79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.03.2025 Справа № 447/2883/21
За позовом: ОСОБА_1 , с.Дроговиж, Миколаївський район, Львівська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ампір капітал», м.Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , с.Дроговиж, Миколаївський район, Львіська область,
про: припинення договору іпотеки від 18.07.2012.
Суддя І. КОЗАК
При секретарі Г.Гелеш
Представники сторін:
Від позивача: А.Мусаковський - представник,
Від відповідача: не прибув,
Від третьої особи: не прибув.
На адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про визнання припиненим договір іпотеки від 18 липня 2012 року, укладеного між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С., зареєстрований в реєстрі за № 1030 з наступними змінами.
Миколаївський районний суд Львівської області рішенням від 16 серпня 2022 року під головуванням судді Головатого А. П. у задоволенні позову відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження виконання основного зобов'язання згідно договору іпотеки, протягом розгляду справи не надано контррозрахунку на розрахунок, представлений суду відповідачем, відтак, підстав вважати позовні вимоги обґрунтованими немає.
Львівський апеляційний суд постановою від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року скасував. Провадження у справі закрив.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28.11.2022 справу №447/2883/21 передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Системою автоматизованого розподілу справу №447/2883/21 передано для розгляду судді І.КОЗАК.
У зв'язку з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10.11.2022 провадження у справі зупинено ухвалою суду від 24.01.2023, справу надіслано до касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.08.2023 у справі №447/2883/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року - без змін.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
05.11.2024 замінено Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ампір капітал».
21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.02.2025. Розгляд справи відкладався на 04.03.2025.
Правова позиція позивача.
У судове засідання 04.03.2025 представник позивача з'явився, позов підтримав повністю. Просить визнати припиненим договір іпотеки від 18.07.2012, укладений між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С., зареєстрований в реєстрі за № 1030 з наступними змінами, оскільки вважає договір іпотеки припиненим внаслідок виконання кредитного договору. Стверджує, що договір іпотеки укладався на суму кредиту 500000,00 грн, які позичальник ФОП ОСОБА_4 повернув повністю. Виділені банком позичальнику в межах відновлювальної кредитної лінії 96000,00 грн кредиту не охоплюються іпотекою, а тому договір іпотеки має бути припиненим.
Попередній розрахунок судових витрат позивача:
· 908,00 грн - сплачений судовий збір за подання позову до суду загальної юрисдикції,
· 1362,00 грн -сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги до апеляційного суду загальної юрисдикції,
· 2481,00 грн - сплачений судовий збір за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Правова позиція АТ «ОКСІ БАНК» (первісного відповідача).
У відзиві від 08.11.2021 (а.с.43-46, т.І) банк зазначив, що справа не підлягає розгляду у Миколаївському районному суді Львівської області, а повинна розглядатися судом за місцем знаходження відповідача Галицьким районним судом м. Львова. Представник відповідача у запереченнях навів також доводи, аналогічні вказаним у відзиві. Щодо незаконності комісійної винагороди банку за видачу кредиту зазначив, що дії банку не суперечили Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спірний кредитний договір - це кредитний договір з відкриттям кредитної відновлювальної лінії №30/12-ВКЛ, з метою поповнення обігових коштів. Відтак, одержувач кредитних коштів не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а пункт кредитного договору, яким встановлено комісійну винагороду є чинним, ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку. Щодо невходження частини суми кредиту до обсягу майнового поручительства, представник відповідача звертає увагу на положення договору іпотеки, якими встановлено, що такий забезпечує виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором №30/12-ВКЛ від 18.07.2012, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, невиплачених відсотків, комісій, неустойок, штрафів у повному обсязі (основне зобов'язання). У період з 18.07.2012 (дати укладення кредитного договору) по 07.10.2013 (дати отримання останнього (спірного) траншу у розмірі 96000,00 грн.) позичальником було погашено 96800,00 грн. тіла кредиту. Станом на 07.10.2013 невиплачений ліміт позичальника становив 96800,00 грн. Отриманий 07.10.2013 транш у розмірі 96000,00 грн. був виданий у межах ліміту кредитування, визначеного договором 500000,00 грн. Станом на дату укладення договору про надання послуг з факторингу 03.12.2020 сума боргу за кредитним договором становила 554429,28 грн. На підтвердження доводів подав виписку по особовим рахункам з 18.07.2012 по 07.10.2013, а також розрахунок боргу станом на 03.12.2020. Крім того, представник відповідача вказує, що іпотекодавцями, відповідно до умов укладеного договору виступало двоє осіб: позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_3 , яким предмет іпотеки належить на праві спільної приватної власності. Водночас, до суду з позовом звернулася лише ОСОБА_1 та просить суд визнати припиненим договір іпотеки щодо об'єкта в цілому, а не в частці, що належить їй особисто.
У поясненнях від 30.09.2024 вх.№23735/24 АТ «ОКСІ БАНК» підтримав попередньо викладену позицію про відсутність доказів погашення кредитного зобов'язання у цій справі.
Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ампір капітал» (нового відповідача).
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подавав.
Правова позиція третьої особи.
Третя особа у судове засідання 04.03.2025 не прибула, пояснення на позов не подала.
Обставини справи.
18 липня 2012 ПАТ «ОКСІ БАНК» та ФОП ОСОБА_4 уклали кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії № 30/12-ВКЛ згідно умов якого кредитодавець надав грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) позичальнику з лімітом кредитування 300 000 грн у строк з 18 липня 2012 по 17 липня 2017 на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 23 % річних, а також комісії на умовах, передбачених договором (а. с. 22-29, т.І).
Додатком № 1 до вказаного кредитного договору, що є невід'ємною його частиною, узгоджено графік зменшення ліміту кредитної лінії з серпня 2012 по 17 липня 2017 (а. с. 28, 29, т.І).
Пунктом 2.3 договору від 18 липня 2012 № 30/12-ВКЛ встановлено, що днем повернення кредиту вважається день повної сплати позичальником усієї суми заборгованості за кредитом на позичковий рахунок.
Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору, виконання позичальником зобов'язань за договором забезпечується іпотекою нерухомого майна та землі згідно договору іпотеки.
18 липня 2012 ПАТ «ОКСІ БАНК» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С., зареєстрований у реєстрі за № 1030 (а. с. 14-19, т.І).
Відповідно до умов договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 18 липня 2012 року № 30/12-ВКЛ, який укладено між іпотекодержателем та ФОП ОСОБА_4 , а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі («основне зобов'язання»).
Сторонами у п. 1.3 договору іпотеки визначено предмет іпотеки, який належить іпотекодавцям на підставі договору дарування житлового будинку та на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку.
Сторони узгодили гарантії за договором, права та обов'язки іпотекодержателя й іпотекодавців, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідальність сторін, а також додаткові умови договору.
Розділом 6 договору іпотеки передбачено, що сторони дійшли згоди, що договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього.
Право іпотеки та цей договір припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавці не замінили або не відновили предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; в інших випадках передбачених законодавством.
Додатковим договором № 1 до кредитного договору з відкриття відновлювальної лінії від 18 липня 2012 № 30/12-ВКЛ сторони 24 жовтня 2012 внесли зміни до первісного договору, яким збільшено суму кредитування до 500 000 грн та виклали в зміненій редакції графік зменшення ліміту кредитної лінії (а. с. 30, 31, т.І).
Договором про внесення змін та доповнень від 24 жовтня 2012, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1609, до договору іпотеки, посвідченого 18 липня 2012 сторонами було погоджено зміни та доповнення, якими п. 1.1. договору іпотеки було викладено у зміненій редакції відносно суми кредиту - 500 000 грн (а. с. 20, 21, т.І).
25 жовтня 2016 ПАТ «ОКСІ БАНК» за вих. № 1060/536, № 1060/535, та № 1060/534 направляло позивачу ОСОБА_3 , третій особі ОСОБА_2 та позичальнику ФОП ОСОБА_5 вимоги про усунення порушення, а саме погашення суми заборгованості у розмірі 893 015,38 грн, яка виникла станом на 20 жовтня 2016 (а. с. 102-104, т.І).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27 жовтня 2018 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а. с. 6, т.І).
Позивач до позовної заяви на підтвердження своїх вимог долучила копію квитанції про сплату 28 вересня 2020 на рахунок АТ «ОКСІ БАНК» ФОП ОСОБА_4 у рахунок погашення кредиту 15 000 грн (а. с. 32, т.І), а також два дубліката чеків із датами оплати від 28 жовтня 2020 та 30 листопада 2020 у розмірі по 15 000 грн (а. с. 33, 34, т.І).
З доданих представником відповідача доказів: копії договору про надання послуг з факторингу від 03 грудня 2020 № 03122020-АК/01, копії додаткового договору від 15 грудня 2020 до договору про надання послуг з факторингу від 03 грудня 2020 № 03122020-АК/01, договору про відступлення прав за договором іпотеки б/н від 18 липня 2012, копії акта прийому-передачі у якості додатку № 1 до вищевказаного договору про відступлення прав, копії акта приймання-передачі документів від 05 лютого 2021 до договору про надання послуг з факторингу від 03 грудня 2020 №03122020-АК/01, встановлено, що АТ «ОКСІ БАНК» відступив (передав) ТОВ «АМПІР-КАПІТАЛ» право вимоги, зокрема, за кредитним договором з відкриттям кредитної відновлювальної лінії від 18 липня 2012 № 30/12-ВКЛ (а. с. 73-82, т.І).
Представник банку надав виписку по особовим рахункам позичальника з 18 липня 2012 по 07 жовтня 2013 (а. с. 117-120, т.І) та розрахунок боргу за кредитним договором (а. с. 121-125, т.І).
Згідно розрахунку боргу за кредитним договором, станом на 03 грудня 2020 у відповідача існує заборгованість за простроченими процентами у розмірі 457 429,28 грн (а. с. 121-125, т.І).
Оцінка суду.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Між сторонами спору виникли правовідносини на підставі договору іпотеки від 18.07.2012 на забезпечення виконання кредитного зобовязання ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ «ОКСІ БАНК».
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, ч. 2 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Абзац 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Договір укладений між учасниками справи, не встановлює будь-яких інших умов припинення іпотеки, ніж це передбачено в законі.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм права, іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов'язання у зв'язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця вчинення будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов'язання. За положеннями частини першої статті 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Розділом 6 договору іпотеки передбачено, що договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього.
Право іпотеки та цей договір припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавці не замінили або не відновили предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; в інших випадках передбачених законодавством.
28.10.2020 та 30.11.2020 ФОП ОСОБА_4 сплачував на рахунок АТ «ОКСІ БАНК» по 15000,00 грн. з призначенням «погашення кредиту» (а.с. 33-34, т.І), тобто, вже після пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття провадження у вказаній справі.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, у разі невизнання кредитором факту припинення зобов'язання за іпотечним договором, порушене право іпотекодавця на предмет іпотеки підлягає судовому захисту за позовом про визнання іпотеки такою, що припинена (а не про визнання припиненим договору іпотеки), і про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів.
За загальним правилом факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, підтвердженої судовим рішенням, не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
Лише за умови належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц.
Підлягає врахуванню також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68 70) про те, що: іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Матеріалами справи не підтверджується припинення основного (кредитного) зобовязання та сплати кредиту і штрафних санкцій ФОП ОСОБА_4 , відтак відсутні підстави для припинення додаткового зобов'язання та припинення договору іпотеки у цій справі, аргументи позивача спростовуються матеріалами справи.
Пред'явлення позову у 2020 році АТ «ОСКІ БАНК» (замінено на ТОВ «ФК «Ампір Капітал») до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: ФОП ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - це використання банком свого права на стягнення суми заборгованості за кредитом у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором. Строк погашення заборгованості за кредитним договором був визначений сторонами до 17.07.2017, тобто вказаний позов не було подано з достроковою вимогою, як про це помилково стверджує позивач.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18.12.2023 провадження у справі №2/447/10/23 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд враховує факт звернення до суду з цим позовом лише одного з двох співвласників нерухового майна (що є предметом іпотеки), а саме ОСОБА_1 , тоді як інший співвласник та учасник договору іпотеки від 18.07.2012 ОСОБА_2 з позовом до суду не звертався.
Підсумовуючи все наведене, відсутні підстави для задоволення цього позову.
Судові витрати.
Сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025.
Суддя Козак І.Б.