Справа № 175/4939/24
(2/199/1677/25)
Іменем України
03.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.04.2021 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «Матекс-2000» укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 .
04.02.2022 року о 13-30 год. у м.Краматорську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою НПУ №3022035859279906 від 07.02.2022 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п.11,12.1 ПДР України, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до інформації із сайту судової влади «стан розгляду справи» міститься інформація про відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення №234/1351/22 відносно ОСОБА_1 , однак станом час звернення позивача до суду із зазначеним позовом, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відсутня.
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований транспортний засіб «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Матекс-2000».
Враховуючи наявність Договору страхування, на підставі заяви потерпілої особи, ПрАТ «СК «Уніка» складено страховий акт №020995 та визначено розмір страхового відшкодування у розмірі 165602,50 грн..
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №00496879 від 21.04.2022 року та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 165602,50 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 .
Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №020995 від 25.04.2022 року на суму 165602,50 грн.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами Договору.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в AT «СК«ВУСО» згідно полісу ЕР № 203278562. Ліміт відповідальності страховика становить - 130 000,00грн., франшиза - 2 500,00грн.
16.05.2022 року AT «СК«ВУСО» шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" виконало своє зобов'язання в сумі - 127 500,00 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи згідно полісу.
Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №0410001 від 16.05.2022 року на суму 127 500,00 грн..
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму виплати страхового відшкодування у розмірі 38102,50 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн..
Представник позивача - адвокат Білий В.С. у судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, що зазначив у прохальній частині позову.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 04.02.2022 року о 13-30 год. у м.Краматорську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №3022035859279906 про дорожньо-транспортну пригоду від 07.02.2022 року (а.с.23).
Згідно з довідкою НПУ №3022035859279906 від 07.02.2022 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п.11,12.1 ПДР України, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.25,26).
Відповідно до витягу з сайту судової влади «стан розгляду справи» міститься інформація про відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення №234/1351/22 відносно ОСОБА_1 , однак станом час звернення позивача до суду із зазначеним позовом, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відсутня(а.с.27).
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований транспортний засіб «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Матекс-2000», що підтверджується копією схеми місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.26).
Враховуючи наявність Договору страхування, на підставі заяви потерпілої особи, ПрАТ «СК «Уніка» складено страховий акт №020995 та визначено розмір страхового відшкодування у розмірі 165602,50 грн. (а.с.9).
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №00496879 від 21.04.2022 року та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 165602,50 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №020995 від 25.04.2022 року (а.с.8).
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в AT «СК«ВУСО» згідно полісу ЕР № 203278562. Ліміт відповідальності страховика становить - 130 000,00грн., франшиза - 2 500,00 грн. (а.с.28).
16.05.2022 року AT «СК«ВУСО» шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" виконало своє зобов'язання в сумі - 127 500,00 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи згідно полісу, що підтверджується платіжною інструкцією №0410001 від 16.05.2022 року на суму 127 500,00 грн. (а.с.29).
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.02.2022 року о 13-30 год. у м.Краматорську за участю транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ГАЗ А21R33-91», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, яким встановлено вину відповідача ОСОБА_1 ..
Як докази наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем надаються: копія довідки №3022035859279906 про дорожньо-транспортну пригоду від 07.02.2022 року; копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №107145 від 04.02.2022 року, складеного на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП; копія схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.02.2022 року та копія витягу з сайту судової влади «стан розгляду справи», де міститься інформація про наявне провадження у справі про адміністративне правопорушення №234/1351/22 відносно ОСОБА_1 , однак станом на час звернення позивача до суду із зазначеним позовом постанова у справі про адміністративне правопорушення, відсутня.
Позивач вказує, що відсутність постанови суду щодо визнання винуватим у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, не звільняє останнього від відповідальності за завдану шкоду.
Разом із цим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Тобто, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із позовом, коли має право на відшкодування майнової шкоди, як потерпіла особа, та наявності вини випадку настання дорожньо-транспортної пригоди, яка в даному випадку не встановлена належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №107145 від 04.02.2022 року за ст.124 КУпАП, який направлено до Краматорського міського суду Донецької області, однак станом на час звернення позивача до суду, відповідної постанови за вказаною справою не прийнято.
Слід звернути увагу, що справа про притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП розглядається в рамках КУпАП.
При цьому слід звернути увагу на положення ст.38 КУпАП, яка передбачає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу, що на даний час не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Так, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. визначено, що вказівка законодавця у п.7 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного та повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.
У подальшому, 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз.1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними Верховним судом у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Відповідно до ч.ч.4,6 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди та факти встановлені при розгляді справи про адміністративне правопорушення є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи.
Згідно із вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ст.1166 ЦК України підставою для відшкодування особою майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди.
Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
При цьому, за положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст.1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.
На відміну від зазначених положень, ст.1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв'язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_1 , а відтак саме відповідач має відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду.
Водночас, суд зазначає, що той факт, що у діях ОСОБА_1 на разі відсутня відповідна постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.
При цьому, посилання позивача на підтвердження наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди такими документами як: копією довідки №3022035859279906 про дорожньо-транспортну пригоду від 07.02.2022 року; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №107145 від 04.02.2022 року, складеного на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП; копією схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.02.2022 року та копією витягу з сайту судової влади «стан розгляду справи», де міститься інформація про наявне провадження у справі про адміністративне правопорушення №234/1351/22 відносно ОСОБА_1 , не є належними доказом того, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_1 , а є предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП..
Як було встановлено, у порядку адміністративного судочинства учасники дорожньо-транспортної пригоди, до адміністративної відповідальності не притягувались та їх вина у її скоєнні не встановлена.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Верховний Суд в постанові від 05 вересня 2019 року по справі №234/16272/15-ц вказав, що постанова суду про відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко