79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.03.2025 Справа № 914/1467/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксімо», м. Львів;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани Львівського району Львівської області;
про: стягнення заборгованості у розмірі 123 970,04 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Гай Олександр Олегович - представник;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксімо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення заборгованості у розмірі 123 970,04 грн., з яких 122 484,22 грн. - основний борг, 940,01грн. - 3% річних, 545,81грн. - інфляційні втрати та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2024р. (суддя Долінська О. З.), прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024р.
Через систему «Електронний суд» відповідач 26.06.2024р. подав відзив на позовну заяву за вх. № 16753/24 та 15.07.2024р. подав додаткові пояснення за вх. № 18084/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2024р. підготовче засідання відкладено на 19.08.2024р.
Ухвалою суду від 19.08.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2024р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024р. справу передано судді С. В. Іванчук у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О. З.
Ухвалою суду від 02.12.2024р. прийнято справу до розгляду, ухвалено розгляд справи почати спочатку, підготовче засідання призначено на 18.12.2024р. Ухвалою суду від 18.12.2024р. відкладено підготовче засідання на 28.01.2025р. Ухвалою суду від 28.01.2025р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11.02.2025р.
Через систему «Електронний суд» позивач 07.02.2025р. подав пояснення за вх. № 3392/25, 10.02.2025р. подав заяву за вх. № 3601/25 від 11.02.2025р. про стягнення судових витрат на правову допомогу та заяву за вх. № 3569/25 про проведення підготовчого засідання без участі представника, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою суду від 11.02.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025р.
Представник позивача в судове засідання 11.03.2025р. з'явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 11.03.2025р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 02.12.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 02.12.2024р., та доставлена до електронного кабінету 03.12.2024р. о 19:50год.; ухвала суду від 18.12.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 18.12.2024р., та доставлена до електронного кабінету 18.12.2024р. о 20:21год.; ухвала суду від 28.01.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 28.01.2025р., та доставлена до електронного кабінету 28.01.2025р. о 19:51год.; ухвала суду від 11.02.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 11.02.2025р., та доставлена до електронного кабінету 12.02.2025р. о 00:10год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу від 02.12.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 03.12.2024р. о 19:50год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 04.12.2024р.; ухвалу від 18.12.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 18.12.2024р. о 20:21год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 19.12.2024р.; ухвалу від 28.01.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 28.01.2025р. о 19:51год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 29.01.2025р.; ухвалу від 11.02.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 12.02.2025р. о 00:10год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 12.02.2025р.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвали Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксімо» (Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (Відповідач, покупець) було укладено договір поставки №030223/01П (Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у даному договорі.
Позивач вказує, що на виконання договору здійснив поставку товару зокрема за видатковими накладними: від 31.01.2024р. №156 на суму 19657,20 грн.; від 05.02.2024р. №186 на суму 11149,16 грн.; від 13.02.2024р. №221 на суму 45130,60 грн.; від 19.02.2024р. №279 на суму 21426,54 грн.; від 20.02.2024р. №286 на суму 3326,40 грн.; від 26.02.2024р. №309 на суму 1663,20 грн.; від 26.02.2024р. №310 на суму 18822,42грн.; від 01.04.2024р. №518 на суму 20412,00 грн.
Позивач стверджує, що станом на 08.05.2024р. сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість ТзОВ «Трансмарт СМ» перед ТзОВ «Люксімо» за поставлений товар склала 122484,22 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання та здійснив лише часткову оплату товару за видатковою накладною №156 від 07.02.2024р. на суму 19103,30 грн., відтак розмір боргу становить 122 484,22 грн.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 545,81 грн., та 3% річних в сумі 940,01 грн.
З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 123 970,04 грн., з яких 122 484,22 грн. - основний борг, 940,01грн. - 3% річних, 545,81грн. - інфляційні втрати та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
У поясненнях за вх. № 3392/25 від 07.02.2025р. позивач зазначив, що у поданому відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує наявність заборгованості за поставлений товар у зазначеному розмірі, однак вказує, що відповідно до Додатку №6 «Особливі (додаткові умови поставки) до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. сторони обумовили, що покупець надає постачальникові логістичні послуги, за які постачальник сплачує покупцеві 4% від вартості поставленого товару.
Позивач вказує, що при підписанні договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. та додатків до нього, сторони змінили окремі із його положень погодивши їх у новій редакції уклавши протокол узгодження розбіжностей до договору. Зокрема, положення п. 6.5.2. договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. за яким оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця було виключено із договору.
Позивач стверджує, що пункт 4 Додатку №6 до Договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. передбачає, наступне: «якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т.ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатку шляхом заліку зустрічних вимог і/або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальнику. Підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.).
Позивач зазначає, що жодних послуг за договором поставки №030223/01П від 03.02.2023р. на суму зазначену покупцем (11 535,26 грн.) не надавалось, позаяк сторони не укладали акти наданих послуг на вказану суму, окремих актів, протоколів, додаткових угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, як це передбачено п.4 Додатку №6 до Договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. також не укладалось. Також відповідач не направляв на адресу позивача повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав в порядку ст.601 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, позивач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що у покупця виникло право на зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав у розмірі 11 535,26 грн., як зазначено останнім у відзиві на позовну заяву.
У заяві за вх. № 3601/25 від 11.02.2025р. про стягнення судових витрат на правову допомогу позивач зазначив, що у поданому позові позивачем зазначалось про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., відповідно до Договору про надання правової допомоги №30/05-1 від 30.05.2024р., однак, враховуючи, що з часу підготовки та пред'явлення позову, у справі відбулось 6 судових засідань за участю представника позивача - адвоката Гай О.О., а також подано суду додаткові письмові пояснення, адвокатом надано позивачу додаткові послуги із правової допомоги у справі, які у відповідності до акту №2 від 07.02.2025р. приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. та Опису (деталізації) виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги №30/05-1 від 30.05.2024р. становлять грошову суму 13000,00 грн. З огляду на наведене, позивач вказує, що витрати на правову допомогу в силу норм ст.126 ГПК України, у загальній сумі 23000,00 грн. підлягають до стягнення із відповідача у випадку задоволення позовних вимог.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 16753/24 від 26.06.2024р. та додаткових поясненнях за вх. № 18084/24 від 15.07.2024р. відповідач зазначив, що вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у заявленому розмірі не обґрунтованими.
Відповідач вказує, що додатком №6 «Особливі додаткові умови поставки» до договору поставки №030223/01П від 03.02.2023р. по якому виникла заборгованість, сторони обумовили, що покупець надає постачальникові логістичні послуги, за які постачальник сплачує покупцеві 4% від вартості поставленого товару. (п.2.10 Додатку №6).
Відповідач стверджує, що п.4 Додатку №6 передбачено, що покупець має право зменшити суми оплати постачальникові за товар на вартість послуг, які не оплачені постачальником. Відповідач зазначає, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків № БУ-598 від 17 червня 2024 р., за ТОВ «Люксімо» наявна заборгованість перед ТОВ «Трансмарт СМ» в сумі 11 535,26 грн. Відповідач звертає увагу на те, що згідно з ч.1.ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. З огляду на наведене, відповідач вважає, що загальний розмір основного боргу перед позивачем має бути зменшений на 11 535,26 грн., та становити 110 948,96 грн.
Додатково, відповідач зазначає про недоліки виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та вказує, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити ТзОВ «Люксімо» в задоволенні заявлених позовних вимог в заявленому розмірі.
Обставини, встановлені судом.
03.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксімо» (Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (Відповідач, покупець) було укладено договір поставки №030223/01П (Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі «Товар», на умовах цього договору.
Згідно із п. 1.2 договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в Додатку №1 «Специфікація», який є невід'ємною частиною цього договору.
За приписами п. 1.3. договору вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.
За умовами п. 2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами Додатка №7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного Додатку №7.
Відповідно до п. 2.8 договору зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно Замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації; в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.
Згідно із п. 2.19 договору постачальник зобов'язаний вказувати у всіх документах, пов'язаних з постачанням (у тому числі у видатковій накладній, товаро-транспортних накладних, рахунках-фактурах та інших супровідних документах), своє найменування, номер і дату договору, номер і дату замовлення. У податковій накладній постачальник повинен вказувати номер і дату договору поставки. Постачальник зобов'язаний надавати на кожен транспортний засіб окрему видаткову накладну.
За приписами п. 3.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.
За умовами п. 3.3 договору якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даного товару, зробивши відповідну позначку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк.
Відповідно до п. 3.6 договору якщо під час приймання була виявлена невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника покупця і особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності.
Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) має право відобразити свої заперечення при складанні акта розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представником покупця і особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), із зазначенням посади і розшифровки підпису. На видатковій накладній проставляється відмітка про складання акта розбіжностей. Якщо особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), відмовляється ставити свій підпис покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснила безпосередню передачу товару. В даному випадку акт розбіжностей з підписом і печаткою представника покупця вважається прийнятим сторонами. Другий примірник видаткової накладної зі складеним актом розбіжностей передається постачальнику через особу, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.). На підставі акта розбіжностей постачальник надає покупцеві коригування до податкової накладної згідно з чинним законодавством.
Згідно з п. 3.7 договору разом з товаром постачальник зобов'язаний пред'явити наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; рішення про реєстрацію потужності або експлуатаційний дозвіл; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України. Дані документи постачальник зобов'язаний надати покупцю при першій поставці товару, при всіх наступних поставках на вимогу покупця.
За приписами п. 3.9 договору якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.
За умовами п. 3.11 договору у разі відмови від приймання товару складається акт розбіжностей у порядку, передбаченому цим договором, із зазначенням причини відмови від приймання.
Відповідно до п. 3.12 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.
Згідно з п. 4.11 договору у разі, якщо якість поставленого товару не відповідає умовам цього договору, або постачальником не надано документів, що підтверджують якість, покупець має право за своїм вибором: повернути товар і вимагати повернення сплаченої за товар суми оплати (якщо товар оплачений) або провести залік на вартість повернутого товару (якщо у покупця є заборгованість перед постачальником); у даному випадку постачальник зобов'язується власними силами здійснити повернення товару протягом 5 робочих днів з дати скерування повідомлення постачальнику. При цьому заборгованість покупця перед постачальником зменшується на вартість не поверненого товару; вимагати зменшення ціни товару і надання відповідних супровідних та якісних документів; відмовитися від приймання товару.
За приписами п. 6.1 договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.
За умовами п. 6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Відповідно до п. 6.5.2 договору оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця.
Згідно із п. 6.6 договору вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
За приписами п. 6.8 договору сторони проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акта звірки і направляє його постачальнику. У разі ненадходження від постачальника узгодженого акта звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення або мотивованих заперечень в той же термін, акт звірки вважається узгодженим постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими. Постачальник зобов'язаний щомісяця проводити звірку по товару і щоквартально по штрафам. Акти звірки по товару і штрафах передаються по електронній пошті, вказаній в Додатку №4/1 до договору або за допомогою системи ЕDІ. У разі безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності постачальника від підписання Акту протягом 10-и календарних днів з моменту надання документів спрямовані покупцем на електронну адресу постачальника Акти вважаються підписаними з обох сторін.
За умовами п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31 грудня» 2023р. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію договору долучено до матеріалів справи.
03.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксімо» (Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (Відповідач, покупець) укладено додаток № 6/1 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. - «Особливі умови поставки товару».
Відповідно до п. 1 додатку № 6/1 покупець надає постачальнику додаткові умови поставки по просуванню і передпродажної підготовки товарів постачальника в своїх торгових точках.
Згідно з п. 2.10 додатку № 6/1 покупець надає постачальнику логістичні послуги (приймання і розміщення партій товарів постачальника на власному складі, формування/навантаження/розвантаження дрібних партій товарів, розвезення товарів в торгові точки мережі «Свій Маркет»). За надання логістичних послуг постачальник сплачує покупцеві плату в розмірі 4 % від вартості поставленого товару. Постачальник зобов'язаний сплатити зазначену послугу до 20 числа місяця після звітного.
Покупець надає постачальнику логістичні послуги (приймання і розміщення партій товарів постачальника на власному складі, формування / навантаження / розвантаження дрібних партій товарів, розвезення товарів в торгові точки залучених покупцем третіх осіб). За надання логістичних послуг постачальник надає покупцеві знижку у розмірі 0 % від вартості поставленого товару при кожній поставці товару.
За приписами п. 4 додатку № 6/1 якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т. ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатка шляхом заліку зустрічних вимог і / або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальника. Підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.).
За умовами п. 6 додатку № 6/1 приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Актів виконаних робіт (послуг) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Відповідно до п.10-11 додатку № 6/1 цей додаток є невід'ємною частиною договору поставки та діє з 01 жовтня 2023р. до закінчення терміну дії договору поставки, якщо інше не буде передбачено за погодженням сторін.
Також сторонами підписано додаток № 9 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р - протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. при підписанні договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. в сторін виникли ряд зауважень до окремих пунктів договору, а також його додатків, що за взаємною згодою між сторонами були змінені та викладені в редакції, що наведена нижче, зокрема: п. 6.1 «Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару» було виключено; п. 6.5.2 «Оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами) та вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця» було виключено.
Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. даний протокол розбіжностей є невід'ємною частиною Договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. що був укладений між Сторонами.
Пункти договору, з приводу яких виникли розбіжності, вважаються викладеними у тій редакції, яка погоджена сторонами у даному протоколі розбіжностей.
Пункти договору, не викладені в цьому протоколі розбіжностей, залишаються без змін.
Додаток № 9 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. - протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію додатку долучено до матеріалів справи.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 141587,52грн., що зокрема підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними №156 від 31.01.2024р. на суму 19657,20 грн., №186 від 05.02.2024р. на суму 11149,16 грн., №221 від 13.02.2024р.на суму 45130,60 грн., №279 від 19.02.2024р. на суму 21426,54 грн., №286 від 20.02.2024р. на суму 3326,40 грн., №309 від 26.02.2024р. на суму 1663,20 грн., №310 від 26.02.2024р. на суму 18822,42грн., №518 від 01.04.2024р. на суму 20412,00 грн. та відповідними товарно-транспортними накладними № Р156 від 31.01.2024р., № Р186 від 05.02.2024р., № Р 221 від 13.02.2024р., № Р 279 від 19.02.2024р., № Р 286 від 20.02.2024р., № Р 309 від 26.02.2024р., № Р 310 від 26.02.2024р. та № Р 518 від 01.04.2024р.
Відповідно до матеріалів справи відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 20 486,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 298 від 27.03.2024р. на суму 20 486,00грн., з призначенням платежу «оплата за товар зг. договір № 030223/01П від 03.02.23». Позивач стверджує, що внаслідок здійснення лише часткової оплати згідно спірної накладної №156 від 07.02.24р., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 122 484,22 грн., що визнається сторонами та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024р. за період з 01.02.2023р. по 08.05.2024р., який підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.
В підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 11535,26грн. відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на акт звірки взаємних розрахунків № БУ-598 від 17.06.2024р., однак вказаного акту звірки суду не представлено та до матеріалів справи не додано.
Позиція суду.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено пунктом 1 частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі «Товар», на умовах цього договору.
За умовами п. 6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 141587,52грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними та відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Однак, відповідач, в порушення умов договору оплатив поставлений товар частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 122484,22грн. Матеріалами справи, а саме видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується та визнається сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024р. за період з 01.02.2023р. по 08.05.2024р. заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 122 484,22 грн. Акт звірки взаємних розрахунків від 08.05.2024р. підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.
Згідно з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 122 484,22грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на суму боргу за період з 07.02.2024р. по 03.06.2024р. 3% річних у сумі 940,01грн. та інфляційні втрати у сумі 545,81грн. по кожній накладній окремо, відповідно до наданого суду розрахунку.
Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних, нарахувавши 3% річних з останнього дня строку виконання зобов'язання, передбаченого п. 6.5 договору. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних в розмірі 937,44грн. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків № БУ-598 від 17.06.2024р., за ТОВ «Люксімо» наявна заборгованість перед ТОВ «Трансмарт СМ» в сумі 11535,26грн., відтак загальний розмір основного боргу перед позивачем має бути зменшений на 11 535,26 грн., та становити 110 948,96 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
За приписами ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі № 914/3217/16.
Вимоги статті 601 ЦК України не містять спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 918/541/18.
Порядок припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами врегульовано в договорі поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. з додатками.
Згідно із п. 6.6 договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
За приписами п. 4 додатку № 6/1 до договору поставки № 030223/01П від 03.02.2023р. «Особливі умови поставки товару» якщо постачальник не оплачує послуги або штрафи передбачені цим додатком, протягом 5 банківських днів з моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг, покупець має право зменшити суми оплати постачальнику за товар на вартість послуг, що надаються постачальнику, а також інших сум (в т. ч. штрафи), які підлягають сплаті постачальником на користь покупця згідно цього додатка шляхом заліку зустрічних вимог і / або попередньо повідомивши, утримати із сум, що підлягають перерахуванню постачальника. Підписанням цього додатка сторони погоджуються на залік зустрічних однорідних вимог шляхом підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, додаткових угод і т.п.).
Таким чином, нормами Цивільного кодексу України та укладеним сторонами договором встановлено, що для припинення зобов'язання, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог необхідним є звернення однієї із сторін з письмовою заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак, сторонами до матеріалів справи не додано доказів звернення відповідача до позивача із такою заявою в порядку, визначеному наведеними вище приписами Цивільного кодексу України, укладеного сторонами договору. Відтак, покликання відповідача про те, що загальний розмір основного боргу перед позивачем має бути зменшений із врахуванням суми 11535,26грн. є необґрунтованими та безпідставними.
Додатково, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що в підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 11535,26грн. відповідач покликається на акт звірки взаємних розрахунків № БУ-598 від 17.06.2024р., однак вказаного акту звірки суду не представлено та до матеріалів справи не додано.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено.
В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та в подальшому, у заяві за вх. № 3601/25 від 11.02.2025р. про стягнення судових витрат на правову допомогу позивач зазначив, що враховуючи те, що з часу підготовки та пред'явлення позову, у справі відбулось 6 судових засідань за участю представника позивача, а також подано суду додаткові письмові пояснення, адвокатом надано позивачу додаткові послуги із правової допомоги у справі, на суму 13000,00 грн. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 23000,00 грн.
Відповідач проти заявленого розміру витрат на правову допомогу заперечив, зазначивши у відзиві на позовну заяву, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, тому що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 122484,22 грн. основного боргу згідно договору поставки, а також незначний розмір втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним).
Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
На виконання даної процесуальної норми позивачем у позовній заяві визначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. та в подальшому збільшено розмір витрат на правову допомогу до 23 000,00грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
В підтвердження обсягу надання послуг з правової допомоги позивачем до позовної заяви долучено: копію договору № 30/05-1 про надання правової допомоги від 30.05.2024р.; копію акту від 03.06.2024р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги№ 30/05-1 від 30.05.2024р.; копію опису (деталізації) виконаних робіт від 03.06.2024р. за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р.; копію ордера на надання правничої допомоги ВС № 1286976 від 03.06.2024р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1464 від 17.12.2008р. До заяви за вх. № 3601/25 від 11.02.2025р. про стягнення судових витрат на правову допомогу позивачем долучено копію акту № 2 від 07.02.2025р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. та копію опису (деталізації) виконаних робіт від 07.02.2025р. за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р.
Договором № 30/05-1 від 30.05.2024р. про надання правової допомоги, укладеним адвокатом Гай Олександром Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксімо» (Клієнт) передбачено, що за цим договором адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги в інтересах клієнта, а клієнт зобов'язується сплачувати гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору (п. 1 договору).
Відповідно до умов договору № 30/05-1 від 30.05.2024р. про надання правової допомоги адвокат надає клієнтові наступні правові послуги: представництво та захист прав і охоронюваних законом інтересів клієнта у справах цивільної, господарської, адміністративної юрисдикції з правом вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти клієнт: підписувати та подавати позов, знайомитися з матеріалами справи, робити з неї витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, інших документів, брати участь у судових засіданнях, збирати та подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, ухвали та інші процесуальні документи суду, протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов, укласти мирову угоду розписуватись від імені клієнта (п. 2.1договору).
Згідно із п. 1 розділу 3 «Гонорар» договору № 30/05-1 від 30.05.2024р. розмір винагороди за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором узгоджується сторонами шляхом складення актів виконаних робіт (наданих послуг). При визначенні розміру гонорару сторони враховують: обсяг часу і роботи що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, необхідність досвіду для його успішного завершення; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення.
За приписами п. 1 розділу 6 «Строк дії договору» договору № 30/05-1 від 30.05.2024р. даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024р.
Договір № 30/05-1 від 30.05.2024р. про надання правової допомоги підписано обома сторонами та скріплено печаткою позивача.
Відповідно до акту від 03.06.2024р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. та опису (деталізації) виконаних робіт від 03.06.2024р. за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. адвокат надав правову допомогу замовнику у період з 30.05.2024р. по 03.06.2024р., зокрема: опрацювання законодавчої бази, шо регулює спірні відносини тривалістю 0,5год., вартістю 1 000,00грн.; формування правової позиції тривалістю 0,5год., вартістю 1 000,00грн.; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) для справи тривалістю 1 год., вартістю 2 000,00грн. та підготовку позову у Господарський суд Львівської області тривалістю 3 год., вартістю 6 000,00грн.
Згідно з актом від 03.06.2024р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги№ 30/05-1 від 30.05.2024р. враховуючи обсяг, характер та складність наданої правової допомоги, за взаємною згодою, сторони встановили, що її вартість, становить 10 000,00 (Десять тисяч) гривень 00 копійок. Сторони підтверджують, шо претензій з приводу обсягу, якості та вартості наданої правової допомоги одна до одної не мають. Строк оплати за надану правову допомогу становись 75 (Сімдесят п'ять) календарних днів з моменту підписання нього Акту. Акт від 03.06.2024р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги№ 30/05-1 від 30.05.2024р. підписано обома сторонами та скріплено печаткою позивача.
Відповідно до акту № 2 від 07.02.2025р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. та опису (деталізації) виконаних робіт від 07.02.2025р. за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. адвокат надав правову допомогу замовнику у повному обсязі за період з 11.01.2024р. по 07.02.2025р., зокрема: участь у 5 судових засіданнях, загальною вартістю 7500,00 грн. та підготував письмові пояснення у справі вартістю 3 000,00грн. Згідно з актом № 2 від 07.02.2025р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. враховуючи обсяг, характер та складність наданої правової допомоги, за взаємною згодою, сторони встановили, що її вартість становить 10 500,00 (Десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок. Сторони підтверджують, що претензій з приводу обсягу, якості та вартості наданої правової допомоги одна до одної не мають. Строк оплати за надану правову допомогу становить 60 (Шістдесят) календарних днів з моменту підписання цього Акту.
Акт № 2 від 07.02.2025р. приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 30/05-1 від 30.05.2024р. підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.
Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Гай Олександр Олегович взяв участь в судових засіданнях 17.07.2024р., 19.08.2024р., 18.12.2024р. та 28.01.2025р. Представником позивача адвокатом Гай Олександром Олеговичем підписано та подано позовну заяву, заяву за вх. № 15626/24 від 12.06.2024р. про усунення недоліків, заяву за вх. № 28400/24 від 25.11.2024р. про передачу справи на повторний автоматизований розподіл, письмові пояснення за вх. № 3392/25 від 07.02.2025р., заяву за вх. № 3601/25 від 11.02.2025р. про стягнення судових витрат на правову допомогу та заяву за вх. № 3569/25 про проведення підготовчого засідання без участі представника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 суд дійшов висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2023р. у справі № 910/18931/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2023р. у справі № 910/2170/18 при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи.
Згідно із п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на наведені вище норми законодавства, враховуючи предмет спору - стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за порушення умов договору поставки, ціну позову 123 970,04 грн., беручи до уваги ту обставину, що даний спір є малозначним за приписами ст. 12 ГПК України, справа є нескладною, а судова практика в аналогічних спорах є сталою, сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн. яка складає більше 18% від ціни позову, на переконання суду є непропорційно високою у порівнянні з ціною позову та складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Проаналізувавши вище викладене, матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами понесення судових витрат, заперечення відповідача щодо заявленого розміру судових витрат, враховуючи предмет спору й характер спірних правовідносин, обставин, які підлягають з'ясуванню, докази, які підлягають оцінці, обсяг поданих позивачем процесуальних документів, оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, кількість проаналізованих адвокатом документів, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів, які підлягають оцінці не лише з огляду на їх кількість і обсяг (кількість сторінок), а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування, суд вважає співмірною суму правових витрат в розмірі 10 000,00 грн., що є співмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції та відповідають критеріям "необхідності і обґрунтованості".
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 122484,22грн., 545,81грн. інфляційних втрат та 937,44грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 гривень. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 71 від 03.06.2024р. на суму 3028,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи. За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему «Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 123970,04грн. відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2 422,40грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, Львівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксімо» (79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кобилянської, будинок 8, квартира 24, ідентифікаційний код 42867198) 122 484,22грн. основного боргу, 545,81грн. інфляційних втрат, 937,44грн. 3% річних, витрати на професійну правову допомогу в сумі 9 999,79грн. та судовий збір в розмірі 2422,35грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Врешті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 12.03.2025р.
Суддя Іванчук С.В.