Іменем України
12 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/18/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства “Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 32818170, пр.Миру, 263, м.Чернігів, 14007
до відповідача: Приватного підприємства «Геліодор»,
код ЄДРПОУ 32818668, пр.Миру, 49-А, м.Чернігів, 14002;
про стягнення 43916,67 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Комунальним підприємством “Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради подано позов до Приватного підприємства “Геліодор» про стягнення 43916,67 грн заборгованості, у тому числі: 29505,60 грн боргу, 1846,64 грн інфляційних втрат, 451,49 грн 3% річних, 3261,26 грн пені та 8851,68 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 в частині компенсації витрат по утриманню земельної ділянки.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції. Також даною ухвалою відповідача було зобов'язано здійснити реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у відповідності до положень ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали.
Сторони були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, шляхом направлення ухвали суду від 14.01.2025 до електронного кабінету позивача, а також на офіційну поштову адресу відповідача.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.01.2025 року, направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення такої відмітки є 18.01.2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
За приписами ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзиву на позов відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило, у зв'язку з чим рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Між приватним підприємством “Геліодор» (Замовником) та Комунальним підприємством “Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (Виконавцем) 01.08.2014 було укладено договір про надання послуг №01/24-14 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання на виконання умов Договору про співробітництво № 01/23-14 від 01.08.2014, за рахунок Замовника виконати підготовчі та передпроектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах визначених цим Договором.
У пункті 3.1.6. Договору сторони передбачили, що Замовник зобов'язується за додатковою угодою компенсувати Виконавцю суму податку на земельну ділянку з дати отримання її в оренду чи постійне користування за весь період будівництва згідно затверджених міською радою ставок земельного податку та розміру орендної плати.
Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору вартість робіт (послуг) Виконавця визначається відповідно до погодженої вартості наданих робіт (послуг). Погоджена сторонами вартість робіт (послуг) складає 48 000,00 грн, в тому числі ПДВ 8 000 грн, і може бути переглянуто в разі виконання Виконавцем додаткових робіт (послуг), які не були передбачені умовами даного Договору.
Замовник перераховує Виконавцю кошти необхідні для виконання робіт (послуг) в розмірі 50% загальної вартості на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на сплату коштів. Решта суми сплачується протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання земельної ділянки в оренду чи постійне користування.
Замовник зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Акту чи в той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову, у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем згідно з умовами цього Договору та вимогами, що встановлені чинним законодавством України. В разі, якщо протягом 5-ти днів акт виконаних робіт (послуг) не буде підписано чи не буде направлено Виконавцю мотивовану відмову, акт вважається підписаним і підлягає оплаті (п.6.1 Договору).
Згідно з п. 7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляються додатковою угодою до цього Договору (п.9.2. Договору).
При затримці перерахування авансу більше ніж на 2 місяці з дня підписання даного Договору, він втрачає юридичну силу та вважається розторгнутим. Втрата юридичної сили цього Договору тягне за собою наслідок одночасної втрати юридичної сили Договору про співробітництво № 01/23-14 від 01.08.2014 (п.9.5. Договору).
Між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору: №8 від 27.07.2020, №12 від 26.01.2024.
Додатковою угодою №8 від 27.07.2020 до Договору сторони:
- узгодили наявну заборгованість по оплаті Замовником витрат на утримання земельної ділянки у 2020 році в сумі 112 016,00 грн, а також витрат на розробку проекту землеустрою в сумі 6000,00 грн, яка підлягає оплаті Замовником Виконавцю до 27.08.2020;
- доповнили Договір п.8.7. наступного змісту: за прострочення оплат за цим Договором більше ніж на 15 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.
Відповідно Додаткової угоди №12 від 26.01.2024 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2024 році в сумі 9835,20 грн, в т.ч. ПДВ 1639,20 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2020 - 9835,20 грн.
На виконання умов п. 3.1.6. Договору сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000027 від 31.03.2024.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним були надані Відповідачу додаткові угоди від 29.03.2024 року № 13 та від 24.07.2024 року № 14 в розміром компенсації витрат на утримання земельної ділянки за 2 та З квартал відповідно, але Відповідачем досі не повернуті зазначені додаткові угоди до Договору про надання послуг № 01/24-14 від 01.08.2024 року. Позивачем зазначено, що відповідно до укладених до Договору додаткових угод №12 від 26.01.2024 року, №13 від 29.03.2024 року та № 14 від 24.07.2024 року за Замовником (Відповідачем) рахується заборгованість по компенсації витрат по утриманню земельної ділянки в сумі 29505,60 грн:
- за 1 квартал 2024 року у сумі 9835,20,00 грн;
- за 2 квартал 2024 року у сумі 9835,20,00 грн;
- за 3 квартал 2024 року у сумі 9835,20,00 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати витрат по утриманню земельної ділянки стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалами справи вбачається, що сторони у Додатковій угоді №12 від 26.01.2024, до Договору встановили розмір та строки оплати витрат по утриманню земельної ділянки в 2024 році.
Так, відповідно Додаткової угоди №12 від 26.01.2024 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2024 році в сумі 9835,20 грн, в т.ч. ПДВ 1639,20 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2020 - 9835,20 грн.
У порушення вимог вищевказаних Додаткових угод до Договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати позивачу витрат за утримання земельної ділянки у 2024 році належним чином не виконав, своєчасно та у повному розмірі витрати за утримання земельної ділянки у 20241 році позивачу не компенсував.
Заборгованість відповідача, що підтверджена матеріалами справи, становить 9835,20 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 31.03.2024.
Щодо заявленої суми заборгованості за 2 квартал 2024 року у сумі 9835,20 грн та за 3 квартал 2024 року у сумі 9835,20 грн, суд зазначає наступне
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом враховано, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем юридично значимих дій щодо укладення додаткових угод №13 від 29.03.2024 року та № 14 від 24.07.2024 року щодо оплати витрат за утримання земельної ділянки за 2 та 3 квартали 2024 року, а також доказів укладення даних додаткових угод.
З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9835,20 грн, та відхиляє через недоведеність заявлену до стягнення суму в розмірі 19 670,40 грн (за 2 та 3 квартали 2024 року).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 451,49 грн за період з 01.04.2024 по 03.01.2025 та інфляційні збитки в сумі 1846,64 грн за період квітень 2024 року - листопад 2024 року.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, враховуючи, що матеріалами справи частково підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної витрат по утриманню земельної ділянки в 2024 році, суд доходить висновку, що дані вимоги позивача мають бути задоволені частково: щодо стягнення 3% річних в розмірі 224,13 грн за період з 01.04.2024 по 03.01.2025 та інфляційні збитки в сумі 896,93 грн за період квітень 2024 року - листопад 2024 року.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3261,26 грн пені за період з 01.04.2024 по 03.01.2025 та 8851,68 грн штрафу в розмірі 30% від суми боргу.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як узгоджено сторонами в п. 8.5. Договору, за прострочення оплати послуг, що надаються за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати витрат за утримання земельної ділянки у 2024 році в розмірі 9835,20 грн, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення відповідача пені за період з 01.04.2024 по 01.01.2025 підлягає стягненню частково, в розмірі 1311,90 грн.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.
Відповідно до п. 8.7 Договору, в редакції Додаткової угоди №8 від 27.07.2020, за прострочення оплат за цим Договором більше ніж на 15 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 2950,56 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати витрат за утримання земельної ділянки у 2024 році не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 9835,20 грн основного боргу, 224,13 грн 3% річних, 896,93 грн інфляційних втрат, 1311,90 грн пені та 2950,56 грн штрафу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1049,31 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Геліодор» (ЄДРПОУ 32818668, пр.Миру, 49-А, м.Чернігів, 14002) на користь Комунального підприємства “Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (проспект Миру, б.263, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 32818170) 9835,20 грн основного боргу, 224,13 грн 3% річних, 896,93 грн інфляційних втрат, 1311,90 грн пені та 2950,56 грн штрафу та 1049,31 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025 року. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв'язку - тел.099 420 54 50