справа №176/518/25
провадження №2/176/548/25
12 березня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова група ТАС про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
06 лютого 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова група ТАС про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2024 року близько 18 год. 40 хв. на вул. Богуна, м. Жовті Води, Кам'янському рні, Дніпропетровській обл. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водійка ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Хюндай Туксон", реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснила зіткнення з велосипедистом
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
Відповідно до Висновку експерта №175, причиною смерті неповнолітнього
ОСОБА_4 є відкрита черепно-мозкова травма: множинні переломи кісток склепіння та
основи черепу, травматичний субдуральний та епідуральний крововиливи, дифузна
та вогнищева травма головного мозку, множинні розриви церебральних судин в
області велізієвого кола. Ця черепно-мозкова травма перебуває в прямому причиннонаслідковому зв'язку з настанням смерті.
За фактом ДТП Слідче управління ГУНП в Дніпропетровській області 21.11.2024 р.
внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2
ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001445.
Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні
№12024040000001445 триває.
Вказані факти підтверджуються Витягом з ЄРДР кримінального провадження
№12024040000001445, Постановою про визнання речовим доказом та передачу на
зберігання від 21.11.2024 р., Висновком експерта №175, Свідоцтвом про смерть
ОСОБА_4 .
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди
близьким родичам загиблого: батькові ОСОБА_2 ; матері ОСОБА_1 .
В результаті вищевказаної ДТП та наслідків від неї, мати та батько потерпілого
зазнали шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок
Відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією
забезпеченого транспортного засобу марки "Хюндай Туксон", р.н. НОМЕР_1 , була
застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
№219988527 чинного на дату ДТП.
Смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було
завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи
умислу потерпілого.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття
кримінального провадження щодо нього не звільняє від обов'язку відшкодувати
шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала
шкоду.
Наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового
відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному
провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не
може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до
страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП
Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик
відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині),
батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого
страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного
померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі,
встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується
рівними частинами.
Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди
у зв'язку із смертю ОСОБА_4 є: батько ОСОБА_2 ;
мати ОСОБА_1 .
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний
бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у
місячному розмірі з 1 січня - 7 100 гривень, з 1 квітня - 8 000 гривень.
З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної
шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн., виплачується
рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового
відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 48 000,00 грн.
Згідно пункту 27.4. статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004
№1961-IV: "Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати
на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання
страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення
оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно
одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у
місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".
Позивач ( ОСОБА_1 ) понесла витрати на поховання потерпілого у
розмірі 9 125,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками, договоромзамовлення на організацію та проведення поховання.
Загальний розмір відшкодування витрат Позивача на поховання потерпілого
становить 9 125,00 грн., що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному
розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку
Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді
справи в суді першої інстанції, які Позивачі очікують понести, становить 30 280,00
грн.
Позивачі просили стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА ГРУПА ТАС (ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ): 48 000,00 грн (сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди; 9 125,00 грн (дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) відшкодування витрат на поховання; 15 140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок) судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА ГРУПА ТАС (ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ): 48 000,00 грн. (сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) відшкодування
моральної шкоди; 15 140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок)
судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою судді від 10.02.2025 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
Відповідачу, відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Судові документи відповідач отримав 18.02.2025 року. Заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не надійшло. Відзив на позов відповідач не подав.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, ухвалив відповідно ст. 280 ЦПК України, проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21.11.2024 року близько 18 год. 40 хв. на вул. Богуна, м. Жовті Води, Кам'янському рні, Дніпропетровській обл. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водійка ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Хюндай Туксон", реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснила зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
Відповідно до Висновку експерта №175, причиною смерті неповнолітнього
ОСОБА_4 є відкрита черепно-мозкова травма: множинні переломи кісток склепіння та
основи черепу, травматичний субдуральний та епідуральний крововиливи, дифузна
та вогнищева травма головного мозку, множинні розриви церебральних судин в
області велізієвого кола. Ця черепно-мозкова травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
За фактом ДТП Слідче управління ГУНП в Дніпропетровській області 21.11.2024 р.
внесло відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2
ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001445.
Станом на день ухвалення рішення досудове розслідування у кримінальному провадженні
№12024040000001445 триває.
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди
близьким родичам загиблого: батькові ОСОБА_2 ; матері ОСОБА_1 .
В результаті вищевказаної ДТП та наслідків від неї, мати та батько потерпілого
зазнали шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок
відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією
забезпеченого транспортного засобу марки "Хюндай Туксон", р.н. НОМЕР_1 , була
застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
№219988527 чинного на дату ДТП.
Смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було
завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи
умислу потерпілого.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття
кримінального провадження щодо нього не звільняє від обов'язку відшкодувати
шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала
шкоду.
Наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового
відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному
провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не
може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до
страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної
небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право
власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним
засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого
створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом
підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди
було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Згідно із закріпленим у статті 979 ЦК України правилом, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 3 вищевказаного закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4. ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
В пункті 4 постанови №4 від 01.03.2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
В пункті 7 постанови №4 від 01.03.2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК).
Таким чином, шкоду життю ОСОБА_5 було завдано джерелом підвищеної небезпеки внаслідок порушення водієм автомобіля правил дорожнього руху, а не внаслідок непереборної сили.
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний
бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у
місячному розмірі з 1 січня - 7 100 гривень, з 1 квітня - 8 000 гривень.
З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної
шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн., виплачується
рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового
відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 48 000,00 грн.
Згідно пункту 27.4. статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004
№1961-IV: "Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати
на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання
страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення
оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно
одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у
місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".
Позивач ОСОБА_1 понесла витрати на поховання потерпілого у
розмірі 9 125,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками, договором замовлення на організацію та проведення поховання. Загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання потерпілого
становить 9 125,00 грн., що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному
розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Тому позовні вимоги позивачів про відшкодування шкоди підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги.
Позивачі у позові зазначають, що очікують понести такі витрати в суді у розмірі 30280 грн.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивачів до 5000 грн. витрат на правову допомогу, кожному позивачеві 2500 грн. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187, 1194,
Цивільного кодексу України, ст.ст.10,76-83, 89, 141, 263, 265 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова група ТАС про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхову група ТАС (ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ): 48 000,00 грн. (сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди; 9 125,00 грн. (дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) відшкодування витрат на поховання; 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ): 48 000,00 грн. (сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди; 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 12.03.2025 року.
Суддя