79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.03.2025 Справа № 914/2631/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евервелле Україна», м. Дубно
Рівненської області,
до відповідача: Фермерського господарства «Агропланта», с. Великі Дідушичі Стрийського району Львівської області,
про: стягнення коштів у розмірі 1 040 000,00 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
позивача: Лук'янчук С.М. - представник
відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Евервелле Україна» до Фермерського господарства «Агропланта» про стягнення коштів у розмірі 1 040 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 914/2631/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025. В подальшому розгляд справи відкладено до 06.03.2025.
В судовому засіданні представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної поставки товару, за який здійснено позивачем передоплату.
В судове засідання 06.03.2025 представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки в судове засідання не повідомив.
Копія ухвали суду від 29.10.2024 надіслана відповідачу 01.11.2024 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, однак, остання повернулась до суду з поштовою відміткою «
Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося до суду 24.12.2024, причина повернення «за закінчення терміну зберігання».
Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
В судовому засіданні 06.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2021 року між Фермерським господарством «АГРОПЛАНТА» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА» (Покупець) укладено договір поставки №2021-05-20-ФД, (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, передбачених цим договором передати (поставити) у власність Покупцеві зернові та олійні культури (надалі - «Товар»), визначені цим Договором та специфікаціями до нього, які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар у строки і на умовах, що передбачені цим Договором та специфікаціями до нього.
20 травня 2021 року сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору. Пунктом 1 Специфікації сторони домовились про поставку сої врожаю 2021 року в кількості 200 метричних тон +/- 10%.
Пунктом 1.2. Специфікації визначено, що поставка партії Товару має бути здійснена у строк до 30.10.2021 року на умовах FXW франко-склад (ТОВ «Традєкс», 81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичі, вул. Коновальця, 4а).
Згідно п. 2. Специфікації, сторони домовились, що Покупець здійснить часткову оплату Товару в сумі еквівалентній 12 300,00 (дванадцять тисяч триста доларів США 00 центів) Доларів США в гривневому еквіваленті з ПДВ, відповідно до курсу долара США до української гривні, згідно даних веб-сайту http://kurs.com.ua/mezhbank (купівля на міжбанку), станом на кінець дня, що передує дню здійснення такої оплати.
26 травня 2021 року, Відповідачем виставлено рахунок на оплату на загальну суму з ПДВ 339 700,00 грн.
На виконання умов договору Позивач 27 травня 2021 року здійснив оплату товару в розмірі 340 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 636 від 27 травня 2021 року.
Як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду, Відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару та не повернув оплачені за товар кошти в розмірі 340 000,00 грн.
Відповідно до п.6.1. Договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата Стороною штрафних санкцій та/або збитків за цим договором не звільняє від обов'язку виконання договору в натурі. У випадку порушення Постачальником строків поставки партії товару (її частини), Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від ціни непоставленої партії Товару (її частини) за кожен день прострочення (п. 6.2. Договору).
Пунктом 6.5. Договору встановлено, що строк нарахування штрафних санкцій за цим договором становить три роки. Пунктом 6.6. Договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за цим договором становить три роки.
Пунктом 6.4. Специфікації сторони погодили, що у випадку порушення Постачальником строків поставки партії Товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 25 % від ціни непоставленої партії Товару (її частину).
Відповідно до п.3 Специфікації, Сторони домовились, що ціна однієї тонни Товару, яка має бути закріплена у додатковій угоді до Договору, яка має бути укладена між Сторонами до 20.10.2021, в українських гривнях, в т.ч. ПДВ. При цьому, ціна однієї тони партії Товару визначається діленням ціни цієї партії товару на її кількість. Пунктом 3.1 Специфікації сторони визначили, що ціна партії товару може бути закріплена Сторонами в Додатковій угоді. Для цього, Сторони мають визначити показник середньої ринкової ціни однієї тонни аналогічного товару, за аналогічними умовами поставки, що склалася по Україні станом на день, що передує дню укладення Додаткової угоди. Цей показник встановлюється в українських гривнях, в т.ч. ПДВ. на підставі відомостей, отриманих від інформаційного ресурсу «Трипілля» (http://tripoli.land/), інформаційного порталу «Агротендер» (http://agrotender.com.ua/), електронної зернової біржі України «GrainTrade» (http://graintraide.com.ua).
Згідно п. 3.2. Специфікації, якщо Додаткова угода не буде укладена між Сторонами у строк до 20.10.2021 включно, показник середньої ринкової ціни однієї тонни аналогічного товару буде визначено Покупцем на підставі вищевказаних відомостей самостійно. Якщо такі відомості будуть відсутні або вони не зможуть бути отримані Покупцем з будь-яких інших причин, Покупець має право визначити показник середньої ринкової ціни керуючись будь-якими іншими джерелами інформації щодо ринкової ціни аналогічного товару. При цьому, слід застосувати ціну, що склалася станом на день, що передує дню такого визначення.
Як стверджує позивач, сторони повинні були укласти додаткову угоду та визначити ціну однієї тони Товару до 20.10.2021, однак угода не підписана.
Відтак, згідно п. 3.2 та 3.1. Специфікації, показник середньої ринкової ціни однієї тонни аналогічного товару, станом на 19.10.2021 року (день, що передував запланованому дню укладенню Додаткової угоди), становить 15 968,00 грн/т. з ПДВ, згідно інформації інформаційного ресурсу «Трипілля» (http://tripoli.land/). Отже, вартість партії товару, визначеного Специфікацією (200 тон становить) становить: 15 968,00 грн х 200 т. = 3 193 600,00 грн.
Разом з тим, п. 3.6 Специфікації Сторони погодили, що після визначення ціни однієї тони Товару, згідно умов цього Договору, до кожної тонни з партії Товару, погодженої до поставки, застосовується дисконт (зниження ціни) в розмірі 3 (три) відсотки.
Таким чином, позивач звернувся з даним позовом до суду з матеріально - праовоб вимогою про стягнення з відповідача 1 040 000,00 грн, з яких: 340 000,00 грн. - попередня оплата товару; 300 000,00 грн - нарахована пеня; 400 000,00 грн - штраф.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки № 2021-05-20-ФД від 20.05.2021.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вказано вище, згідно п. 2. Специфікації, сторони домовились, що Покупець здійснить часткову оплату Товару в сумі еквівалентній 12 300,00 (дванадцять тисяч триста доларів США 00 центів) Доларів США в гривневому еквіваленті з ПДВ, відповідно до курсу долара США до української гривні, згідно даних веб-сайту http://kurs.com.ua/mezhbank (купівля на міжбанку), станом на кінець дня, що передує дню здійснення такої оплати.
26 травня 2021 року, Відповідачем виставлено рахунок на оплату на загальну суму з ПДВ 339 700,00 грн.
На виконання умов договору Позивач 27 травня 2021 року здійснив оплату товару в розмірі 340 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 636 від 27 травня 2021 року.
Пунктом 1.2. Специфікації визначено, що поставка партії Товару має бути здійснена строк до 30.10.2021 на умовах FXW франко-склад (ТОВ «Традєкс», 81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичі, вул. Коновальця, 4а).
Натомість відповідач належної продукції не поставив, доказів протилежного відповідач не надав.
Докази зміни сторонами термінів поставки за взаємною згодою в процесі поставки, як це передбачено договором, та докази повідомлення відповідача або будь-яка інформація про відвантаження товарів в матеріалах справи відсутня.
Жодними доказами не спростовується, що позивачем оплачено продукцію, яку відповідач зобов'язався поставити, про що зазначено в специфікації.
Як зазначено факт поставки позивачу продукції відповідачем не підтверджено.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов'язання щодо поставки товару, то вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплачених коштів за договором поставки в розмірі 340 000,00 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення пені то суд встановив таке.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з позицією Великої Палати Верхового Суду, наведеною у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Згідно п. 3.2 та 3.1. Специфікації, показник середньої ринкової ціни однієї тони аналогічного товару, станом на 19.10.2021 (день, що передував запланованому дню укладенню Додаткової угоди), становить 15 968,00 грн/т з ПДВ, згідно інформації інформаційного ресурсу «Трипілля» (http://tripoli.land/). Отже, вартість партії товару, визначеного Специфікацією (200 тон становить) становить: 15 968,00 грн х 200 т = 3 193 600,00 грн.
Разом з тим, п. 3.6 Специфікації Сторони погодили, що після визначення ціни однієї тонни Товару, згідно умов цього Договору, до кожної тонни з партії Товару, погодженої до поставки, застосовується дисконт (зниження ціни) в розмірі 3 (три) відсотки. За таких умов, вартість партії товару становить 3 193 600,00 грн - 3% (95 808,00 грн) = 3 097 792,00 грн.
За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як вже зазначалось, відповідно до п.6.1. Договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата Стороною штрафних санкцій та/або збитків за цим договором не звільняє від обов'язку виконання договору в натурі. У випадку порушення Постачальником строків поставки партії товару (її частини), Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від ціни непоставленої партії Товару (її частини) за кожен день прострочення (п. 6.2. Договору).
Відповідач, за умовами Договору, повинен був здійснити поставку товару у строк до 30.10.2021 року, однак у вказаний строк свого обов'язку не виконав. Строк прострочення зобов'язання з 31.10.2021 по 21.10.2024 становить 1087 днів.
Пунктом 6.5. Договору встановлено, що строк нарахування штрафних санкцій за цим договором становить три роки. Пунктом 6.6. Договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за цим договором становить три роки.
Позивач здійснив наступний розрахунок пені за період з 31.10.2021 по 21.10.2024, а саме: 3 097 792,00 грн (вартість партії товару) х 1% (розмір пені, визначений договором) х 1087 (кількість днів прострочення) = 33 672 999,04 грн.
Однак, Позивач зазначив, що не використовуватиме свого права на стягнення усієї суми нарахованих штрафних санкцій, обмеживши стягнення пені до суми 300 000,00 грн.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, шо платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неня.
Беручи до уваги наведену норму Закону, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, перевіривши розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки за запропонований позивачем період, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення неустойки в сумі 3320897, 26 грн, однак, суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає пеня в розмірі 300000,00 грн, у межах заявлених вимог, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення штрафу суд встановив таке.
Пунктом 6.4. Специфікації сторони погодили, що у випадку порушення Постачальником строків поставки партії Товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 25 % від ціни непоставленої партії Товару (її частину).
Оскільки Постачальником порушено строк поставки Товару більш ніж на 10 календарних днів, то позивач здійснив наступний розрахунок штрафу в розмірі 25 %, що становить: 3 097 792,00 грн х 25% = 774 448,00 грн.
Однак, позивач зазначив, що не використовуватиме свого права на стягнення усієї суми нарахованих штрафних санкцій, обмеживши стягнення штрафу - 400 000,00 грн.
Беручи до уваги наведене, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, перевіривши розрахунок штрафу дійшов висновку про задоволення останнього в розмірі 400000,00 грн.
У зв'язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 15600,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «АГРОПЛАНТА» (82484, Львівська область, Стрийський район, село Великі Дідушичі, код ЄДРПОУ 43586169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА» (35603, Рівненська область, місто Дубно, вул. Свободи, буд. 2, код ЄДРПОУ 43020360) грошову суму в розмірі 1 040 000,00 грн, з яких: 340 000,00 грн - попередня оплата товару; 300 000,00 грн - пеня; 400 000,00 грн - штраф та 15600,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.03.2025.
Суддя Березяк Н.Є.