65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/547/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
розглянувши зареєстровану 07.03.2025 за вх. № 2-312/25
заяву Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича
про відвід судді
від розгляду справи № 916/547/25
за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Григорівського десанту, буд. 18, Код ЄДРПОУ 21018103)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виробничо-комерційну приватну фірму "ВЯЧЕСЛАВА" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 27, Код ЄДРПОУ 20930528),
про припинення володіння правом власності з одночасним закриттям реєстраційного розділу та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва,
встановив:
Керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району до Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича, в якій просить:
припинити володіння правом приватної власності Плющакова Сергія Миколайовича на кафе-бар загальною площею 79,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1392796851117;
зобов'язати Плющакова Сергія Миколайовича усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).
Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Прокурор посилається на те, що органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про надання Плющакову С.М. у власність чи користування земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27.
Плющаков С.М. до початку будівництва подав до Інспекції державного архітектурного-контролю в Одеській області відповідну декларацію (найменування об'єкту - Будівництво кафе-бару СПД Плющакова С.М. за адресою: м. Южне (Південне), вул. Хіміків, 27) із зазначенням, що земельна ділянка, площею 0,0086 га за адресою: м. Южне (Південне), вул. Хіміків, 27, орендована останнім на підставі договору оренди землі, втім вказаний договір визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 у справі № 916/4869/14.
Плющаковим С.М. при наданні документів для відповідної державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна не дотримано вимог законодавства України, зокрема в частині того, що у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2017 зазначено земельну ділянку із кадастровим номером 5111700000:02:007:0103, власником якої є територіальна громада м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району, проте відсутні докази перебування вказаної земельної ділянки у користуванні Відповідача.
Відтак, Прокурор зазначає про здійснення Відповідачем самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27. При цьому технічний паспорт та декларація про готовність до експлуатації на спірний об'єкт нерухомості подано Відповідачем у статусі ФОП/СПД (суб'єкт підприємницької діяльності), здійснення видів економічної діяльності якого узгоджується із використанням об'єктів комерційного призначення, тобто Відповідач здійснює господарську діяльність у спірному об'єкті нерухомості, що надає можливість звернення із позовом до господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позовній заяві керівника Доброславської окружної прокуратури присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/547/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Одночасно із позовною заявою керівником Доброславської окружної прокуратури пред'явлено заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно - бар загальною площею, 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, реєстрація права власності на який за Плющаковим С.М. проведена 24.10.2017 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ" Іскровим О.В. (індексний номер рішення 37841587 від 30.10.2017).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 заяву керівника Доброславської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено.
19 лютого 2025 року Фізичною особою-підприємцем Плющаковим С.М. представлено клопотання, в якому просить відмовити керівнику Доброславської окружної прокуратури у підтвердженні підстав для представництва інтересів держави в суді, а також відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
В підтвердження підстав для відмови у відкритті провадження у справі посилається на встановленні у справі № 519/658/18 обставини законності реєстрації Декларації № ОД141172751150 про готовність до експлуатації об'єктів від 02.10.2017, так і законності реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості; те, що право власності зареєстровано за фізичною особою і відповідна реєстрація не пов'язана із здійсненням господарської діяльності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 прийнято позовну заяву керівника Доброславської окружної прокуратури до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/547/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 березня 2025 року; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виробничо-комерційну приватну фірму "ВЯЧЕСЛАВА".
05 березня 2025 року Фізичною особою-підприємцем Плющаковим С.М. представлено заяву про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25, посилаючись на встановлені у постанові у справі № 519/658/18 преюдиційні факти, безпідставне відхилення викладених у клопотанні від 19.02.2025 обставин, використання штучних підстав, викладених у позовній заяві (в частині посилання на декларацію, яка вичерпала свою дію), що мало наслідком прийняття позовної заяви до розгляду, не дивлячись на те, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Окрім того, зазначає про звернення Виробничо-комерційної приватної фірми "ВЯЧЕСЛАВА" із аналогічним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, однак судом відмовлено у відкритті провадження у справі № 815/3173/18, оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого суду.
Зазначене, за посиланням заявника, свідчить про зацікавленість судді у розгляді справи на користь прокурора, який зловживає процесуальними правами шляхом звернення із штучним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2025 визнано заяву Фізичної особи-підприємця Плющакова С.М. (зареєстрована 05.03.2025 за вх. № 2-312/25) про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи необґрунтованою; вирішення питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25 передано на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.
У той же час, 07 березня 2025 року до господарського суду надійшла заява (зареєстрована за вх. № 2-312/25) Фізичної особи-підприємця Плющакова С.М. про відвід судді в порядку пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України з підстав порушення частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У представленій до суду заяві заявник посилається на те, що зазначені в позові керівника Доброславської окружної прокуратури обставини, на які прокурор посилається як на підставу для звернення до суду із вказаним позовом, свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва держави в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області в суді.
Залучена до участі у справі третя особа - Виробничо-комерційно приватна фірма "ВЯЧЕСЛАВА" (запропоновано прокурором для залучення як третя особа), фактично залучена до участі у справі на стороні позивача, котрим за посиланням заявника є керівник Доброславської окружної прокуратури, що, за переконанням заявника свідчить про звернення керівника Доброславської окружної прокуратури із позовом до суду не в інтересах держави, а в інтересах комерційного суб'єкта господарювання.
У той же час, наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом використання директором Виробничо-комерційною приватною фірмою "ВЯЧЕСЛАВА" завідомо підробленого офіційного документа - державного акту на право постійного користування землею від 06 березня 1997 року.
Постановляючи 24.02.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі судом не надано оцінку наявності підстав для представництва прокурором - керівником Доброславської окружної прокуратури інтересів держави в особі Південнівської міської ради Одеського району, не надано аргументів та доказів відхилення наведених заявником підстав для відмови у відкритті провадження у справі, що унеможливлює подальше оскарження таких підстав в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Наведене у сукупності, за посиланням заявника, свідчить про зацікавленість судді у розгляді справи на користь прокурора, який зловживає процесуальними правами шляхом звернення із позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 07.03.2025, призначеного розпорядженням керівника апарату суду від 07.03.2025 № 26, визначено суддю Шаратова Ю.А. для розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Плющакова С.М. (зареєстрована 05.03.2025 за вх. № 2-312/25) про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 (суддя Шаратов Ю.А.) відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Плющакова С.М. за вх. № 2-312/25 від 05.03.2025 про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи.
Отримавши 11 березня 2025 року матеріали справи та розглянувши заяву (зареєстрована 07.03.2025 р. за вх. № 2-312/25) Фізичної особи-підприємця Плющакова С.М. про відвід судді в порядку пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України з підстав порушення частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 7 та 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У відповідності до частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Приписи статті 35 ГПК України встановлюють, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (частина 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4).
З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.
За усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з:
а) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
б) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікаллеф проти Мальти").
У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Аналогічне наведено в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2023 по справі № 990/53/23.
За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною ж 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Як зазначалось, пред'являчи позовну заяву Прокурор зазначає про здійснення Відповідачем самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, у той же час органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про надання Плющакову С.М. у власність чи користування земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна. При цьому технічний паспорт та декларація про готовність до експлуатації на спірний об'єкт нерухомості подано Відповідачем у статусі ФОП/СПД (суб'єкт підприємницької діяльності), здійснення видів економічної діяльності якого узгоджується із використанням об'єктів комерційного призначення, тобто Відповідач здійснює господарську діяльність у спірному об'єкті нерухомості, що надає можливість звернення із позовом до господарського суду.
Приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Приписи статті 210, розміщеної в Главі 6 «Розгляд справи по суті» ГПК України, передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Представлена керівником Доброславської окружної прокуратури позовна заява містить розділ обґрунтування підстав представництва інтересів держави.
Також до позовної заяви представлено запити в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповіді відповідних органів, в тому числі Южненського міського голови від імені Южненської міської ради Одеського районну Одеської області.
За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, те, що безпосереднє дослідження доказів у справі здійснюється під час розгляду справи по суті, те, що станом на час відкриття провадження у справі наведено обґрунтування стосовно звернення із позовом, в частині порушення, за посиланням прокурора, прав Південнівської міської ради Одеського району Одеської області шляхом проведення Відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці, власником котрої є Позивачем, наявні правові підстави для відкриття провадження у справі, у той же час, після відкриття провадження у справі при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Частиною 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Як зазначалось, керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі № 916/547/25, відтак з моменту відкриття провадження у справі позивачем у справі є Південнівська міська рада Одеського району, у той же час, третя особа залучено до участі у справі саме на стороні позивача, тобто на стороні Південнівської міської ради Одеського району. Прокурор хоча і представляє позов до суду, набуває статусу позивача у справі у виключних випадках, в контексті розгляду даної справи прокурором представлено позов до суду і інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району, органу, який за посиланням прокурора, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Приписами статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Статтею ж 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До матеріалів справи не представлено відповідного вироку суду за фактом використання директором Виробничо-комерційною приватною фірмою "ВЯЧЕСЛАВА" завідомо підробленого офіційного документа - державного акту на право постійного користування землею від 06 березня 1997 року.
Наразі суд зауважує, що право на подачу заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Натомість, згідно з імперативною нормою частини 4 статті 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді.
Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи. Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.
Так, подана заява по суті зводиться до висловлення незгоди стосовно постановлення 24.02.2025 суддею Гутом С.Ф. ухвали про відкриття провадження у справі, у той же час, перераховані заявником зауваження відносяться до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею, доказів саме упередженості та необ'єктивності судді Гута С.Ф. у даній справі заявником не надано.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви (зареєстрована 07.03.2025 за вх. № 2-312/25) Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25.
Відповідно до положень частин 1-3 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Подальше вирішення питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25, згідно із частиною 3 статті 39 ГПК України підлягає вирішенню суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 35,39,234,235 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Визнати заяву (зареєстрована 07.03.2025 за вх. № 2-312/25) Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25 необґрунтованою.
2. Вирішення питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/547/25 передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ф. Гут