вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2283/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 9)
про стягнення 921269,70 грн. пені за договором поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р.,
секретар судового засідання: Крикун І.В.
Представники сторін:
від позивача: Пронюк В.Я. (довіреність № 388 від 02.12.2024 р.; посвідчення адвоката № 000292 від 17.09.2018 р.);
від відповідача: Варшамян Т.Г. (ордер ВА № 1091191 від 18.09.2024 р., посвідчення адвоката № 350 від 04.01.2019 р.)
До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява б/н від 27.08.2024 р. (вх. № 3406 від 27.08.2024 р.) Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" про стягнення 921269,70 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений договором № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р. строк, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 921269,70 грн., а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.09.2024 р. (під час перебування судді у відпустці) до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.09.2024 р. (вх. № 9624/24 від 24.09.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову, зазначаючи, що оскільки відповідач сповістив позивача про вплив обставин непереборної сили на виконання ним зобов'язання за договором та отримав від Київської торгово-промислової палати сертифікат про дію форс-мажорних обставин на виконання ним договірних зобов'язань, то останній має право посилатися на блокаду кордону та на простій під митним контролем як на підстави, що звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, а також як на підставу автоматичного продовження строку виконання зобов'язань за договором.
Окрім того, відповідач просив покласти на позивача понесені витрати на професійну правову допомогу у сумі 47059,00 грн., а також здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
30.09.2024 р. (під час перебування судді у відпустці) до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.09.2024 р. (вх. № 10719/24 від 30.09.2024 р.), в якій позивач зазначає, що враховуючи те, що відповідач у встановленому договором порядку не підтвердив настання у нього обставин непереборної сили, та отримав Сертифікат Київської торгово-промислової палати вже після подання АТ "УКРТРАНСНАФТА" позовної заяви, то, на переконання позивача, підстави для звільнення ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" від відповідальності за порушення строків поставки товару є відсутніми.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. було постановлено подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
10.10.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 07.10.2024 р. (вх. № 10167/24 від 10.10.2024 р.), в яких відповідач вважав доводи, викладені позивачем у відповіді за відзив, безпідставними та наголосив, що ним надано належні докази на підтвердження форс-мажорних обставин, а про їх настання позивача було повідомлено належним чином та у визначені договором поставки строки.
29.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 29.10.2024 р. (вх. № 12109/24 від 29.10.2024 р.), відповідно до яких останній вказує на необґрунтованість доводів відповідача, що направлені на ухилення від відповідальності за несвоєчасну поставку товару, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Підготовче засідання відкладалось.
31.10.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли доповнення до відзиву б/н від 31.10.2024 р. (вх. № 10844/24 від 31.10.2024 р.), у яких відповідач виклав свої заперечення на позов, разом з якими надав Сертифікат про форс-мажорні обставини № 00212 від 18.10.2024 р., виданий Словацькою Торгово-Промисловою Палатою, а також сертифікат Київської торгово-промислової палати № 300-24-1978, що підтверджують неможливість належного виконання відповідачем договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р.
05.12.2024 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 05.12.2024 р. (вх. № 13932/24 від 05.12.2024 р.) по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалася перерва.
У судовому засіданні 27.02.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити їх у повному обсязі; представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 27.02.2025 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
02.02.2023 р. Акціонерним товариством "УКРТРАНСНАФТА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" (постачальник), керуючись нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг», було укладено договір поставки № 23-02/99-22 в електронній формі.
У розділі «Визначення термінів» договору сторони передбачили, що:
сервіс iDocHUB - це сервіс автоматизації взаємодії електронними документами АТ "УКРТРАНСНАФТА" з контрагентами та співробітниками. Доступ до ресурсів сервісу iDocHUB надається виконавцю на підставі окремого договору, що укладається ним з АТ "УКРТРАНСНАФТА" згідно зі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до всіх умов договору в цілому;
кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис (електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис), який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (далі КЕП або електронний підпис);
електронний первинний документ - це первинний документ (видаткова накладна), який містить відомості про господарську операцію (поставка товару), що складається (створюється) за згодою в електронній формі (електронний первинний документ) з використанням ресурсів сервісу iDocHUB, містить всі обов'язкові реквізити, зазначені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), в тому числі дату складання електронного первинного документа;
дата складання електронного первинного документа - це обов'язковий реквізит електронного первинного документа, визначений частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік». Дата складання електронного первинного документа не залежить від дати накладання кваліфікованих електронних підписів сторін цього договору. Дата складання електронного первинного документа - є датою оформлення податкової накладної. Датою підписання електронного первинного документа - є дата накладення останнього (покупця) з передбачених КЕП.
Згідно з п. 1.1 на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ "УКРТРАНСНАФТА" № 123УОВ/6 від 05.12.2022 р.) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки механічні лопати, екскаватори та ковші навантажувачі, гірничу техніку (код 43260000-3 за ДК 021:2015) (UA-2022-10-27-010227-а) (екскаватори на автомобільному шасі підвищеної прохідності 6*6) (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору.
Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору становить 34121100,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 договору платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.
Авансовий платіж в розмірі 50 % вартості товару здійснюється покупцем проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, протягом 10 календарних днів з дати надання постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) постачальника (п. 4.2 договору).
Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору (п. 5.1 договору).
У п. 5.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний щоразу за 5 (п'ять) календарних днів до дати поставки частини/партії товару, письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.
Відповідно до п.п. 5.3, 5.4-5.6 договору приймання кожної частини/партії товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)). Складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) видаткової (-их) накладної (-их) здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів сервісу iDocHUB та визнається сторонами істотною умовою цього договору згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України. При відвантаженні товару (в тому числі кожної частини/партії товару), постачальник з використанням ресурсів сервісу iDocHUB складає (створює) та підписує електронний первинний документ (видаткову накладну).
Покупець протягом 3 робочих днів з дати надходження товару (в тому числі кожної частини/партії товару) за місцем поставки товару перевіряє відповідність товару умовам договору та перевіряє достовірність даних, наведених в електронному первинному документі (видатковій накладній), та:
- за відсутності заперечень щодо відповідності товару умовам договору та відомостям, наведеним в електронному первинному документів (видатковій накладній), уповноважений представник покупця з використанням ресурсів сервісу iDocHUB накладає на електронний первинний документ (видаткову накладну) електронний підпис (п. 5.6.1 договору);
- за наявності заперечень щодо відповідності товару умовам договору та/або та відомостям, наведеним в електронному первинному документів (видатковій накладній), уповноважений представник покупця з використанням ресурсів сервісу iDocHUB відхиляє електронний первинний документ (видаткову накладну), а також протягом 3 (трьох) робочих днів направляє постачальнику мотивоване заперечення проти такого підписання (п. 5.6.2 договору).
Відповідно до п. 5.10 договору датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) видаткової (-их) накладної (-их) представником покупця.
Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, та діє до 31.12.2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1).
Відповідно до п. 14.4 договору він є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно ст.ст. 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.
У додатку № 1 (специфікації) до договору сторони погодили поставку екскаватора-планувальника UDS 214.3 на автомобільному шасі TATRA T158-8P6R32.390.6*6.2 у кількості 2 штуки загальною вартістю 34121100,00 грн. з ПДВ. Також було погоджено: місце поставки: вул. Свіштовська, 9, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610; строк поставки товару: протягом 270 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника.
У додатку № 2 сторонами погоджено інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
У подальшому, додатковою угодою № 1 від 27.12.2023 р. сторони продовжили термін дії договору - до 30.06.2024 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Так, відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору. У специфікації до договору (додаток № 1) сторони погодили строк поставки товару: протягом 270 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) видаткової (-их) накладної (-их) представником покупця (п. 5.10 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р., 31.05.2023 р. АТ "УКРТРАНСНАФТА" перерахувало на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 17060550,00 грн., яка становить 50% від загальної вартості товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000147301 від 30.05.2023 р.
Відтак, у відповідача виник обов'язок поставити товар на суму 34121100,00 грн. до 26.02.2024 р.
Поряд з цим, відповідач, обумовлений сторонами товар поставив з порушенням строку, а саме - 25.03.2024 р., що підтверджується видатковою накладною № 7773 від 21.03.2024 р. (підписаною позивачем 25.03.2024 р.). У свою чергу, позивач 29.03.2024 р. оплатив цей товар у повному обсязі шляхом перерахування іншої частини 50% оплати за товар, що становить 17060550,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 0000147301 від 30.05.2023 р.
Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.
Звертаючись з даним позовом, АТ "УКРТРАНСНАФТА" вказує на неналежне виконання відповідачем договору в частині поставки товару у визначений правочином строк, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню у сумі 921269,70 грн. за період з 27.02.2024 р. по 24.03.2024 р.
03.05.2024 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 04-01/11/3468-24, в якій просив сплатити пеню у сумі 921269,70 грн. за період з 27.02.2024 р. по 24.03.2024 р. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Поряд з цим, відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, вказує, що у період з 23.02.2024 р. по 15.03.2024 р. ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" було позбавлене можливості належного виконання зобов'язань за договором поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р., у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а саме - блокадою руху вантажівок (страйк) польських протестувальників на кордоні між Польщею та Україною, про що свідчить Підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) Польсько-української господарчої палати № PUIG/2024/WJ/03/27 від 21.03.2024 р. При цьому, про вказані обставини непереборної сили та їх вплив на виконання зобов'язання з боку відповідача останнім було повідомлено позивача завчасно - 21.01.2024 р., та повторно - 11.03.2024 р., у визначений договором спосіб. Отже, на думку відповідача, наявні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді нарахованої позивачем пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами, а в силу положень ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п. 7.1 договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.
Згідно з п. 9.2 договору під обставинами непереборної сили у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.
З огляду на укладення цього договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 9.3 договору не вважаються обставинами непереборної сили недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї сторони, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього договору, відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів.
Згідно з п. 9.4 договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна не пізніше п'яти календарних днів з моменту їх настання, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов'язань за договором.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 9.5 договору).
Відповідно до п. 9.6 договору обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов'язань за цим договором. У випадку якщо обставини непереборної сили продовжуються більш ніж один місяць з моменту виникнення таких обставин, то будь-яка зі сторін має право достроково припинити дію цього договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку, відповідно до чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 9.7 договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.
Поряд з цим, приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22).
Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Водночас, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ", є офіційним дилером Компанії CSM Industry s.r.o. (юридична особа - резидент Словацької Республіки).
ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" було замовлено у Компанії CSM Industry s.r.o. виготовлення та постачання складного технічного виробу: «Надбудову універсальну екскаватора планувальника типу UDS214.3 на шасі ТATRA N158 PHOENIX 6.6» в кількості 2 шт., у строк до 24.02.2024 р., про що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 2022_CSM_047 від 19.12.2022 р.
За умовами контракту Компанія CSM Industry s.r.o. здійснює доставку товару на умовах FCA-Daхnerova 756, 980 61, Tisovec, Словацька Республіка (Інкотермс 2020).
На виконання умов поставки по контракту, ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" уклало контракт експедирування вантажів і послуг з міжнародних перевезень № ALF-TATRA-10-2023, з ALFIRA Sp. Z.o.o., юридичною особою - резидентом Польщі, яке зобов'язалось доставити товар за маршрутом Daхnerova 756, 980 61, Tisovec, Словацька Республіка - 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 17 в строк до 25.02.2024 р.
23.02.2024 р. Компанією CSM Industry s.r.o. передано товар перевізнику відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 1 від 23.02.2024 р., № 2 від 23.02.2024 р., який було завантажено на транспортні засоби перевізника.
24.02.2024 р. транспортні засоби перевізника з товаром прибули на контрольно-пропускний пункт «Корчова-Краківець» з метою перетину кордону Польща-Україна, в'їзду в Україну та розмитнення товару.
Проте, транспортні засоби перевізника з затримкою перетнули державний кордон України на в'їзд та розмитнили товар - 15.03.2024 р. відповідно до вантажної митної декларації № 24UA209190005981U3, № 24UA209190005164U3, оскільки з 06.11.2023 р. польські перевізники розпочали блокаду руху вантажівок на кордоні між Польщею та Україною, та станом на 21.03.2024 р. протестувальники продовжували обмежувати рух для вантажівок автодорогами, які ведуть через пункти пропуску на кордоні між Польщею та Україною: «Дорогуськ-Ягодин», «Гребенне-Рава-Руська», «Медика-Шегині», «Зосин-Устилуг», «Долгобичув-Угринів», «Корчова-Краківець».
Вказані обставини викладені Польсько-Українською Господарчою Палатою у підтвердженні № PUIG/2024/WJ/03/27 від 21.03.2024 р., яким встановлено форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок зазначеної вище ситуації.
У вказаному підтвердженні Польсько-Українська Господарча Палата вказала, що зазначені обставини викликали надзвичайні, непередбачувані і нездоланні затримки в процесах логістики при транспортуванні вантажів як на території України, так і на території Польщі і Євросоюзу в цілому, які об'єктивно унеможливили виконання договірних зобов'язань, та знаходились за межами досяжності суб'єктів господарчої діяльності.
Також Польсько-Українською Господарчою Палатою було підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотніми і нездоланними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та знаходяться за межами досяжності) індивідуально для ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ", які виникли 23.02.2024 р. та діяли по 15.03.2024 р. за договором купівлі-продажу № 2022_CSM_047 від 19.12.2022 р., укладеним з Компанією CSM Industry s.r.o., а а також для третіх осіб, залучених для виконання цього договору купівлі-продажу.
18.09.2024 р. ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" (відповідачем) був отриманий сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1737 про настання з 23.02.2024 р. по 15.03.2024 р. форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р. (поставка та передача АТ "УКРТРАНСНАФТА" екскаватора-планувальника UDS 214.3 на автомобільному шасі TATRA T158-8P6R32.390.6*6.2 у кількості 2 одиниць відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р.) у термін до 26.02.2024 р.), а саме - блокада руху вантажівок (страйк) польських протестувальників на кордоні між Польщею та Україною згідно з Підтвердженням обставин непереборної сили (форс-мажору) Польсько-Української Господарчої Палати № PUIG/2024/WJ/03/27 від 21.03.2024 р.
Крім того, у матеріалах справи міститься сертифікат Словацької Торгово-Промислової Палати № 00212 від 18.10.2024 р., з якого вбачається, що до перетину кордону Польща-Україна, перевізник відповідача (ALFIRA Sp. Z.o.o.) намагався спочатку перетнути кордон через перехід Вишнє Німецьке (Словаччина) - Ужгород (Україна).
Так, після отримання перевізником товару 23.02.2024 р. в м. Тисовець, вантаж був доставлений до прикордонного переходу Вишнє Німецьке (Словаччина) - Ужгород (Україна), проте, через страйк Союзу автомобільних перевізників Словаччини, прикордонний перехід був заблокований, і близько 2000 вантажівок очікували оформлення, тому перевізник вирішив змінити маршрут і скористатися іншим пропуском Корчова (Польща) - Краковець (Україна). Однак, ситуація на цьому переході була аналогічною, і через страйк утворилась черга близько 1500 вантажівок. Отже, тривале очікування на кордоні разом з вимушеною зміною запланованого маршруту перевезення призвело до зриву термінів виконання договору.
Також 28.10.2024 р. ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" було отримано сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1978 про настання з 01.12.2023 р. по 15.03.2024 р. форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р. (поставка та передача АТ "УКРТРАНСНАФТА" екскаватора-планувальника UDS 214.3 на автомобільному шасі TATRA T158-8P6R32.390.6*6.2 у кількості 2 одиниць відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р.) у термін до 26.02.2024 р.), а саме - блокування прикордонних переходів Вишнє Німецьке (Словаччина) - Ужгород (Україна) Союзом автомобільних перевізників Словаччини.
Верховний Суд у постановах від 31.08.2022 р. у справі № 910/15264/21, від 22.06.2022 р. у справі № 904/5328/21, від 23.08.2023 р. у справі № 910/6234/22 зазначав, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форсмажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором.
Як слідує з матеріалів справи, 21.02.2024 р. відповідач завчасно, зважаючи на те, що виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару позивачу буде неможливе у зв'язку з тривалим блокуванням кордонів, на електронну адресу позивача v.ushyncka@ukrtransnafta.com з електронної пошти evg.lm2019@gmail.com (вказані адреси сторони вказали у договорі поставки № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р.) направив лист № 21/02-2 від 21.02.2024 р., в якому повідомив про неможливість поставити товар у визначений договором строк у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме - нестабільною ситуацією на кордонах та їх блокуванням. Також відповідач зазначив, що орієнтовною датою поставки є 11.03.2024 р.
11.03.2024 р. відповідач направив позивачу аналогічне повідомлення № 11/03-1 від 11.03.2024 р. з електронної пошти evg.lm2019@gmail.com на електронну адресу v.ushyncka@ukrtransnafta.com, у якому повідомив, що форс-мажорні обставини тривають, та, що товар перебуває на кордоні.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав умови пунктів 9.4, 9.7 договору в частині своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та подальшого надання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати. При цьому за умовами п. 9.1 договору відповідач звільняється від відповідальності за порушення договору (несвоєчасну поставку товару) у разі настання обставин непереборної сили.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що оскільки сертифікати Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1737 від 18.09.2024 р., № 3000-24-1978 від 28.10.2024 р. були отримані відповідачем лише під час судового розгляду даної справи, то у відповідача відсутні підстави посилатись на настання форс-мажорних обставин.
Як вбачається зі змісту пунктів 9.4, 9.7 договору, сторони погодили дві умови у разі настання форс-мажорних обставин: 1) 5-денний строк з моменту настання форс-мажорних обставин для письмового повідомлення іншої сторони про їх настання із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), та їх вплив на виконання зобов'язань за договором; 2) підтвердження обставин непереборної сили відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.
У п. 9.5 договору сторони передбачили лише, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на ці обставини.
Тобто, договором не встановлено терміну для отримання сертифікату, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, а як було роз'яснено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 р. у справі № 910/15264/21, необхідно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Поряд з цим, суд не приймає доводи відповідача, що строк поставки був продовжений на той самий строк (106 днів), що і термін форс-мажору, зазначений у сертифікаті Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1978 (з 01.12.2023 р. по 15.03.2024 р.), оскільки пункт 9.6 договору передбачає, що обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов'язань за цим договором, а не встановлюють, як вважає відповідач, нового періоду виконання зобов'язання на термін, що тривали форс-мажорні обставини.
Також суд оцінює критично доводи позивача про невідповідність документів щодо перевезення товару та його розмитнення, обставинам, викладеним у сертифікатах Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1737 від 18.09.2024 р., № 3000-24-1978 від 28.10.2024 р., оскільки вказані документи є чинними, у встановленому порядку недійсними не визнавалися та не скасовувалися.
Отже, оцінивши всі подані сторонами докази у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, що наслідки порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару для відповідача настали після спливу форс-мажорних обставин, зазначених у сертифікатах Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1737 від 18.09.2024 р., № 3000-24-1978 від 28.10.2024 р. (дата закінчення: 15.03.2024 р.), тобто з 16.03.2024 р.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ст. 217 ГК України).
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як було роз'яснено Верховним Судом у постанові від 30.05.2022 р. у справі № 922/2475/21, суди повинні у кожному конкретному випадку, за наслідками встановлення змісту правовідносин сторін, оцінки обставин справи, дослідження доказів, встановити порушення зобов'язання особою, правові наслідки такого порушення, неможливість виконання внаслідок, зокрема, дії форс-мажорних обставин (непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин), відсутності вини особи та встановити наявність обставин для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи факт наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) під час виконання відповідачем договору № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р., та дотримання ТОВ "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" умов договору щодо повідомлення про їх настання та підтвердження належними доказами цих обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач має нести відповідальність за порушення зобов'язання з несвоєчасної поставки товару за договором № 23-02/99-22 від 02.02.2023 р. в період з 16.03.2024 р. по 24.03.2024 р.
Суд, здійснивши розрахунок пені, відповідно до умов договору та встановленого судом періоду прострочення з 16.03.2024 р. по 24.03.2024 р., дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у сумі 307089,90 грн. (9 днів * 0,1 % * 34121100,00 грн.). У решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
Отже, позов АТ "УКРТРАНСНАФТА" підлягає частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу, то до закінчення судових дебатів представник відповідача вказав, що відповідні остаточні докази щодо витрат на правничу допомогу будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 9, код 37696993) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, код 31570412) 307089 (триста сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп. пені, 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 березня 2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна