79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.03.2025 Справа № 914/3209/24
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: Восьмого апеляційного адміністративного суду, м.Львів
про стягнення 10237,67 грн основного боргу, 1403,91 грн пені, 247,55 грн 3% річних та 989,50 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу №12-4605/23-БО-Т від 19.09.2023
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024, справу №914/3209/24 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 01.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
20.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву. В обґрунтуванні поновлення строку для подання відзиву зазначено про технічні неполадки у функціонуванні електронного кабінету.
21.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 24.01.2025 поновлено строк для подання відзиву.
06.02.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 02.03.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Восьмим апеляційним адміністративним судом 19.09.2023 укладено договір №12-4605/23-БО-Т постачання природного газу (далі - договір).
Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем. На підставі даних отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач передав відповідачу, в період з жовтня по грудень 2023, замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу на загальну суму 424 084,92 грн. На підтвердження долучено акти приймання-передачі природного газу: за жовтень 2023 в кількості 3,48025 тис.м куб. на суму 57611,66 грн; за листопад 2023 в кількості 8,76651 тис.м куб. на суму 145 119,82 грн; за грудень 2023 в кількості 13,37169 тис.м куб. на суму 221353,44 грн. Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Як зазначено в позові відповідач частково сплатив вартість отриманого газу, однак утворилась заборгованість в розмірі 10 237,67грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не сплатив вартість отриманого природнього газу за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 10 237,67грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 247,55 грн 3% річних за період з 16.02.2024 по 06.12.2024 та 989,50 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2024 по 30.11.2024, а також в порядку п. 7.2 договору 1403,91грн пені за період з 16.02.2024 до 06.12.2024.
Відповідач не заперечив проти стягнення 10237,67 грн основного боргу, 247,55 грн 3% річних та 989,50грн інфляційних втрат. В своїх поясненнях відповідач зазначив, що Восьмим апеляційним адміністративним судом було вчасно та в повному обсязі оплачено виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» рахунок від 26 грудня 2023 року на суму 211 115,77 грн за грудень 2023 року.
В подальшому, за період з 25 по 31 грудня судом було спожито обсяг газу більший, аніж було заплановано та передано оператору ГРМ. У зв'язку з цим позивач виставив акт приймання-передачі від 12 січня 2024 року, в якому було визначено фактично спожитий обсяг природного газу на суму 221 353,44 грн. Вказаний акт від 12.01.2024 відповідач отримав 25.03.2024.
При цьому Восьмий апеляційний адміністративний суд, враховуючи кінець бюджетного періоду, обмеження строком дії договору в частині постачання товару та обмеження обсягом товару, визначеним у договорі, а також обмеженням проведення платежів за видатками клієнтів органів Казначейства до 27 грудня 2023 року, не міг передбачити перевищення запланованих обсягів в період з 25 по 31 грудня, що спричинило більше споживання природного газу, а відтак і заборгованість, яка виникла у зв'язку з перевищенням договірних обсягів, визначених в договорі.
При цьому відповідач зазначив, що з огляду на те, що причини невиконання Восьмим апеляційним адміністративним судом зобов'язання щодо своєчасної оплати зумовлені обставинами, що не залежали від суду, а ступінь його вини полягає в тому, що суд об'єктивно не міг передбачити перевищення об'ємів споживання газу, а також, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати судом, відповідач просить не стягувати пеню, оскільки стягнення з боржника заявленої до стягнення суми пені не може бути джерелом збагачення кредитора.
Відтак, відповідач просив зменшити розмір нарахованої на суму заборгованості пені на 95% до 70,19 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №12-4605/23-БО-Т постачання природного газу від 19.09.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.4 договору (підп.1), постачальник зобов'язався виконувати умови договору, а споживач, згідно з п. 6.2 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підп.4).
У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором щодо передачі товару в грудні 2023 року виконав повністю, що підтверджено копією акту приймання-передачі від 12.01.2024, долученим до матеріалів справи.
Залишок заборгованості становить на суму 10237,67грн.
Відповідач визнав позов, про дійсність отримання природного газу та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст. 191 ГПК України).
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 10237,67грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Водночас, господарський суд відзначає, що згідно з відзивом відповідачу відомо про наявність спірної заборгованості з 25 березня 2024 року, а позивач зазначеного не спростував та відповідних доказів вручення споживачу акту від 12.01.2024 суду не подав. Відтак, зважаючи на зазначене та враховуючи положення п.5.1 договору, розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ від 12.01.2024 відповідач мав здійснити до 15 числа (включно) наступного місяця, тобто до 15 березня 2024 року. З 16 березня 2024 року у відповідача виникло право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Натомість, відповідно до матеріалів позову, відповідач провів нарахування 3% річних за період з 16.02.2024 по 06.12.2024, інфляційних втрат за період з 01.03.2024 по 30.11.2024 та пені за період з 16.02.2024 до 06.12.2024, що не відповідає обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів отримання (із зазначенням конкретної дати) відповідачем акту приймання-передачі природний газ від 12.01.2024.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
З огляду на зазначене, Господарський суд Львівської області звертає увагу, що під час перевірки розрахунку сум, що заявлені до стягнення за позовними вимогами слід розпочинати розрахунковий період з 16.03.2024.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 223,21грн 3% річних за період з 16.03.2024 по 06.12.2024 та 933,63грн інфляційних втрат за період з 16.03.2024 по 30.11.2024 слід задоволити. У задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Стосовно вимоги про стягнення 1403,91грн пені за період з 16.02.2024 до 06.12.2024 суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розглянувши заперечення відповідача щодо нарахованої суми пені та прохання про зменшення заявленого розміру пені до 95%, суд зазначає, що сама собою відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. При цьому, слід зазначити, що про наявність боргу відповідачу відомо з 25.03.2024, позов поданий 27.12.2024 та відповідач мав можливість спланувати й оплатити борг протягом 2024 року.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 7.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1403,91грн пені за період з 16.03.2024 до 06.12.2024 слід задоволити.
Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Восьмого апеляційного адміністративного суду (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Саксаганського, 13, ідентифікаційний код 42268515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) 10237,67грн основного боргу, 223,21грн 3% річних, 933,63грн інфляційних втрат, 1403,91грн пені та 2408,45грн судового збору.
3.У задоволенні решти вимог - відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 11.03.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ