Справа № 204/10266/24
Провадження № 2/204/619/25
іменем України
12 березня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 27758 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 7100 грн та моральну шкоду у сумі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 09 вересня 2024 року позивач звільнений за власним бажанням. За період роботи позивача на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі на загальну суму 27758 грн. В день звільнення відповідач не провів повний розрахунок, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з невиплатою заробітної плати позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась також в тому, що з 2022 року позивач не отримував заробітну плату і на початку повномасштабного вторгнення він був позбавлений можливості евакуюватись у зв'язку з відсутністю коштів, був позбавлений можливості нормального харчування та забезпечення щоденних потреб. Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Крім того, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача, складає 7100 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази у Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».
12 листопада 2024 року відповідач отримав в електронному вигляді ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками до його електронного кабінету, проте будь-яких заяв по суті справи не подавав.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 09 вересня 2024 року позивача було звільнено згідно ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.9-11).
Згідно наданої позивачем бухгалтерської роздруківки, позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 27758 грн, а саме: за січень 2022 року - 1470 грн; за травень 2022 року - 1027 грн; за червень 2022 року - 821 грн; за липень 2022 року - 821 грн; за серпень 2023 року - 3893 грн; за грудень 2023 року - 2859 грн; за січень 2024 року - 1797 грн; за лютий 2024 року - 1475 грн; за березень 2024 року - 1474 грн; за квітень 2024 року - 1825 грн; за червень 2024 року - 2331 грн; за липень 2024 року - 3487 грн; за серпень 2024 року - 1494 грн; за вересень 2024 року - 2984 грн (а.с.23).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати судом враховується наступне.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом враховуються роз'яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року витребувано у Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» відомості щодо розміру нарахованої позивачу, але не виплаченої заробітної плати; довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача за липень 2024 року та серпень 2024 року; відомості щодо кількості фактично відпрацьованих позивачем календарних днів за липень 2024 року та серпень 2024 року, а також даних щодо розміру нарахованої позивачу заробітної плати за липень 2024 року та серпень 2024 року.
Згідно частини десятої статті 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Відповідач станом на час розгляду справи витребувані докази не надав, причини неподання таких доказів суду не повідомив.
Враховуючи норми частини десятої статті 84 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 27758 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 27758 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховується наступне.
Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до відповіді №1191361 від 12 березня 2025 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи, позивачу була нарахована заробітна плата від Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» за липень 2024 року у розмірі 9596,37 грн та за серпень 2024 року у розмірі 1536 грн (а.с.62-63).
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, становить: липень 2024 року - 9596,37 грн, серпень 2024 року - 1536 грн, що разом складає 11132,37 грн, поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (23 + 22 = 45 днів) = 247,39 грн.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 10 вересня 2024 року і по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, оскільки відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок, середній заробіток має бути розрахований за період з 10 вересня 2024 року по 21 жовтня 2024 року у межах пред'явлених позовних вимог.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 10 вересня 2024 року по 21 жовтня 2024 року складає: 30 днів х 247,39 грн = 7421,70 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах пред'явлених позовних вимог у розмірі 7100 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 ЦК України).
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, судом враховуються висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 682/1892/15-ц, відповідно до яких підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення підприємством трудових прав працівника, а саме невиплата всіх належних сум, що змусило докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, внаслідок чого в житті працівника відбулися вимушені зміни негативного характеру.
Отже, суд виходить з того, що сам факт порушення прав позивача щодо своєчасного отримання заробітної плати за виконану ним роботу, свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки позивач об'єктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 4000 гривень, а тому позовні вимоги слід в даній частині задовольнити частково.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.36).
Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у розмірі 786,22 грн (1211,20*(7100+4000)/(7100+10000)).
За розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 27758 грн з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 27758 (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7100 (сім тисяч сто) гривень 00 копійок, який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 22 (двадцять дві) копійки.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код 14308368.
Головуючий