Справа № 202/22670/13-ц
Провадження № 6/202/56/2025
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
06 березня 2025 року м. Дніпро
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - Гнатишака О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
11 лютого 2025 року ОСОБА_2 в особі представника, адвоката Магировського Тараса Антоновича, через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року по справі № 202/22670/13-ц (провадження № 2/202/3731/2013) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Є/V 2867 від 10.05.2007 року задоволено частково та стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість.
Дане рішення набрало законної сили та на його виконання Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 17.06.2013 було видано виконавчі листи № 202/22670/13-ц, на підставі яких старшим державним виконавцем Табінським Олегом Володимировичем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по результатах розгляду заяви стягувача від 15.11.2013 року та документу про примусове виконання виконавчого листа № 202/22670/13-ц 22.11.2013 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 40884133.
Як вбачається з рішення суду, судом під час розгляду справи було встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 10.05.2007 року було укладено договір № Є/V 2867 про надання кредиту у розмірі 55000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 10.05.2012 року.
Виконання зобов'язань по кредитному договору від 10.05.2007 року № Є/V 2867 було забезпечено договором поруки № 1 від 10.05.2007 року, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань по згаданому вище кредитному договору 10.05.2007 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480. Згідно умов Договору іпотеки, заявник передав в заставу (іпотеку) належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором.
28.02.2017 р. йому стало відомо, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернув стягнення на передане в іпотеку майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом набуття права власності на таку та відповідно зареєстрував за собою право власності.
Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» став власником переданого в іпотеку майна, та вказані обставини свідчать про завершення позасудового врегулювання спору.
Оскільки між банком та ним були завершено позасудове врегулювання питання щодо погашення заборгованості, а тому, будь-які наступні вимоги банку до нього та інших відповідачів є недійсними.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 року по цивільній справі № 466/4143/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк», приватного нотаріуса ЛМНО Тертичної Е.В., третя особа ТзОВ «СІНФОР» про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов'язань припиненими позовні вимоги задоволено частково, та визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №Є/V 2867 від 10.05.2007 р. з наступними змінами та доповненнями, Договір на видачу траншу № Є/V 2867/1 від 11.05.2007р., Договір на видачу траншу № Є/V 2867/2 від 01.06.2007 р., Договірна видачу траншу № Є/V 2867/3 від 12.06.2007 р. укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку із його виконанням.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05.12.2024 року по справі № 466/4143/20 вказане рішення суду залишено без змін.
Отже, рішенням суду встановлено, що зобов'язання ОСОБА_2 які випливали із Кредитного договору №Є/V 2867 від 10.05.2007 р. з наступними змінами та доповненнями, Договір на видачу траншу № Є/V 2867/1 від 11.05.2007р., Договір на видачу траншу № Є/V 2867/2 від 01.06.2007 р., Договірна видачу траншу № Є/V 2867/3 від 12.06.2007 р. укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» - припинились.
Наведене зумовило ОСОБА_2 звернутись до суду з відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, заявник просив суд визнати виконавчі листи № 202/22670/13-ц видані Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 17.06.2013 року на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року по справі № 202/22670/13-ц (провадження № 2/202/3731/2013) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - такими, що не підлягають виконанню.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 лютого 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 14 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
20.02.2025 року від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк», документ сформований в системі «Електронний суд», надійшли заперечення на заяву, в якій вказали, що на переконання АТ КБ «ПриватБанк» заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Дійсно, виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору № Є/V 2867 від 10.05.2007 року було забезпечено договором іпотеки з наступними змінами та доповненнями, який було укладено 10.05.2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 4480. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_2 передав в заставу (іпотеку) належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за зазначеним кредитним договором. Стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» 03.10.2016 року зареєстровано державним реєстратором Тузяком П.Т. право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі зазначеного вище договору іпотеки.
Однак, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська станом на даний час виконане суду не надано, тобто доказів, що матеріальний обов'язок боржника ОСОБА_2 перед стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № Є/V 2867 від 10.05.2007 року припинився - немає.
Реєстрація же права власності на згадану вище квартиру АДРЕСА_1 , відбулася за Банком на підставі договору іпотеки, але доказів того, що по кредитному договору №Є/V 2867 від 10.05.2007 року було повне чи часткове погашення, внаслідок такого звернення стягнення на квартиру, матеріали справи не містять.
АТ КБ «ПриватБанк» просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву з наведених в ній підстав та просив суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні заяви з наведених в запереченнях підстав.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Суд, заслухавши представників, дослідивши матеріали справи, заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволені частково. За рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № Є/V2867 від 10.05.2007 року у розмірі 376185,84 грн. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» суму 10000, 00 грн., а всього заборгованість у сумі 386185, 84 грн., що еквівалентно 48135, 51 дол. США та складається з: заборгованість за кредитом - 19068,16 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 16880,26 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 10036,56 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31, 28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2299, 25 дол. США.
Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.
Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 17 червня 2013 року було видано виконавчий лист № 202/22670/13-ц, на підставі якого старшим державним виконавцем Табінським Олегом Володимировичем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 40884133.
Виконання зобов'язань по кредитному договору від 10.05.2007 року № ЄА/2867 було забезпечено договором поруки № 1 від 10.05.2007 року, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приват Банк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480, згідно умов якого ОСОБА_2 передав в заставу (іпотеку) належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно з інформаційної довідки № 81428047 від 28.02.2017 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки , серія та номер: 4480, від 10.05.2007 року посвідченого Тертичною Е. В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Відповідно до Реєстру автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 40884133 Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Табінським О.В. 29.04.2015 року виконавчий документ №202/22670/13-ц від 17.06.2013 року повернений стягувачу.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Виконавчий документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов'язок у зв'язку з його припиненням.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотека є видом застави (стаття 575 ЦК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Забезпечуване зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
Відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми). Вказані правові висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц. Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18). Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. З урахуванням викладеного, слід вказати, що належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська станом на даний час виконане суду не надано, тобто доказів, що матеріальний обов'язок боржника ОСОБА_2 перед стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № Є/V 2867 від 10.05.2007 року припинився - немає.
Щодо доводів ОСОБА_2 на рішення судів, які мають преюдиційне значення у розгляді цієї заяви, то такі не заслуговують на увагу.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 року по цивільній справі № 466/4143/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк», приватного нотаріуса ЛМНО Тертичної Е.В., третя особа ТзОВ «СІНФОР», про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов'язань припиненими позовні вимоги задоволено частково, та визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №Є/V 2867 від 10.05.2007 р. з наступними змінами та доповненнями, Договір на видачу траншу № Є/V 2867/1 від 11.05.2007р., Договір на видачу траншу № Є/V 2867/2 від 01.06.2007 р., Договірна видачу траншу № Є/V 2867/3 від 12.06.2007 р. укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку із його виконанням.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05.12.2024 року по справі № 466/4143/20 вказане рішення суду залишено без змін.
Однак, посилання заявника на той факт, що рішення суду виконано, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, та до заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_2 не надав суду належних доказів виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року.
Крім того, як вбачається з реєстру автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження № 40884133 - відсутнє.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, судом не встановлено обставин щодо помилкової видачі виконавчого листа у цивільній справі № 202/22670/13-ц чи відсутності обов'язку боржника ОСОБА_2 перед стягувачем (припинення грошового зобов'язання у зв'язку з його виконанням). Крім того, судом не встановлено інших підстав, передбачених ст.432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 17.06.2013 року у справі № 202/22670/13-ц таким, що не підлягає виконанню, заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не містить передбачених процесуальним законом підстав для такого визнання, обставини зазначені в заяві не доведені, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258, 260, 353, 354, 432 ЦПК України, -
В задоволені заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст складено 12.03.2025 року.
Суддя Л.П. Слюсар