Справа № 211/2362/25
Провадження № 1-кс/211/479/25
12 березня 2025 року Слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу клопотання слідчого Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42023052210000423 від 28.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Головки, Малинського р-ну, Житомирської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшого навідника 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся слідчий Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6 , з клопотанням погодженим з прокурором ОСОБА_7 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052210000423 від 28.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, пояснив по змісту клопотання, просив не встановлювати розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти клопотання, підозру вважає необгрунтованою, він військовослужбовець з 01.07.2023 року був вдома, після лікарняного запитував куди йому їхати, сказали йти додому, він і поїхав, затриманий 10.03.2025 року.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання , просив відмовити, так як підозрюваний ОСОБА_4 весь час був вдома та чекав коли йому зателефонують з ВЧ та повідомлять куди йому їхати для проходження служби.
Заслухавши думку сторін та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Клопотання обгрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що слідчими СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023052210000423 від 28.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Старший солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді старшого навідника 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 21 годині 00 хвилин 01 липня 2023 року, з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану, не повернувся з лікувального закладу, та на теперішній час до підрозділу не повернувся, тобто, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирства, тобто самовільного нез'явлення з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.
17 вересня 2024 року старшого солдата ОСОБА_4 в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
19.09.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження постановою слідчого СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 оголошено у розшук.
03.10.2024 кримінальне провадження зупинене постановою слідчого СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області.
10 березня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області №229/6356/24 від 24.09.2024, за адресою Житомирська обл., м. Малин, вул. Захарченка, 16 працівниками СКП ВнП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було затримано ОСОБА_4 з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
10 березня 2025 року у зв?язку із встановленням місцезнаходження ОСОБА_4 кримінальне провадження №42023052210000423 від 28.07.2023 постановою старшого слідчого було відновлене.
11 березня 2025 року старшому солдату ОСОБА_4 особисто вручено повідомлення про підозру та роз'яснено її зміст, його права та обов'язки, як підозрюваного та роз'яснено право на захист.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, документами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи нез'явлення із лікувального закладу вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. що може вказувати, на бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість повторної втечі підозрюваного.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій підозрюваного для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не вплине негативно на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, не здійснить підрив авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги особу підозрюваного, його вік, відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, можливість впливу на свідків, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам є обґрунтованим.
Взявши до уваги все вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є обґрунтованим, а запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 177 -178, 183, 193, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42023052210000423 від 28.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави, стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на начальника гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 12.03.2025 року о 14-30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1