Справа №: 398/434/25
провадження №: 2/398/1228/25
Іменем України
"12" березня 2025 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чирочка Наталія Вікторівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
28.01.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чирочка Н.В. звернулась в суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з липня 2022 року; поділити спільне майно подружжя, яке є суб'єктом спільної сумісної власності; визнати за позивачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості транспортного засобу автомобіль Renault Duster, 2012 року виписку, в розмірі 159238,00 грн.
Так, згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії суду перед відкриттям провадження у справі, а саме, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи дійсної його вартості на час розгляду справи.
У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості, тобто ринкова вартість на день подання позову.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи, що предметом даного позову є вимога про поділ майна подружжя, тобто вимога майнового характеру, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартості майна, визначеної у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду визначено ціну позову в розмірі 319238,00 грн.
Разом з тим, позивачем не надано документів, з яких суд мав би можливість визначити дійсну вартість майна на момент подання позовної заяви.
Надана довідка про оцінку вартості автомобілю не є доказом дійсної вартості майна.
За змістом ст. 175 ЦПК України обов'язок визначити ціну позову покладається на позивача.
Відтак, позивачу слід визначити ціну позову, виходячи із дійсної вартості спірного майна, визначеної у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" на момент подання позовної заяви.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст.175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чирочка Наталія Вікторівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що якщо відповідно до ухвали суду вона у встановлений строк усуне недоліки заяви, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО