Справа №212/10852/24
1-кп/212/236/25
12 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12024041730001521 від 01.10.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 25 листопада 2024 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України.
Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
25.09.2024 року приблизно о 20:00 годині потерпіла ОСОБА_6 перебувала біля буд. 53А на мікрорайоні 5-й Зарічний Покровського району у місті Кривий Ріг, де з невстановлених судом обставин залишила належне їй майно, а саме жіночу сумку бежевого кольору, в якій знаходилось належне їй майно, а саме: мобільний телефон марки «SamsungGalaxyS7» (SM-G930FD), ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із абонентським номером - НОМЕР_3 , 300 гривень готівкою, банківські карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , відкриті на ім'я потерпілої, золоті прикраси (два кільця із золота та ланцюг з кулоном проби 585), закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_3 25.09.2024 року о 20:00 годині, знаходячись за вищевказаною адресою, підійшов до місця, де до цього часу знаходилась ОСОБА_6 , та виявив вищезазначену сумку бежевого кольору, в якій знаходилось майно, належне потерпілій.
В цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, а саме сумкою яка належить ОСОБА_6 .
Так, знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_3 , будучи обізнаним, кому саме належить знайдене ним майно, в порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 337 Цивільного кодексу України, не повідомив про знахідку майна володільця та не повідомив про знахідку до Національної поліції України або органу місцевого самоврядування.
Натомість, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та місці, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану заволодів належним потерпілій ОСОБА_6 майном, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy S7» 4/32 Гб. моделі SM-G930FD, ІМЕІ:1) НОМЕР_6 , 2) НОМЕР_7 , в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 2124,50 гривень, брухтом 3,92г. золота проби 585 (золота каблучка), вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 9422,35 гривень, брухтом 2 г. золота проби 585 (золота каблучка), вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 4807,32 гривень, брухтом 3г. золота проби 585 (золотий ланцюг, довжиною 52 см., плетіння «змієвик»), вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 7210,98 гривень, брухтом 3г. золота проби 585 (кулон у вигляді кленового листка), вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 7210,98 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 залишив у своїй власності зазначене вище майно, яке фактично не вийшло з володіння власника, та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_3 таємно викрав майно в умовах воєнного стану, яке належить потерпілій ОСОБА_6 , чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму 30776,13 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 під час огляду викраденої сумки ОСОБА_6 виявив банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_6 , та в цей момент в нього раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на привласнення вищевказаних банківських карток, та обернення їх на свою користь, з метою подальшого викрадення грошових коштів, які згідно примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 №705, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.
Так, ОСОБА_3 , з метою реалізації раптово виниклого кримінально протиправного умислу, спрямованого на привласнення банківських карток та звернення їх на свою користь, скориставшись відсутністю свідків, очевидців, та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, з одного з відділень жіночої сумки взяв, таким чином привласнив, вищезазначені банківські картки, що належать потерпілій та поклав їх собі в кишеню.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденими картами АТ КБ «Приватбанк», використавши їх в подальшому для викрадення грошових коштів потерпілої ОСОБА_6 .
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, що перебувають на банківських картках потерпілої ОСОБА_6 , вчинене повторно.
ОСОБА_3 , реалізуючи вказаний вище умисел, 26.09.2024 року в період часу з 01:27 годин по 05:37 годин, знаходячись в Покровському районі міста Кривого Рогу на мікрорайоні 5-й Зарічний, 29 та вул. Електрозаводська, 36Е, за допомогою раніше викраденого мобільного телефону потерпілої ОСОБА_6 з її абонентським номером, зателефонував за номером « НОМЕР_8 » та змінив ПІН-код викрадених ним раніше карт АТ КБ «Приватбанк» на ім'я потерпілої.
Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності можливих свідків та очевидців, а також відсутністю потерпілої, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу, повторно, в умовах воєнного стану, здійснивши вхід до додатку «Приват24» на мобільному телефоні потерпілої ОСОБА_6 , де з банківської карти «Для виплат» № НОМЕР_4 перевів грошові кошти в сумі 5527,50 гривень потерпілої ОСОБА_6 на банківську карту № НОМЕР_9 , тим самим таємно викрав вказані грошові кошти у сумі 5527,50 гривень.
Крім того, продовжуючи свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 26.09.2024 року о 02:16 годині, перебуваючи біля банкомату АТ «Укриббанк», що розташований за адресою: м. Кривий Ріг у Покровському районі на мкрн. 5-ий Зарічний, буд. 29, з банківської карти «Універсальна» № НОМЕР_5 , належної потерпілій ОСОБА_6 , зняв грошові кошти в сумі 15000 гривень та о 02:17 годині ОСОБА_3 також зняв грошові кошти в сумі 5000 гривень. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, 26.09.2024 року о 05:36 годині в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» за адресою: вул. Електрозаводська, буд. 36 в Покровському районі міста Кривого Рогу ОСОБА_3 зняв грошові кошти в сумі 14000 гривень з вищевказаної банківської карти. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, з вказаної банківської карти він перерахував грошові кошти в сумі 204 гривні на мобільний номер НОМЕР_10 , що перебуває у його використанні.
В результаті своїх злочинних дій, охоплених єдиним умислом, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 39731,50 гривень.
Внаслідок таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_3 , 25.09.2024 року близько 20.00 години біля будинку № 53А на мікрорайоні 5-ий Зарічний Покровського району міста Кривого Рогу в власності останнього опинилась банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , емітована АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_6 , та мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 марки «Samsung Galaxy S7» (SM-G930FD), ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 .
Так, у невстановлений судом час, але не пізніше 01:26 години 26.10.2024 року у ОСОБА_3 , у якого перебував вказаний мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 та вищевказана банківська картка, виник злочинний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, шляхом авторизації в обліковому записі клієнта АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 у банківському мобільному додатку віддаленого доступу «Приват24» АТ КБ «Приватбанк», який є програмно-апаратним комплексом банку, що дозволяє здійснювати віддалений доступ та забезпечує здійснення клієнтом операцій по рахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та аутентифікації відповідно до договору, і який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою.
Так, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, у невстановлений судом час, але не пізніше 01:27 години 26.10.2024 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою мобільного телефону потерпілої ОСОБА_6 здійснив телефонний дзвінок з її мобільного номеру № НОМЕР_3 на гарячу лінію АТ КБ « Приватбанк» - 3700 та отримав новий ПІН-код від банківської картки. В подальшому, відкривши меню мобільного додатку «Приват24», авторизувався в ньому за допомогою нового отриманого ПІН-коду та СМС-коду, який отримав в результаті виконання послідовності дій для зміни паролю для входу в додаток «Приват24».
У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ОСОБА_3 , діючи умисно, без дозволу ОСОБА_6 , якій належить банківська картка, та на ім'я якої створено обліковий запис, шляхом вводу раніше встановленого ним паролю для авторизації у додатку «Приват24», не маючи права доступу, всупереч п. 2.3.2 «Умов та правил надання банківських послуг», здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та отримав доступ до інформації, що зберігається та обробляється в автоматизований системі віддаленого доступу інтернет - банкінгу «Приват24» АТ КБ «Приватбанк», в результаті чого отримав можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами, розміщеними на рахунках ОСОБА_6 , чим здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості, яку укладено 31 жовтня 2024 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , за участю захисника, та яка була змінена 11 лютого 2025 року, відповідно до якої обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов'язався беззастережно визнавати обвинувачення у повному обсязі. Сторонами узгоджено покарання.
Потерпілою ОСОБА_6 надана письмова згода прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні, в порядку ч.4 ст.469 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у присутності свого захисника суду пояснив, що він цілком розуміє характер пред'явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 , ч. 4 ст.185 КК України, які відноситься до категорії кримінальних проступків та тяжких злочинів, при цьому повністю визнає себе винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний із узгодженим видом покарання, яке буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані всі вимоги діючого законодавства, просив суд угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 також наполягав на затвердженні угоди, умови якої повністю відповідають інтересам підзахисного.
Вислухавши в підготовчому судовому засіданні сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали та зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її затвердження виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків та тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч.1 ст. 361, ч. 4 ст.185 КК України, які згідно ст. 12 КК України, є кримінальними проступками та тяжкими злочинами.
Судом також з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених ст. 474 КПК України, та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості.
Суд також переконався, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов'язання взяті за угодою обвинувачуваним виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, з урахуванням особи винного, а також обставини, що пом'якшує покарання, як то щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин суд вважає доведеним провину обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану та вчиненого повторно в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 357 КК України, за ознаками викрадення офіційних документів, вчиненого з корисливих мотивів; за ч.1 ст. 361 КК України, за ознаками несанкціонованого втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи.
Таким чином, угоду про визнання винуватості слід затвердити, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень, та призначити йому узгоджене сторонами покарання на підставі ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді позбавлення волі. Окрім того, з урахуванням того, що ОСОБА_3 засуджений Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 25 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року обмеження волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, остаточно визначити покарання за ч.4 ст.70, ст.72 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. За ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання із іспитовим строком, поклавши відповідні обов'язки.
Цивільний позов не заявлений. Витрати на залучення експерта відсутні. Питання про долю речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту - сплинув.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд-
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.1 ст.361, ч.4 ст.185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання:
- за ч.1 ст.357 КК України - у виді одного року обмеження волі;
- за ч.1 ст.361 КК України - у виді одного року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 К України - у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст.70, ст.72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Криворізького районного судом Дніпропетровської області 25 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України, більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: - мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7» 4/32 Гб. моделі SM-G930FD, 2019 року випуску, в корпусі чорного кольору, що переданий на зберігання потерпілій - залишити в розпорядженні власника;
- два DVD - диски з інформацію по руху грошових коштів, вилучені в АТ КБ «ПриватБанк» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали досудового розслідування залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1