"25" листопада 2010 р. Справа № 9/11/09-НР
За позовом: Прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотранс”, 54000, м. Миколаїв, вул.. Проектна, 3-в кв. 302
Третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Державне управління охороні навколишнього середовища в Миколаївської області, 54029, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 19
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство “Зерноторгівельна компанія “Олсідз Україна”, 04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72
Про: стягнення з відповідача 368810,12 грн. відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу внаслідок наднормативних викидів в атмосферне повітря.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Єршова Т.А., за довіреністю ;
Від відповідача: Бондаренко І.О., за довіреністю;
Від ІІІ -особи на стороні позивача: Візінський В.В., за довіреністю;
Від ІІІ -особи на стороні відповідача: Бондаренко І.О., за довіреністю;
Прокурор: Коробченко Д.М.
Прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну товариством навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів в атмосферне повітря в сумі 368 810,12 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст.ст. 11,12,33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 51, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», акту перевірки дотримання вимог природного законодавства, постанови прокуратури Заводського району м. Миколаєва про порушення кримінальної справи та мотивовані тим, що службові особи ТОВ «Екотранс»в порушення вимог чинного законодавства, перевищуючи свої службові обов'язки, здійснювали експлуатацію 2 парових котлів Е -12-1, 4-250 Д в котельні маслоекстраційного заводу, які є стаціонарними джерелами викиду без відповідного дозволу, чим завдано значної шкоди державі.
Відповідач у відзиві, позицію якого повністю підтримала ІІІ -особа ЗАТ “Зерноторгівельна компанія “Олсідз Україна” в своїх поясненнях, просить суд відмовити в задоволені позову посилаючись на наступне:
- розрахунок збитків зроблено позивачем на підставі Методики..., затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639, що суперечить положенням п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, п.4 ч.1 ст.33, ст.34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, якими передбачено притягнення до цивільно-правової відповідальності виключно згідно з законом;
- поняття «збитки»має застосовуватись до зобов'язань, що випливають з договірних відносин, а «шкода»- до зобов'язань, що випливають з позадоговірних правовідносин;
- не є належним доказом акт від 26.03.2009р., оформлений за результатами позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, оскільки остання проведена з суттєвими порушеннями Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, а саме державні інспектори з охорони природного навколишнього середовища перед початком перевірки не надали жодних копій документів, які надають право на її проведення (згоду центрального органу виконавчої влади на проведення перевірки, копію направлення на перевірку тощо). Крім того, акт перевірки не містить обов'язкові для нього реквізити, як-то: тип перевірки, номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка, дата початку й закінчення перевірки, інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності);
- інформація, отримана під час відбору проб та вимірювання вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, не може бути прийнята до уваги, т.я. в акті перевірки відсутні будь-які посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювання. Окрім цього, акти відбору проб та протоколи вимірювання не підписано керівником відповідача або іншою, уповноваженою ним особою, в них не відображено суттєві для правильного вирішення спору дані щодо навантаження котла;
- в процесі перевірки в будь-який спосіб не вимірювались викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин при роботі котлів на луззі соняшнику.
Суд неодноразово оголошував перерви в судових засіданнях до 18.11.10 р. та до 25.11.10 р.
25.11.10р., суд керуючись ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, господарський суд, -
Фахівцями Державної екологічної інспекції в Миколаївської області, на підставі Положення «Про державну екологічну інспекцію»затвердженого Постановою КМУ від 17.11.2001р. за №1520 було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ТОВ «Екотранс».
В результаті проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Еконтранс»здійснює експлуатацію 2 парових котлів Е-12-1,4-250 Д в котельні маслоекстраційного заводу, що розташований в м. Миколаєві по вул. Проектній, 3-«В», без отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря, чим порушуються вимоги ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», не виконується рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 10.04.2007 р. № 01-17/30-04 «Про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації 2 парових котлів Е-12-1, 4-250 Д в котельні заводу, що експлуатується товариством».
За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області було складено акт від 26.03.09 р., який підписаний як представниками позивача так і представником відповідача -директором товариства.
Також, державною екологічною інспекцією в Миколаївській області було здійснено відбір проб викидів стаціонарних джерел ТОВ „Екотранс”, про що свідчить акт № 9 від 26.03.2009р. та протокол № 9 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, в якому атестованою в установленому порядку лабораторією встановлено вид та обсяги забруднюючих речовин з котлів, які працюють на природному газі.
Згідно з нормами статті 68 Закону України ( 1264-12 ) порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
За вказаним фактом 13.05.2009 р. прокуратурою Заводського району м. Миколаєва винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
В подальшому на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, складено розрахунок, відповідно до якого внаслідок експлуатації ТОВ „Екотранс” в 1 кварталі 2009р. державі завдано збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (відсутність дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферу) на суму 368 810,12 грн.
В розрахунку зазначено, що маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря при роботі котельної на природному газі визначено згідно протоколу вимірів від 31.03.2009р. № 9, а на луззі соняшника -як усереднене значення згідно протоколів вимірювань від 12.02.2007р. № 7 та від 16.10.2008р. № 31.
Відповідно до п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Причиною виникнення даного спору є невідшкодування в добровільному порядку шкоди, заподіяної виробничою діяльністю суб'єкта господарювання (відповідача по справі) без наявності відповідного дозволу уповноваженого органу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Предметом розгляду даної справи виступає вимога про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та використання атмосферного повітря.
Оцінивши докази надані сторонами по даній справі відповідно до вимог ст.ст. 32,43 ГПК України, проаналізувавши вищенаведені норми спеціальних законів з питань охорони атмосферного повітря в аспекті спірних відносин, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»від16.10.1992р. №2707-ХІІ (із змінами) встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
За правилами ст. 33 цього ж Закону України особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог ст. 34 Закону, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 69 даного Закону ( 1264-12 ) шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм щодо зменшення розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 р. № 639.
Пункт 1.2 цієї Методики встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).
Саме ця Методика фактично, встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з порушенням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України при перевірці підприємств.
Підставою для такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, заподіяної природному навколишньому середовищу внаслідок наднормативних викидів в атмосферне повітря, є необхідною наявність всіх елементів цивільного правопорушення, таких як: протиправність дій (бездіяльності) заподіювача шкоди, шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність вини та причинний зв'язок між діями відповідача та шкодою, яку завдав останній природному середовищу та розмір заподіяної шкоди.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
За приписами пунктів 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні по даній справі питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку суд врахував, що вказане порушення тривало з початку роботи орендованого ТОВ „Екотранс” у ЗАТ „Зерноторгівельна компанія „Олсідз Україна” заводу і до отримання дозволу (21.07.2009р.), в т.ч. в 1 кварталі 2009р., за який Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області на підставі Методики № 639 правомірно нараховано збитки на суму 368 810,12 грн.
В даному випадку відповідачем не оспорюється факт відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та здійснення викидів на протязі І кварталу 2009 року ( протиправна поведінка), що сталися з вини відповідача, який своєчасно не здійснив заходи, які передують отриманню дозволу на викиди в атмосферу ( зокрема, не провів інвентаризацію джерел викидів, не визначив обсяг забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу) та не отримав відповідний дозвіл. Тому, внаслідок винних дій відповідача завдано збитків державі, які й розраховані відповідно до Методики, затвердженої в установленому законом порядку.
Збитки заподіяні внаслідок протиправних дій відповідача, з його вини, тобто наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення як причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Слід зазначити, що до регулювання відносин із відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, застосовуються загальні положення цивільного права до зобов'язань, що виникають за фактом заподіяння шкоди. Однак специфіка відшкодування такої шкоди, а також особливості її змісту визначають необхідність додаткового спеціального регулювання порядку її відшкодування. Тому на розвиток загальних положень цивільного права про відшкодування шкоди видаються спеціальні норми про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, зокрема, методики і такси, за якими розраховується розмір заподіяної шкоди.
Твердження відповідача про те, що акт перевірки не є належним доказом порушення природоохоронного законодавства, адже його оформлено за результатами перевірки, проведеної з суттєвими порушеннями Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, суд вважає безпідставними та зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження в судовому порядку дій Державної екологічної інспекції в Миколаївській області відносно проведення перевірки. При цьому господарські суди не вправі самостійно встановлювати неправомірність поведінки працівників контролюючого органу, оскільки справи за такими спорами відносяться до компетенції адміністративних судів України.
Відсутність в акті перевірки посилань на акти відбору проб та протоколи вимірювання, отримання результатів вимірювань не в день проведення перевірки, підписання актів відбору та протоколів не керівниками інспекції та невідображення даних щодо навантаження котла не спричиняють неможливість використання отриманої під час проведення вимірів інформації, а також висновок щодо порушення законодавства в процесі проведення перевірки в зв'язку з тим, що з наведеними обставинами законодавець звільнення від передбаченої ним відповідальності за забруднення атмосферного повітря не пов'язує. До того ж, як відзначено вище, оцінка дій суб'єкта владних повноважень під час здійснення ним управлінських функцій не відноситься до компетенції господарського суду.
Пунктом 1 ст.3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»визначені основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, це: прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.
У відповідності з пунктом 2 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»визначені обов'язки підприємств здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбаченими стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Відповідно з приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів, беручи до уваги те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника (саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіяні шкоди) суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, завдана державі відповідачем шкода є наслідком неправомірних дій товариства, що тягне за собою цивільну відповідальність, отже позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотранс”(54029, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 23616583) на користь держави (бюджет Заводського району ЕДРПОУ 23626096, р/р 31519921700003, МФО 826013, Банк ГУДКУ у Миколаївської області, КЕКД -24062100) - 368810,12 грн. відшкодування заподіяної шкоди.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотранс”(54029, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 23616583) в доход Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (Код платежу 22090200; р/р 31118095700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) - 3688,10 грн. держмита.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотранс”(54029, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 23616583) на користь Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (Код платежу 22050003 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих господарських судах”; р/р 31217264700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя