Справа № 344/9746/24
Провадження № 2/344/511/25
05 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Шумила С.Я.,
представника відповідача Гамуляк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування немайнової (моральної) шкоди, завданої незаконними діями службової особи органу державної влади,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування немайнової (моральної) шкоди, завданої незаконними діями службової особи органу державної влади.
В обґрунтуання позовних вимог позивач вказав, що 17 жовтня 2023 року о 03.08 год. поліцейським УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Яворським Сергієм Володимировичем відносно нього була складена постанова про адміністративне правопорушення серія БАТ № 7955058, за змістом якої: «17.10.2023 року о 01.12 год. по вулиці Української Перемоги, 25 «а» в місті Івано-Франківськ, водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою накладено штраф 510 грн.».
Крім того, того ж 17 жовтня 2023 року тим же поліцейським складено протокол серії ААД № 420285 від 17.10.2023 року, у якому вказано, що він, керуючи транспортним засобом марки «Audi Q5», не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив рукою, вказуючи на автомобіль та, продовжуючи рух, також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів та звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.96 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року провадження у справі № 344/19956/23 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
20 лютого 2024 року Івано-Франківським міським судом у справі № 344/20230/23 винесено рішення, яким його позов до поліцейського Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області сержанта поліції Яворського Сергія Володимировича, Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області - задоволено. Скасовано постанову серії БАТ № 7955058 від 17.10.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивач зазначає, що складання відносно нього, інваліда II групи армії, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про адміністративне правопорушення та вилучення посвідчення водія на час розгляду справи призвело до значних душевних хвилювань, поганого самопочуття, порушення звичайного ритму мого життя, нераціонального витрачання життєвого часу, а також тимчасового обмеження 17.10.2023 року (дата складання адміністративного протоколу та постанови) свободи пересування, - що у сукупності усіх обставин завдало йому моральної шкоди. Більше того, 17.10.2023 року мало місце протиправне примушування відповідачем (в особі УПП у Івано-Франківській області ДПП) до проходження ним огляду на стан сп'яніння, без наявності на те обґрунтованих підстав, до медичного закладу.
З наведеного вбачаються порушення, допущені відповідачем в особі УПП у Івано- Франківській області ДПП, вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, у якій йдеться, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
ОСОБА_1 вказує на те, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності завдало йому моральних страждань, які полягають у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з діями та прийнятим рішенням працівниками Управління патрульної поліції у Івано-Франківській області ДПП, що вчинені 17.10.2023 року, а саме: безпідставні звинувачення інспектором, що він ніби-то керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив рукою, вказуючи на автомобіль та, продовжуючи рух, також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів та звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.96 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. А також безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, погіршення стану здоров'я.
Безпосередньою підставою для відшкодування моральної шкоди чинним законодавством передбачено наявність винних або протиправних дій чи бездіяльності відповідача. Позивач вважає, що підставою для відшкодування шкоди є складення протоколу про адміністративне правопорушення ч. 1 ст.122-2 КУпАП та постанови серії БАТ № 7955058 за ч.5 ст.121 КУпАП, провадження по ч. 1 ст.122-2 закрито судом у зв'язку із відсутністю складу правопорушення, а постанову серії БАТ № 7955058 за ч.5 ст.121 КУпАП скасовано судом. Разом із тим, такими діями йому завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу та скасування постанови свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Зважаючи на вищевикладене, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Представник Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції подав відзив на позовну заяву, у якому покликався на наступні обставини: у рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі № 344/20230/23 вирішено: адміністративний позов задовольнити; скасувати постанову поліцейського роти № 2 взводу № 1 батальйону УПП в Івано-Франківській області ДПП сержанта поліції Яворського С.В. серії БАТ № 7955058 від 17.10.2023, закрити справу про відповідне адміністративне правопорушення.
Івано-Франківський міський суд в Івано-Франківській області від 26.12.2023 року у справі № 344/19956/23, постановив: ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП та накласти адміністативне стягнення у виді штрафу 153 (сто п'ятдесят три) гривні. Івано-Франківський апеляційний суд від 07.02.2024 року у справі № 344/19956/23 постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; постанову Івано-Франківського міського суду від 26.12.2023 року відносно ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП скасувати; прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилання позивача на завдану йому моральну шкоду представник відповідача вважає безпідставною. У позовній заяві жодним чином не обґрунтовано, не доведено належними, допустимими та достатніми доказами фактів завдання позивачу будь-якої шкоди внаслідок винесення відносно нього постанови та складення протоколу, як і не доведено протиправності та винності дій поліцейських, тим більше причинно-наслідкових зв'язків між ними.
З приводу вказаних тверджень позивача у відзиві зазачено, що відповідно до п. 8 Постанови Кабінету міністрів України від 08.07.2020 № 573 під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Дозволяється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях, де запроваджено комендантську годину, без виданих перепусток особам та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, які залучаються до здійснення заходів під час запровадження комендантської години, транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв, а також адвокатам, призначеним регіональними/міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги затриманим у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, особам, час прибуття до яких припадає на визначений період доби, зокрема на власних транспортних засобах.
Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення, затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 28.03.2023 року № 119 «Про внесення змін до наказу від 25.02.2022 року № 1 «Про затвердження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування» з метою підтримання правопорядку на території Івано-Франківської області з 29.03.2023 запроваджено комендантську годину на території Івано-Франківської області з 00 години 00 хвилин поточної доби до 05 години 00 хвилин наступної доби.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Отже, свідоме порушення позивачем заборони керування транспортним засобом під час дії комендантської години та спеціального режиму світломаскування призвело до виявлення цього факту поліцейськими та подальшої кваліфікації його дій.
Окрім цього, після складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, у позивача було тимчасово вилучено посвідчення водія, відповідно до вимог статті 265-1 КУпАП, натомість позивачу видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, що діє на час розгляду справи та зберігає можливість на вільне пересування всією територією України з допомогою транспортного засобу.
Щодо огляду на стан сп'яніння, представник відповідача вказує, що відповідно до пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проходженню огляду на стан сп'яніння передує виявлення ознак сп'яніння, які можуть бути спростовані чи підтверджені тільки після проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тому проходження позивачем огляду на стан сп'яніння є виконанням його обов'язку як водія транспортного засобу та не може вважатися порушенням його нормального ритму життя, оскільки такий порядок законодавчо встановлений на всій території України для всіх водіїв транспортних засобів.
Також, у відзиві зазначено, що користування особою процесуальними правами, зокрема участь у судових засіданнях з розгляду справ де вона є учасником, оскарження прийнятих щодо неї рішень, є правом особи. А реалізація особою своїх прав не може створювати їй незручностей, оскільки вона може в будь-який момент відмовитись від реалізації цих прав.
Беручи до уваги консультативний висновок спеціаліста КНП «ОКЛ ІФ ОР» неможливо встановити факт погіршення стану здоров'я на момент складання адміністративних матеріалів щодо позивача, а також розцінювати його як наслідок складання адміністративних матеріалів. У медичному висновку викладена інформація щодо стану здоров'я позивача з листопада 2018 року по березень 2022 року та нічого не зазначено про стан здоров 'я позивача від 17.10.2023 року.
Оскільки позивач вказує, що у зв 'язку із погіршенням стану здоров'я він вживав заходи для відновлення та реабілітації за кордоном, представник відповідача зауважує, що у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, звертаючи увагу на візи можна зробити висновок, що позивач від 17.10.2023 двічі виїжджав за межі України, а саме 11.11.2023 року та 06.03.2023 року та повертався на територію України у ті ж самі дні, тобто для відновлення та реабілітації за кордоном це занадто малий відрізок часу. Також жодного документу, щодо підтвердження реабілітації за кордоном позивач не надав.
Зазначено, що вчиняючи дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Достатньою моральною сатисфакцією при розгляді судом справи про адміністративне правопорушення вважає закриття провадження у такій справі у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, що саме по собі являються достатньою компенсацією позивачу за вжиті заходи для оскарження постанови. Також сам факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки судові рішення, якими скасовані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, безумовно не встановлюють доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності.
Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Також, відзив на позовну заяву подано і представником відповідача - Державної казначейської служби України, якому позовні вимоги заперечуються. Вважає, що позивач обґрунтовує свої вимоги винятково оціночними судженнями та не надає ані доказів заподіювання йому шкоди, ані фактичного підтвердження щього факту у встановленому законодавством порядку.
На позивача не накладено адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, також у позові відсутні докази сплати позивачем штрафу, що свідчить про неможливість поширення приписів статті 1167 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» про відшкодування шкоди на відповідні правовідносини.
Позивач знаходився у правовідносинах із поліцейським Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, саме внаслідок дій зазначеного державного органу виникла підстава для звернення позивача до суду для відновлення порушених його прав. Отже, за наявності правових підстав моральна шкоди повинна відкшкодовуватись органом держаної влади, діями якого її завдано позивачу, а саме відповідачем-1.
На сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яким би дії працівників поліції були визнані незаконними. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2024 по справі № 344/19956/23 скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 26.12.2023 з підстав неналежного фіксування доказів для підтвердження вини позивача як того вимагає КупАП. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.12.2023 та від 20.02.2024 по справі № 344/20230/23 дії працівника поліції не визнано протиправними, зазначається, що адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладання відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належни доказом по справі. Даними рішеннями судів протиправність або незаконність дій посадової особи УПП в Івано-Франківській області не встановлено. При цьому, сам факт закриття справи судом постанови про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів завдали позивачу моральної шкоди.
Крім того, відповідно до статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції за статтею 183 КУпАП. Отже, вказане свідчить, що посадові особи органів патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяли в межах повноважень, наданих їм Законом та КУпАП. Крім того, у відповідності до положень статі 221 КУпАП питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути вирішено лише судом.
Позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. Також вважає необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у значному грошовому розмірі 50000,00 грн.
Просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги. 24.02.2025 подав заяву про розгляд справи без його участі. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача-1 заперечував позовні вимоги з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 не прибув у судове засідання.
Представник відповідача-3 заперечила позовні вимоги, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду в Івано-Франківській області від 26.12.2023 у справі № 344/19956/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП та накладено адміністативне стягнення у виді штрафу в розмірі 153 (сто п'ятдесят три) гривні.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 344/19956/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківській області від 26.12.2023 у справі № 344/19956/23 скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі № 344/20230/23 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАТ № 7955058 від 17.10.2023 винесену щодо ОСОБА_1 та закрито провадження по справі.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, які полягають у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з діями та прийнятим рішенням працівниками Управління патрульної поліції у Івано-Франківській області ДПП, що вчинені 17.10.2023 року, а саме: безпідставні звинувачення інспектором, що він ніби-то керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив рукою, вказуючи на автомобіль та, продовжуючи рух, також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів та звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.96 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. А також безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, погіршення стану здоров'я.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як слідує з матеріалів справи, 17.10.2023 відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, серії БАТ № 7955058, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною п'ятою статті 121 КУпАП, а також складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 420285 про вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за же передбачена статтею 122-2 КУпАП.
При цьому вбачається, що постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, серії БАТ № 7955058 на ОСОБА_1 та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 420285 складено уповноваженою особою - поліцейським УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Яворським Сергієм Володимировичем 17.10.2023 під час дії комендантської години та спеціального режиму світломаскування.
Відповідно до наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 28.03.2023 року № 119 «Про внесення змін до наказу від 25.02.2022 року № 1 «Про затвердження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування» з метою підтримання правопорядку на території Івано- Франківської області з 29.03.2023 запроваджено комендантську годину на території Івано-Франківської області з 00 години 00 хвилин поточної доби до 05 години 00 хвилин наступної доби.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 344/19956/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківській області від 26.12.2023 у справі № 344/19956/23 скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі № 344/20230/23 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАТ № 7955058 від 17.10.2023 винесену щодо ОСОБА_1 та закрито провадження по справі.
Як вбачається з постанови суду від 07.02.2024 року, провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,з підстав неналежного фіксування доказів для підтвердження вини позивача як того вимагає КупАП.
Також, рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.12.2023 та від 20.02.2024 по справі № 344/20230/23 дії працівника поліції не визнано протиправними, зазначається, що адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладання відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належни доказом по справі.
Необхідної підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб.
Даними рішеннями судів протиправність або незаконність дій посадової особи УПП в Івано-Франківській області не встановлено.
При цьому не встановлено, що уповноважена особа - інспектор УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Яворський С.В. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення діяв поза межами вимог Закону, як і не встановлено вчинення будь-яких протиправних дій стосовно позивача - свобода пересування позивача не обмежувалася, будь-які спецзасоби не застосовувались, позивач не був затриманий в адміністративному порядку.
Сам факт закриття справи судом постанови про адміністративне правопорушення та ухвалення судом рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, не тягне за собою обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів завдали позивачу моральної шкоди.
Протокол про адміністративне правопорушення є носієм фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, складений інспектором поліції протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням по справі, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.
Сам факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Суд зазначає, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.
Відтак, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
З огляду на зазначене слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових прав позивача, завдання шкоди його здоров'ю.
Як вбачається з наданого позивачем медичного висновку, у ньому викладена інформація щодо стану здоров'я позивача з листопада 2018 року по березень 2022 року та відсутні відомості про погіршення стану здоров 'я позивача внаслідок подій, що мали місце 17.10.2023 року.
Стосовно посилання позивача на відновлення та реабілітації за кордоном, то як вбачається із фотокопії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, після 17.10.2023 ОСОБА_1 двічі виїжджав за межі України, а саме 11.11.2023 року та 06.03.2024 року та повертався на територію України у ті ж самі дні. Інших доказів на підтвердження реабілітації за кордоном позивачем не надано.
На переконання суду, всупереч ст. ст. 76-81 ЦПК України, позивачем не надано жодного належних і допустимих доказу на підтвердження факту спричинення моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, не обґрунтовано доказами розміру заподіяної шкоди та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між протиправними діями інспектора УПП в Івано-Франківській області та наслідками у вигляді заподіяння моральної шкоди.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надано об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв'язку з діями відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 23, 1173-1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування немайнової (моральної) шкоди, завданої незаконними діями службової особи органу державної влади - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025 року.