?
10 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11123/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 (суддя Лиськов М. О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів: Федорчук Р. В., Лобань О. І., Майданевич А. Г.) у справі
за позовом Дочірнього підприємства "СТРОЙ-МАРКЕТ ГРУП" до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
третя особа 1: Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа 2: ОСОБА_2 ;
третя особа 3: ОСОБА_3 ;
третя особа 4: ОСОБА_4 ;
третя особа 5: ОСОБА_5 ;
третя особа 6: ОСОБА_6 ,
третя особа 7: ОСОБА_7 ;
третя особа 8: ОСОБА_8 ;
третя особа 9: ОСОБА_9 ;
третя особа 10: ОСОБА_10 ;
третя особа 11: ОСОБА_11
про визнання незаконними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/11123/15 позов Дочірнього підприємства "СТРОЙ-МАРКЕТ ГРУП" задоволено повністю, визнано незаконними та скасовано рішення Київської міської ради від 29.04.2010 № 754/4192 "Про передачу громадянці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 747/4185 "Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 748/4186 "Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 749/4187 "Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 746/4184 "Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 753/4191 "Про передачу громадянину ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 752/4190 "Про передачу громадянці ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 751/4189 "Про передачу громадянці ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 750/4188 "Про передачу громадянці ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 "; від 29.04.2010 № 745/4183 "Про передачу громадянці ОСОБА_11 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруді на АДРЕСА_1 "; зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до міського земельного кадастру та виключити інформацію про дані земельні ділянки, які вказаними рішеннями були передані у власність вищезазначеним громадянам.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/11123/15 залишено без змін.
31.12.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, визначивши підставами касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції, яка оскаржується ОСОБА_1 в касаційному порядку, ухвалена 07.10.2015, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" .
Згідно зі статтею 107 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) правом касаційного оскарження судових рішень місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, наділені сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 07.10.2015, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:148:0009, площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 14.06.2024 № 283, укладеного між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_12 (дарувальник) (далі - ОСОБА_12 ).
До цього вказана земельна ділянка (яка є предметом позову у цій справі) належала його синові ОСОБА_12 , який придбав її за договором купівлі-продажу від 29.11.2023 № 456 у ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), яка була залучена до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2015, як власниця земельної ділянки, стосовно якої розглядався позов.
Скаржник стверджує, що внаслідок відчуження ОСОБА_8 спірної земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:148:0009, площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2023, який в подальшому здійснив її відчуження на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14.06.2024, у даному випадку відбулось матеріальне та процесуальне правонаступництво ОСОБА_1 прав та обов'язків ОСОБА_8 як власниці земельної ділянки та третьої особи у даній справі.
Як наслідок, на переконання скаржника, ОСОБА_1 став правонаступником в матеріальних правовідносинах всіх прав і обов'язків власника вказаної земельної ділянки ОСОБА_8 та відповідно правонаступником ОСОБА_8 й в процесуальних правовідносинах.
Відповідно до пункту 14 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (у чинній редакції) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 110 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 07.10.2015 до Верховного Суду 31.12.2024, тобто з пропуском передбаченого статтею 110 ГПК України двадцяти денного строку.
Відповідно до статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 119 ГПК України (у чинній редакції) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
На обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що вказана справа була розглянута у відсутності ОСОБА_8 (без її повідомлення). Ані рішення суду першої інстанції, ані постанову суду апеляційної інстанції вона не отримувала. Зі слів ОСОБА_8 , вона участі у розгляді даної справи не приймала, судові повістки про виклик до суду не отримувала, про рішення суду їй нічого не було відомо.
В свою чергу, про існування судового рішення у справі № 910/11123/15 ОСОБА_1 стало відомо випадково, при перегляді інформації з сайту Судова влада та Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно вказаної вище земельної ділянки. Представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та отримав належним чином засвідчені копії рішення та постанови судів лише 03.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2015, яка була надіслана на адресу ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ) та якою було зобов'язано третіх осіб надати власні письмові пояснення щодо обставин, викладених в позовній заяві.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103033238120 (том 2 аркуш справи 1) вбачається, що ОСОБА_8 особисто отримала 06.06.2015 ухвалу суду від 27.05.2015, якою її було залучено до участі у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2015 розгляд справи був відкладений на 17.06.2015 та вдруге зобов'язано третіх осіб надати власні письмові пояснення щодо обставин, викладених в позовній заяві.
Проте третя особа-8 ОСОБА_8 у судові засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, письмові пояснення по суті спору не надала.
З матеріалів справи також вбачається, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 про прийняття апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 до провадження та призначення судового засідання на 05.08.2015 також надсилалась на адресу ОСОБА_8 .
Вказана ухвала апеляційного суду від 22.07.2015 була отримана 01.08.2015 особисто ОСОБА_8 , про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1661700016102 (том 3 аркуш справи 65).
Крім того, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 до провадження та призначення судового засідання на 21.09.2015 надсилалась на адресу ОСОБА_8 та була отримання останньою особисто 11.08.2015, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 1661400016161 (том 3 аркуш справи 19).
ОСОБА_8 також особисто отримувала 30.09.2015 ухвалу апеляційного суду від 22.09.2015 про відкладення розгляду справи на 30.09.2015 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1661700015610) (том 4 аркуш справи 11), 09.10.2015 ухвалу апеляційного суду від 30.09.2015 про відкладення розгляду справи на 07.10.2015 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1661700015807) (том 4 аркуш справи 126),
Отже, ОСОБА_8 протягом всього судового розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції належним чином повідомлялась про призначені судові засідання та не була позбавлена права та можливості взяти у них участь та надати свої пояснення у справі.
При цьому Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 , з урахуванням направлення на її адресу ухвал суду, не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з рішенням суду та постановою апеляційного суду у справі № 910/11123/15 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), а також у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями вчасно, у передбачений ГПК України строк, звернутися до касаційного суду з касаційною скаргою на рішення суду від 24.06.2015 та постанову апеляційного суду від 07.10.2015.
Однак ОСОБА_8 не скористалась наданими їй процесуальним правами, зокрема, правом на касаційне оскарження судового рішення у встановлені законом строки, у зв'язку з чим до ОСОБА_1 процесуальні права на поновлення строків касаційного оскарження від ОСОБА_8 не перейшли.
За таких обставин саме лише посилання скаржника на неотримання ОСОБА_8 поштової кореспонденції суду, яка надсилалась на її адресу, що міститься в матеріалах справи, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду та постанови апеляційного суду, та в певній мірі зводяться до необачних дій самого скаржника, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.
Скаржник не надав доказів, які би підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно строків на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду від 24.06.2015 та постанову апеляційного суду від 07.10.2015 подана після набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, то відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України касаційна скарга розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у цій справі.
Керуючись статтями 52, 234, 235, 288, 290, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі № 910/11123/15.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
3. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач