувача (орендаря) земельної ділянки на її поділ, на думку представника відповідача, є законодавчо встановленим видом обтяжень речових прав. Законодавство не передбачає можливості здійснення поділу земельної ділянки за відсутності згоди землекористувача навіть у судовому порядку. Право співвласників земельної ділянки, що перебуває в оренді, на її поділ обтяжене тимчасово, після припинення дії договору оренди відповідне обтяження буде припинене.
Звертає увагу, що здійснення поділу спірної земельної ділянки призводить лише до виключення запису про чинність Договору оренди земельної ділянки від 27.01.2007 з Державного реєстру речових прав та необхідності поновлення чинності права користування ПСП «Маяк» в судовому порядку, однак не надає додаткових правомочностей позивачу щодо розпорядження чи володіння цією земельною ділянкою (наразі і без здійснення поділу земельної ділянки позивач має право відчужити свою частку в праві спільної часткової власності).
Вважає, що укладаючи договір оренди власник земельної ділянки самостійно приймає на себе зобов'язання здійснювати поділ земельної ділянки виключно за згоди орендаря, тому його відмова надати згоду власнику земельної ділянки на її поділ не призводить до порушення прав позивача.
Як зазначає представник відповідача, викладення ст.79-1 ЗК України в новій редакції спрямоване на однозначне тлумачення прав землевласника на поділ земельної ділянки і свідчить про неприпустимість здійснення поділу земельної ділянки поза волею землекористувача.
Більш того, на його погляд, в обґрунтуванні позовної заяви містяться суперечності, з одного боку позивач зазначає, що поділ спірної земельної ділянки не припинить права оренди на неї ПСП «Маяк», так уся передана в оренду земельна ділянка буде поділена і увійде у дві сформовані земельні ділянки, з іншого боку - запевняє орендаря та суд, що у разі здійснення поділу бере на себе зобов'язання укласти договір оренди з ПСП «Маяк» на новосформовану земельну ділянку.
Щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, вважає, що окрім викладених позивачем обставин, Верховний Суд зазначив, що Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що «правомірні очікування» мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин її правомірних очікувань є неприпустимим.
Наголошує, що сторона договору оренди після його укладення першою отримує легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а також реалізацію права користування земельною ділянкою протягом усього погодженого строку за умови належного виконання сторонами договору його умов.
Уявлення позивача, що після здійснення поділу земельної ділянки дія Договору її оренди автоматично буде поширена на дві новостворені земельні ділянки, сформовані в результаті поділу, вважає хибним, оскільки наразі відсутній правовий механізм та технічний інструментарій для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в позасудовому порядку.
28.06.2024 позивач подав відповідь на відзив, у якій звернув увагу на порушення відповідачем ПСП «Маяк» процесуальних строків для подання відзиву та відсутність доказів направлення копії відзиву з додатками на його адресу.
Вважає неспроможними твердження відповідача про подання аналогічної позовної заяви, яка була у справі № 615/1821/23 за участі того ж позивача до того ж відповідача з тими ж вимогами, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18, за висновками якої позови вважаються тотожними , якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Одночасно, враховуючи, що рішення у справі № 615/1821/23 ухвалювала суддя Токмакова А.П., що на думку позивача, може викликати у сторін сумнів в її об'єктивності та неупередженості при розгляді цієї справи, тому вважає, що не може брати участі у її розгляді та підлягає відводу.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області під головуванням судді Левченка А.М. від 03.10.2024 в задоволенні заяви позивача про відвід судді Токмакової А.П. від розгляду цієї справи відмовлено.
Правом надання заперечень, згідно із вимогами ст.180 ЦПК України, відповідач ПСП «Маяк» не скористався.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів вручено 25.04.2024 відповідачу ОСОБА_2 особисто, але правом надання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України він не скористався.
Будь-які інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням доповнень повністю, просить задовольнити, оскільки вирішити питання в позасудовому порядку через неправомірну поведінку відповідачів не можливо. Підтвердив, що земельну ділянку придбали попередні власники на праві спільної часткової власності в порядку спадкування. При цьому відповідач ОСОБА_2 надав згоду на її поділ.
В подальшому позивач придбав загалом 2/3 частини земельної ділянки на підставі купівлі-продажу, що підтверджено рішенням суду, про що повідомив відповідачу ПСП «Маяк» у встановлені законом строки, але будь-які додаткові угоди після зміни власників не укладались, проект такої угоди не отримував. Вважає, що договір повинен бути переукаладений на тих же, що й існує зараз.
Разом з тим, відповідач сплачує йому орендну плату за користування земельною ділянкою відповідно розміру належної частки за умовами Договору оренди від 24.01.2007, з чим фактично погодився, хоча розмір орендної плати не відповідає встановленому законом розміру та майже вдвічі нижчий ніж сплачують інші підприємства у межах району.
Має бажання розпоряджатися власністю на свій розсуд: продати, подарувати дітям або самостійно користуватися, тощо, в зв'язку з чим вважає необхідним оформити передбачені законом документи, але орендар не надає згоду на виготовлення технічної документації, чим, на його погляд, порушує його права. Зауважив, що його твердження не ґрунтуються на вимогах закону, які до того ж представником відповідача викладені у викривленому, перекрученому вигляді на свою користь.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 працює в ПСП «Маяк», перебуваючи в його підпорядкуванні, виконує вказівки керівництва, тому не реагує на його звернення з приводу оформлення поділу земельної ділянки в позасудовому порядку, а саме в нотаріальній конторі, чим порушує його права, хоча під час оформлення спадкових прав таку згоду надавав.
Наполягає, що здійснення ним права власності може бути поновлено лише шляхом виділення належної частини земельної ділянки в натурі. Підтвердив, що сплатить всі витрат із переоформлення необхідних документів, в тому числі з приводу договірних відносин.
Відповідачі, будучи належним чином та своєчасно повідомленими, в судове засідання жодного разу не прибули, поважних причин неприбуття не повідомили.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України).
Заслухавши позицію позивача, перевіривши доводи представника відповідача ПСП «Маяк» у відзиві, дослідивши надані письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, земельна ділянка загальною площею 6,8795 гектарів, кадастровий номер 6321284000:01:000:0072, розташована на території колишньої Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид користування - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 05.12.2019 приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І., зареєстрованого в реєстрі за №1210, спадкова справа №32/2018, 1/3 частка у праві власності на цю земельну ділянку належить ОСОБА_4 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02.07.2020 приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І., зареєстрованого в реєстрі за №612, спадкова справа №19/2020, інші по 1/3 частці у праві власності на земельну ділянку належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - відповідач у справі.
02.07.2020 ОСОБА_4 написала розписку, зі змісту якої продала позивачу належні їй 2/3 частки у праві власності на спірну земельну ділянку.
При цьому відповідач ОСОБА_2 06.07.2020 склав заяву, посвідчену секретарем Манченківської селищної ради Харківської області Мінко Т.В., зареєстровану в реєстрі за №69, якою надав згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №615/1847/21 визнано дійсною угоду купівлі-продажу 2/3 частки у праві власності земельної ділянки, укладену між ОСОБА_4 та позивачем, в порядку ч.2 ст.220 ЦК України визнано за ним право власності на 2/3 частини цієї земельної ділянки.
Рішення суду набрало законної сили 03.03.2022 та звернуто до виконання.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Право власності позивача на 2/3 частини спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №47003639 від 06.06.2022, про що свідчить відповідний витяг №302235351 від 07.06.2022.
Таким чином, право власності позивача на 2/3 частки та відповідача ОСОБА_2 на 1/3 частку спірної земельної ділянки набуто правомірно, земельна ділянка перебуває в спільній частковій власності, що сторонами не оспорюється.
Із наданої позивачем копії Договору оренди б/н від 24.01.2007, укладеного між померлим ОСОБА_2 та ПСП «Маяк», спірна земельна ділянка передана підприємству в строкове платне користування терміном на 49 років з моменту державної реєстрації цього договору зі сплатою орендної плати в погоджені сторонами строки та розмірі.
Згідно із п.31 Договору, перехід права на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
П.28, 29 Договору передбачено перелік підстав для зміни умов або припинення його дії.
Державна реєстрація договору оренди вчинена 17.10.2007 у Валківському РВР Харківської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040768800375.
Враховуючи, що договір оренди землі укладений до 01 січня 2013 року, набирав чинності з моменту його державної реєстрації, а саме внесення відповідного запису про це до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка є складовою Державного реєстру земель, тобто з 17.10.2007 по 17.10.2056, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.10.2019 та сторонами не оспорюється.
16.06.2022 та 01.08.2023 позивач повідомив відповідача ПСП «Маяк», в оренді якого перебуває ця земельна ділянка, що з 07.06.2022 є власником 2/3 її частини, в зв'язку з чим просить надати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо її поділу, зобов'язується здійснити реєстрацію права оренди на новосформовану земельну ділянку за результатом поділу земельної ділянки на умовах діючого договору оренди.
Зі змісту відповідей №18 від 14.07.2022 та №40 від 31.08.2023, відповідач ПСП «Маяк» підтвердив, що земельна ділянка перебуває в строковому оплатному користуванні на підставі Договору оренди від 24.01.2007, який діє до 17.10.2056. Умови договору відповідають законним інтересам ПСП «Маяк», тому підприємство заперечує проти здійснення поділу земельної ділянки, оскільки формування нових земельних ділянок матиме наслідком припинення нині чинного договору. Підстав для припинення дії договору оренди від 24.01.2007, внесення змін до нього чи укладення нового договору оренди землі на цей час не вбачає.
18.03.2024 позивач повторно направив на адресу відповідача ОСОБА_2 заяву, в якій повідомив, що є співвласником 2/3 частини земельної ділянки, з метою об'єктивної можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, має намір виділити належну йому частину земельної ділянки в окремий об'єкт нерухомого майна, для чого просить надати згоду на поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки.
Заяву вручено відповідачу ОСОБА_2 особисто 21.03.2024, про що свідчить трекінг, але відповіді на час судового розгляду позивач не отримав.
Сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 виготовлено 2 варіанти плану поділу спірної земельної ділянки, за якими позивачу пропонується надати земельну ділянку площею 4,5863 га, відповідачу ОСОБА_2 - 2,2932 га, які будуть відповідати належним їм часткам у праві спільної часткової власності.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.16 ЦК України, звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст.319 ЦК України, ст.78 ЗК України).
Ч.1 ст.356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку; г) за рішенням суду; ґ) в інших випадках, встановлених законом (ст.87 ЗК України).
Згідно ч.1,4 ст.88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За змістом ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч.1,2 ст.367 ЦК України).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках, передбачених ст. 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Набута юридичною особою земельна ділянка не є спільною власністю її засновників, учасників або членів і не може розподілятися між ними як співвласниками.
Відповідно до ст.110 ЗК на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
В постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.
Таким чином, твердження відповідача ПСП «Маяк», що поділ земельної ділянки, переданої йому в оренду, унеможливлює захист прав позивача, не відповідає приписам ч.3 ст.110 ЗК України і не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справах N 367/2022/15-ц, 922/2723/17, згідно з яким формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту прав власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло в землекористувача до її поділу.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст.79 ЗК України).
Згідно ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною (ст.25 ЗУ «Про землеустрій»).
За ст.26 Закону, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.56 Закону, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Враховуючи, що сторони не домовилися про поділ земельної ділянки в позасудовому порядку, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд не погоджується із твердженням відповідача ПСП «Маяк» про наявність підстав для закриття провадження у справі за таких обставин.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Із аналізу наведених норм, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 16.02.2022 у справі № 612/270/21.
Дійсно, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №615/1821/23 було виділено позивачу в натурі 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6321284000:01:000:0072, в окрему земельну ділянку загальною площею 4,5863 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Минківської сільської ради Валківського району Харківської області.
Як на підставу позовних вимог, позивач посилався на відмову ПСП «Маяк», як орендаря земельної ділянки, від надання згоди на поділ земельної ділянки, розташованої на території колишньої Минківської сільської ради Валківського району Харківської області, співвласником якої є ОСОБА_2 .
При цьому відповідачем у справі позивач залучив орендаря земельної ділянки, хоча заявлена вимога стосується інтересів співвласника цієї земельної ділянки, який був залучений в якості третьої особи.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12.03.2024 рішення скасоване з мотивів незалучення до участі у справі належного відповідача та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПСП «Маяк», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - ОСОБА_2 , про виділ в натурі частини земельної ділянки.
В новому позові позивач заявив вимоги до ПСП «Маяк», як орендаря земельної ділянки, через відмову надання згоди на виготовлення технічної документації, що відповідає положенням ст.25,26,56 ЗУ «Про землеустрій», а також до ОСОБА_2 , як співвласника земельної ділянки, про виділення належної йому частини в натурі.
Окрім того, позивач просить виділити йому та ОСОБА_2 в натурі на належні їм частини земельної ділянки окремі земельні ділянки, розташовані на території колишньої Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, а не Минківської сільської ради Валківського району Харківської області, що є різними предметами позову.
З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи відповідача ПСП «Маяк» про наявність тотожності між сторонами у спорі, оскільки в силу приписів ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є лише позивач та відповідач.
Визначаючи підстави позову як елементи його змісту, суд враховує на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права, а також предмет позову, як матеріально-правові вимоги до кожного із відповідачів, стосовно яких просить ухвалити судове рішення, наведені вище, тому не погоджується із твердженням відповідача ПСП «Маяк» про наявність тотожності предметів позовів та підстав позову, які дозволяють особі звернутись до суду.
Слід відзначити, що відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Провести поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6321284000:01:000:0072, площею 6,8795 га, розташованої на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, в натурі.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на належні йому 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6321284000:01:000:0072, площею 6,8795 га, - земельну ділянку, загальною площею 4,5863 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно плану поділу №1.
Виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на належні йому 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6321284000:01:000:0072, площею 6,8795 га, - земельну ділянку, загальною площею 2,2932 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно плану поділу №1.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321284000:01:000:0072, площею 6,8795 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, - припинити.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору по 1211,20 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 06.03.202 5.
Суддя А.П. Токмакова