Іменем України
11 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/2/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код 0291011426, в інтересах держави в особі
позивача: Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000, код 14227121
до відповідача: Приватного підприємства “Спеціальна енергетична компанія», вул. Любецька, 60А, м. Чернігів, 14021, код 35884309
про стягнення 553295,98 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
від прокуратури: не прибув
Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради звернулася з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства “Спеціальна енергетична компанія» 473910,73 грн заборгованості з орендної плати та 79385,25 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова № 520 від 10.11.2009 в частині своєчасної оплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/2/25, підготовче засідання призначено на 28.01.2025, 13:15; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 06.01.2025 о 20:51, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
У підготовче засідання 28.01.2025 прибули представник позивача та прокурор.
Представник відповідача у підготовче засідання 28.01.2025 не прибув. Відзив на позовну заяву поданий не був.
Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
У підготовчому засіданні 28.01.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/2/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.02.2025, 12:50, про що прокурор та позивач повідомлені розписками, а відповідач - ухвалою суду від 28.01.2025 (ухвала суду доставлена відповідачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 29.01.2025 о 20:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
У зв'язку із перебуванням судді Демидової М.О. на навчанні у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 судове засідання з розгляду справи №927/2/25 по суті, призначене на 25.02.2025, 12:50, не відбулося.
Ухвалою суду від 19.02.2025 судове засідання з розгляду справи №927/2/25 по суті призначено на 11.03.2025, 13:15 (доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 20.02.2025 о 14:11, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
11.03.2025 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла заява про розгляд справи без участі представника прокуратури; прокурор підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представники сторін у справі у судове засідання 11.03.2025 не прибули.
Заява Чернігівської окружної прокуратури про розгляд справи без участі представника прокуратури задоволена судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
У судовому засіданні 11.03.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
У зв?язку з тим, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі їх представників.
Оскільки відповідач у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
10.11.2009 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством “Спеціальна енергетична компанія» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова № 520 (далі - Договір).
Додатковими угодами №1 від 30.11.2009, №2 від 03.02.2010, №3 від 14.09.2011, №4 від 30.04.2014, №5 від 01.10.2014, №6 від 07.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.09.2018, №9 від 06.02.2020, №10 від 10.12.2021, №11 від 30.01.2023 сторони неодноразово вносили зміни до Договору.
Відповідно до п. 1.1. Договору у редакції Додаткової угоди №9 від 06.02.2020 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, що належить територіальній громаді м. Чернігова: нежитлову будівлю котельні площею 94,6 кв. м, розташованої на вул. Елеваторній, 2в, у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку з прибудовою №2 загальною довжиною 35,5 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №4 довжиною 38,0 м пог. на вул. Елеваторній, 4, у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №8а довжиною 229,2 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №4б довжиною 134,0 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; відрізок теплотраси від теплової камери на вул. Захисників України (Одинцова), біля автостоянки до поліклініки, ПТУ-15, житлового будинку на вул. Г. Вірьовки, 12, у м. Чернігові: опалення - 494,0 м пог., гарячого водопостачання - 514,0 м пог.; відрізок теплотраси від теплової камери на вул. Захисників України (Одинцова), біля автостоянки до технікуму, НВЦ (вул. Шевченка, 160) у м. Чернігові: опалення - 455,0 м пог., гарячого водопостачання - 455,0 м пог.
Згідно з п. 1.2 Договору у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014 майно передається в оренду з метою розміщення в ньому котельні та для опалення будівель.
Відповідно до п. 2.1 Договору у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014 вступ Орендаря у строкове платне користування Майном настає у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передавання майна.
Пунктом 3.1 Договору у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021 визначено, що орендна плата є платежем, який Орендар вносить Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності, і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 25.11.2021 №13/VIII-12, враховуючи результати конкурсу (протокол №81 засідання конкурсної комісії від 04.11.2009), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2021 року без ПДВ - 40 087,17 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2021 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад та грудень 2021 року.
Орендодавець та Орендар домовились нарахування орендної плати здійснити з 02.12.2021.
За умовами п. 3.3 Договору у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2017 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що друкується Мінстатом України (п.3.3. Договору в редакції Договору про внесення змін №1 від 29.04.2015).
Встановлену в п. 3.1 орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати на рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше останнього числа поточного місяця (п. 3.4. Договору у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021).
Згідно з п. 3.6 Договору у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. По закінченню 6 місяців з дня порушення зобов?язання нарахування пені не припиняється. У разі несвоєчасного надходження орендної плати у першу чергу погашається пеня.
Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату (п. 5.2. Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014).
Відповідно до п. 10.1 Договору у редакції Додаткової угоди №9 від 06.02.2020 Договір діє з 06.02.2020 до 31.01.2023 включно.
Додатковою угодою №11 від 30.01.2023 п.10.1. Договору викладено у редакції, відповідно до якої Договір вважається продовженим з 01.02.2023 на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше дати укладення додаткової угоди за результатами аукціону на продовження Договору оренди з чинним орендарем або укладанням договору оренди з іншим переможцем аукціону.
На підставі Акту приймання-передачі майна, що надається в оренду від 10.11.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в платне користування приміщення теплопункту, площею 94,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Елеваторна, 2, та мережі теплопостачання житлового будинку з прибудовою №2 (довжиною 35,5м), житлового будинку №4 (довжиною 38м), житлового будинку №4б (довжиною 134м), житлового будинку №8а (довжиною 229,2 м), каналізаційної насосної станції (довжиною 66 м) на вул. Елеваторна.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату за користування спірним майном, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 473910,73 грн за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року.
07.11.2024 позивач направив відповідачу претензію №7-4/326 від 06.11.2024 про сплату заборгованості з орендної плати станом на 01.11.2024 та 79387,57 грн пені.
Відповідно до наданого розрахунку спірна заборгованість розрахована за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Доказів сплати спірної заборгованості у розмірі 473910,73 грн та 79387,57 грн пені відповідач суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави Чернігівською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У даній справі Чернігівською окружною прокуратурою поданий позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, у зв'язку з невиконання ним своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.
Відповідно до п. 1.1., 1.7. Положення про Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 31.07.2023 №33/VIII-34, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є виконавчим органом Чернігівської міської ради; здійснює управління майном комунальної власності в межах повноважень, визначених міською радою.
Одними з завдань Фонду є реалізація політики органів місцевого самоврядування у сфері управління, приватизації та оренди об?єктів: єдиних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого майна - будівлі, споруди, нежитлові приміщення, а також їх окремі частини, та інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова; щодо ефективного управління майном комунальної власності, зокрема, у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження комунального майна; забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок приватизації, відчуження майна комунальної власності та здачі його в оренду (п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.8. Положення).
Отже, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є компетентним органом у спірних правовідносинах.
У листі № 7-4/335 від 18.11.2024, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, Фонд зазначив про існування у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 473910,73 грн за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року та 79385,25 грн пені. У зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору просив прокурора звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентними органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор листом №55-77-11287вих-24 від 19.12.2024 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської області про стягнення з відповідача заборгованості на суму 553295,98 грн (а.с.59).
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналогічні положення містить ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, який введений в дію з 01.02.2020 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати суд зазначає таке.
Як встановив суд, 10.11.2009 між позивачем та відповідачем укладений Договір, за умовами якого останній отримав в оренду майно комунальної власності та зобов'язався сплачувати оренду плату за таке користування у порядку та строки, визначені у Договорі.
Строк дії Договору неодноразово продовжувався. Так, відповідно до Додаткової угоди №9 від 06.02.2020 цей Договір діє до 31.01.2023.
Згідно з Додатковою угодою №11 від 30.01.2023 цей Договір вважається продовженим з 01.02.2023 на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше дати укладення додаткової угоди за результатами аукціону на продовження Договору оренди з чинним орендарем або укладанням договору оренди з іншим переможцем аукціону.
За умовами п. 3.4 Договору у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021 установлену в п. 3.1. орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати на рахунок Орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця.
Згідно з наданим прокурором розрахунком заборгованості з орендної плати відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 473910,73 грн заборгованості з орендної плати за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року.
Відповідач щодо наявності у нього заборгованості з орендної плати за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року та її розміру заперечень не надав, а тому вимога про стягнення 473910,73 грн заборгованості з орендної плати за вказаний період є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.
За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За умовами п.3.6 Договору у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. По закінченню 6 місяців з дня порушення зобов?язання нарахування пені не припиняється. У разі несвоєчасного надходження орендної плати у першу чергу погашається пеня.
За прострочення сплати орендної плати нараховано та заявлено до стягнення 79385,25 грн пені за період з 01.03.2024 по 30.09.2024 відповідно до наданого розрахунку.
Контррозрахунку пені за несвоєчасну сплату орендної плати за спірний період відповідач суду не надав.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 79385,25 грн пені за період з 01.03.2024 по 30.09.2024.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив у повному обсязі орендну плату у встановлені у Договорі строки, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 473910,73 грн та 79385,25 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 6639,55 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Спеціальна енергетична компанія» (вул. Любецька, 60А, м. Чернігів, 14021, код 35884309) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000, код 14227121, р/р UA578201720314281007203031717 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ІПН 142271225260, номер свідоцтва 200009521) 473910,73 грн заборгованості з орендної плати та 79385,25 грн пені.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Спеціальна енергетична компанія» (вул. Любецька, 60А, м. Чернігів, 14021, код 35884309) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 6639,55 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 11.03.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025.
Суддя М.О. Демидова