Справа № 214/6099/24
2/214/842/25
Іменем України
27 лютого 2025 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 214/6099/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про встановлення факту родинних відносин, визначення частки, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить суд встановити факт родинних відносин його та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , визначити частку померлої ОСОБА_2 у розмірі 1/3 в спадковому майні, а саме квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на вказану частку нерухомого майна після смерті матері. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт на нього та ОСОБА_3 , який 23 березня 2021 року відмовився від спадщини. Однак звернувшись 04 березня 2024 року до нотаріуса із відповідною заявою отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері у зв'язку з пошкодженням оригіналу документа, що посвідчує право власності померлої на спадкове майно та розбіжності в написанні прізвища ц свідоцтві про народження спадкоємця та свідоцтві про смерть спадкодавця, що унеможливлює встановлення факту родинних відносин. Тому з метою захисту спадкових прав просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, причини неявки суд не повідомили.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.
Представник відповідача Виконкому Саксаганської районної в місті ради Бондаренко К.М. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 13 грудня 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № С-6226 від 13.10.1993, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9 - копія свідоцтва).
Указане підтверджується також наданою довідкою Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації) Дніпропетровської обласної ради від 14.06.2023 (а.с. 12 - копія довідки).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 6 зворот - копія свідоцтва).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 16 листопада 2005 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори, відповідно до якого усе належне їй майно вона заповідала ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 7- копія заповіту).
Після смерті ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії: видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з пошкодженням оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно та неможливості встановити факт родинних відносин у зв'язку з розбіжностями і написанні прізвищ спадкодавця і спадкоємця (а.с. 8 - копія постанови).
При зверненні ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури виконкому Криворізької міської ради із заявою про видачу дубліката правовстановлюючого документа на нерухоме майно, йому 10.07.2023 було надано відповідь про відмову видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру по АДРЕСА_2 у зв'язку з відсутністю заяв усіх співвласників щодо оформлення дублікату (а.с. 12 зворот).
Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Так, з практики лінгвістичних експертиз відомі непоодинокі випадки некоректної документальної фіксації особових імен або імен по батькові, прізвищ під впливом російської вимови та фонетичних говіркових особливостей в ситуації контактного білінгвізму, відхилення орфографічних норм і правил і принципів міжмовного перетворення і зумовлені ситуацією контактного білінгвізму.
Свідоцтво про народження позивача ОСОБА_1 , в якому його прізвище російською мовою зазначено як « ОСОБА_6 » та графі «Мати» значиться російською мовою « ОСОБА_7 » видано 20 жовтня 1960 року і при видачі паспортів громадян України позивачу і його матері допущено помилки внаслідок службової недбалості працівників РАЦСу та неправильного перекладу особистих даних з російської (мову заповнення офіційних документів на дату видачі свідоцтва) на українську мову (мову офіційних документів на дату видачі паспортів громадян України).
Установлення в судовому порядку факту родинних відносин заявнику необхідно для оформлення спадкових прав, а тому суд вважає встановленим факт родинних відносин між позивачем та його матір'ю ОСОБА_2 .
Щодо вимоги про визначення часток у спільній сумісній власності.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини 1-3 статті 372 ЦК України).
Пунктом 12 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 роз'яснено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Так, судом установлено та підтверджується письмовими доказами, що спірна належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , частки у якій є рівними, кожному з них належало по 1/3 частці указаної нерухомості.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (постанови від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18 (провадження № 61-3050св21), 28 липня 2021 року у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21).
З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Ураховуючи викладені висновки Верховного Суду, вимоги в частині визнання розміру частки за померлою ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про визнання права власності за позивачем на частку квартири.
Згідно копії спадкової справи № 133/2021, заведеної державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у березні 2021 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої - ОСОБА_1 , із заявою про відмову від спадщини звернувся син померлої - ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ураховуючи відсутність інших спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, витребуваної за ухвалою суду, вимога про визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку нерухомого майна по АДРЕСА_2 , підлягає задоволенню.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на нього.
Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд,-
Задовольнити позов ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визначення частки, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - частково.
Установити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме факт, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири загальною площею 65,20 кв.м., житловою площею 39,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 05410872, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.
Суддя Н.В. Чернова