Справа № 182/646/22
Провадження № 2/0182/162/2025
Іменем України
12.03.2025 року м. Нікополь
Нікопольського міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову,-
ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання правочинів недійсними, визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав, визнання права власності на нерухоме майно.
10.03.2025 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд:
- заборонити відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 252 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_3 (рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Донець Ольги Едуардівни, індексний номер: 42469953 від 09.08.2018 року);
- заборонити відчуження вбудованого нежитлового приміщення, кафе-бар, площею 195,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (індексний номер рішення Державного реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 63535598 від 18.02.2022 року, державний реєстратор Малишевська Євгенія Володимирівна, Виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області).
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що предмет судового спору в даній справі полягає у зверненні ОСОБА_2 , який є кредитором ПП “Міком», до суду з вимогами про визнання незаконним виведення майна з власності ПП “Міком» у період існування арешту нерухомого майна ПП “Міком», що накладався в рамках діючих виконавчих проваджень.
Разом з тим, інформує суд, що нежитлові приміщення, загальною площею 329,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 протягом останніх років (в тому числі вже під час судового розгляду цієї справи) декілька разів відчужувалися та змінювали своїх власників. Доказом цього є Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, наданий суду разом з заявою про забезпечення позову. Крім відчуження, також змінювалися технічні характеристики нежитлових приміщень, шляхом їх поділу та об'єднання.
Вказані вище обставини свідчать про те, що існує істотний ризик того, що відповідачі можуть вчинити дії щодо ускладення виконання рішення суду, яке буде ухвалено у даній справі, здійснити ще одне відчуження нежитлових приміщень або зміну їх технічних характеристик.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2011 року ПП «Міком» на підставі договору купівлі-продажу стало власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 329,6 кв.м., договір посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С.О., зареєстрований в реєстрі за №1674. На підставі протоколу загальних зборів співвласників ПП «Міком» №3/15 від 21.10.2015 року та акту приймання-передачі майна ПП «Міком» № б/н від 23.10.2015 року, 08.06.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області Овдієнко Т.В. здійснено державну реєстрацію права власності на дане нежитлове приміщення за ОСОБА_6 , індексний №41584802 від 13.06.2018 року.
19.06.2018 року на підставі договору купівлі-продажу власником даного спірного об'єкту став ОСОБА_3 . Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Ковтюх А.В. було посвідчено даний договір, та внесено відповідний запис за індексним № 41674745 від 19.06.2018 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 329,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Як зазначає ОСОБА_3 в своєму клопотанні від 09.08.2023 року, в подальшому рішенням Державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Донець Ольги Едуардівни, індексний номер: 42484672 від 10.08.2018 року, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), тобто здійснено державну реєстрацію погашення права власності, у зв'язку з поділом належного йому об'єкту нерухомого майна, один з яких був ним реалізований, а другий зареєстрований за ним. Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252, кв.м. залишилось у власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1618632712116, адресу об'єкту нерухомого майна надано - АДРЕСА_1 .
20.06.2019 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , предметом якого було нежитлове приміщення площею 77,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Апальковим Є.В., зареєстрований в реєстрі 20.06.2019 року за №2-539.
Тоді як, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №415801555 від 28.02.2025 року (далі по тексту - Інформаційної довідки), долученої до заяви про забезпечення позову, власниками вбудованого нежитлового приміщення, кафе-бар - літ. А, загальною площею 195,1 кв. м. є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по частині кожній в спільній частковій власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2585281912080. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63535598 від 18.02.2022 року, документи подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер Т101-0505-1558-1547-4939, виданий 03.12.2021 року, видавник ЄДЕССБ, державний реєстратор: Малишевська Євгенія Володимирівна, виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
А отже, суд вбачає певні розбіжності в загальних площах об'єкту нерухомого майна, а стороною позивача не надано доказів, що нежитлове приміщення площею 77,6 кв.м. увійшло до складу нового - площею 195,1 кв.м.
Відповідно до цієї ж Інформаційної довідки, власником вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 252 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1618632712116. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42469953 від 09.08.2018 року; документи подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 03.08.2018 року ФОП ОСОБА_7 ; висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, серія та номер: 33, виданий 27.06.2018 року, видавник ФОП ОСОБА_7 ; рішення серія та номер 540, видане 25.07.2018 року, видавник: виконавчий комітет Нікопольської міської ради. Державний реєстратор: Донець Ольга Едуардівна, виконавчий комітет Нікопольської міської ради.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову в частині заборони відчуження вбудованого нежитлового приміщення, кафе-бар, площею 195,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві спільної часткової приватної власності, оскільки представником позивача не надані, а в матеріалах справи відсутні докази того, що нежитлове приміщення площею 77,6 кв.м. увійшло до складу нового - площею 195,1 кв.м. А тому в цій частині заява про забезпечення позову задоволенні не підлягає.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, враховуючи характер та обсяг позовних вимог, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити частково, що буде достатнім та співмірним заходом забезпечення позов, у відповідності до позовних вимог до вирішення справи по суті.
Керуючись ст.ст. 149-155, 157,259, 260, 353,354 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов, заборонивши в будь-який спосіб здійснювати відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 252 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належать ОСОБА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі: 1618632712116.
У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали направити до відома та негайного виконання відповідному відділу Державної виконавчої служби.
Термін пред'явлення даної ухвали до виконання 3 роки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева