справа №704/397/24
провадження №2/176/368/25
Іменем України
12 березня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
02 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувсь до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом про захист прав споживачів, де просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 17500,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7962,27 грн., три проценти річних в сумі 1599,45 грн., а також моральну шкоду в розмірі 7125,00 грн.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року вищевказану позовну заяву передано на розгляд до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року залишено без змін.
19 червня 2024 року вищевказана справа надійшла до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наприкінці 2020 року він натрапив на шахрайську фінансову організацію під назвою «Траст Макворі Кепітал». Менеджер цієї організації запропонував йому фінансові послуги - заробіток на продажу акцій через інтернет-біржу. В ході співробітництва з цією фінансовою організацією, про яку стверджує виявилася організованою групою шахраїв, від її імені було вчинено декілька платежів.
Так, у період часу з грудня 2020 року по січень 2021 року позивач вчинив декілька платежів з метою внесення коштів на свій «торговий рахунок» у компанії «Траст Макворі Кепітал».
Позивач вказує, що у подальшому менеджер повідомив йому, що з метою убезпечення від можливих помилок необхідно сплатити страховий платіж для «страхування» переказу коштів з банку «Barclay's» на рахунок в українському банку. 12 лютого 2021 року на виконання цієї вимоги ОСОБА_1 погодився сплатити кошти в сумі 17 500,00 грн. Платіж фактично виконувався менеджером компанії «Траст Макворі Кепітал» через віддалений доступ до телефону позивача. Як виявилося, кошти в сумі 17 500,00 грн. фактично були сплачені на зазначений вище рахунок ФОП ОСОБА_2 .
Зазначає, що з часом він зрозумів, що має справу із шахрайською схемою. В подальшому йому стало відомо, що фінансової організації з назвою «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цієї «організації» на території України не виступає жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності.
З урахуванням наведених обставин, 05.03.2021 позивач подав заяву до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві стосовно вказаних подій.
При цьому вказав, що особисто не знайомий із відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався. У нього з відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав.
На підставі наведеного вважає, що грошові кошти у розмірі 17500,00 грн. були сплачені на користь відповідача без будь-якої правової підстави в зв'язку із чим позов просить задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 27061,72 грн. Разом з тим, просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 7125,00 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2025 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
Відповідачу, відповідно до вимог ЦПК України, за місцем його реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. При цьому відповідач не скористався своїм правом подати письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та/або відзиву на позовну заяву.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснив грошовий платіж на суму 17500,00 грн., відповідно на рахунок одержувача ОСОБА_2 ФОП, що підтверджується дублікатом квитанції № 1824-2М69-СМ08-5944 АТ «Універсал Банк», в якій зазначено призначення платежу «за послуги» (а.с.12).
Позивач вважає, що вищевказані грошові кошти безпідставно набуті відповідачем та такими, що підлягають поверненню, проте, суд керується ст. 1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4)відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Верховний Суд в постанові від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц зазначає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти у розмірі 17500,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача, що вбачається із наданої позивачем копії дублікат квитанції. Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що перерахування грошових коштів відбулося в межах надання фінансових послуг, а саме в межах розміщення депозитного вкладу.
Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вищевказані грошові кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 вказаних коштів, що підтверджується наявним у справі дублікатом квитанції, сам по собі не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що відповідач зберігає у себе майно без достатньої правової підстави та зобов'язаний його повернути на користь позивача.
Так, у даному спорі позивач повинен довести наявність трьох умов, які б підтверджували зобов'язання з безпідставного набуття майна, а саме: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна, проте такі факти позивачем не доведені належними та допустимими доказами.
Більш того на обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається та наголошує, на те, що він став заручником шахрайської схеми створеної з однієї сторони незаконною організацією «Траст Макворі Кепітал», а з іншої відповідачем ФОП ОСОБА_2 на рахунок якого вона здійснила грошові переводи.
При цьому позивач ОСОБА_1 стверджує, що 05 березня 2021 року ним подана заява до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві стосовно вказаних подій.
Однак суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт існування кримінального провадження, де б статус обвинуваченого чи підозрюваного був присвоєний відповідачеві, зокрема, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що дійсно на теперішній час здійснюється досудове розслідування з урахування підстав, які є предметом розгляду справжніх позовних вимог, чи вироку суду, який підтвердив би факт вчинення злочину саме відповідачем ОСОБА_2 чи певною юридичною особою до якої останній має відношення та який набрав законної сили.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У частинах 1, 2, 5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Як вбачається із позову ОСОБА_1 на обґрунтування вимог наголошує та стверджує, що кошти перераховані ним на рахунок відповідача були отримані поза цивільним оборотом, оскільки в діях ОСОБА_2 вбачається склад кримінального правопорушення як шахрайства, крім того позивачка звернулась як зазначає із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в зв'язку із чим суд роз'яснює, що ці обставини повинні перевірятись в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження, а не під час розгляду за процедурою цивільного судочинства.
Так відповідно до ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Таким чином, позивачем не було доведено відсутність правової підстави набуття відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі 17500,00 грн., не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки вимога щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідною від основної вимоги щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в їх задоволенні слід відмовити.
При цьому суд роз'яснює, що відповідно до положень ст. 128 КПК України позивач ОСОБА_1 має право звернутись із справжнім позовом до відповідача ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, якщо для того будуть існувати достатні правові підстави.
Окрім того, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки позивачем не надано до суду доказів спричинення йому моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на Закон України "Про захист прав споживачів", який дає підстави для звільнення від сплати судового зобру при зверненні до суду з позовною заявою.
У преамбулі до ЗУ «Про захист прав споживачів'визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту права споживачів.
Відповідно до п. 17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно пункту 22 статті 1 Розділу 1 загальні положення ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відтак, з огляду на характер правовідносин, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», його дія поширюється на відносини, які виникають із договорів, актів законодавства та інших угод, які не суперечать Закону.
Отже, виходячи зі змісту позову, позивач не є споживачем послуг, а тому не може бути звільненим від сплати судового збору з наведених у позові підстав.
Оскільки позивачем безпідставно не було сплачено визначену законом суму судового збору, при цьому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з позивача ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА