вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3214/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУЛАВКА-ТРАНС» (44301, Волинська обл., Ковельський р-н , м. Любомль, вул. Відродження, 1, кв. 9)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, офіс 1)
про стягнення 57351,82 грн. заборгованості, у тому числі - 53159,00 грн. основного боргу, 3039,34 грн. інфляційних втрат, 1153,48 грн. 3% річних,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява б/н від 27.11.2024 р. (вх. № 4156 від 27.11.2024 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “БУЛАВКА-ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» про стягнення 57351,82 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за надані позивачем послуги перевезення відповідно до заявки-договору № 14/02 від 14.02.2024 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 57351,82 грн. заборгованості, у тому числі - 53159,00 грн. основного боргу, 3039,34 грн. інфляційних втрат, 1153,48 грн. 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн. та 5800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ТОВ “БУЛАВКА-ТРАНС» позовною заявою до ТОВ “КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» про стягнення 57351,82 грн. заборгованості, у тому числі - 53159,00 грн. основного боргу, 3039,34 грн. інфляційних втрат, 1153,48 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/3214/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 03.12.2024 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Окрім того, у відповідності з ч. 2ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2024 р. у справі № 911/3214/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.
26.01.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 26.01.2025 р. (вх. № 1093/25 від 27.01.2025 р.) про долучення доказів підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
14.02.2024 р. між ТОВ “БУЛАВКА-ТРАНС» (перевізник) та ТОВ “КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» (вантажоодержувач) було підписано та скріплено печатками заявку-договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14/02 від 14.02.2024 р., відповідно до якої перевізником надано послуги перевезення за маршрутом Гдиня, Польша - Київ, Україна, автомобілем: тягач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (причіп, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), дата відвантаження - 19.02.2024 р., вартістю 1300 євро по курсу НБУ на дату завантаження перед вивантаженням, з оплатою на розрахунковий рахунок перевізника після розмитнення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № LGI03127124AS3.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Так, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Отже, виходячи з приписів наведених норм чинного законодавства, згідно із заякою-договором № 14/02 від 14.02.2024 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № LGI03127124AS3 сторони уклали договір перевезення у спрощений спосіб. За таких обставин у його сторін виникли взаємні господарські зобов'язання з погодженою сторонами умовою оплати послуг - на розрахунковий рахунок перевізника після розмитнення.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ “БУЛАВКА-ТРАНС» здійснило перевезення вантажу за маршрутом: Гдиня, Польша - Київ, Україна (адреса розвантаження: с. Крюковщина, Київська обл.) на загальну суму 53159,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № LGI03127124AS3 з відміткою Закарпатської митниці ДФС від 28.02.2024 р., актом виконаних робіт № 255 від 06.03.2024 р. на загальну суму 53159,00 грн., підписаним сторонами без зауважень, рахунком-фактурою № 255 від 06.03.2024 р., які є підставою для оплати послуг з перевезення, а також податковою накладною № 22 від 06.03.2024 р.
Однак, як слідує з позову, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, надані послуги з перевезення не оплатив. Отже, у ТОВ “КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» виникла заборгованість у сумі 53159,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оскільки доказів належної сплати вартості послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі про стягнення заборгованості в сумі 53159,00 грн. з ТОВ “КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ» підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 3039,34 грн. та 3 % річних у сумі 1153,48 грн. за період з 07.03.2024 р. по 25.11.2024 р. суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням вказаних обставин щодо дати початку їх нарахування, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 5137,90 грн., проте, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 3039,34 грн.
Також, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 1150,33 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем. Відповідно, у стягненні з відповідача 3 % річних у сумі 3,15 грн. суд відмовляє.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «БУЛАВКА-ТРАНС».
З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5800,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тому, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ “БУЛАВКА-ТРАНС» адвокатом Мустафаєвим Ю.Н. огли (свідоцтво № 11543/10 від 27.05.2024 р.) в сумі 5800,00 грн., позивачем було надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 6/2024-ПД від 25.11.2024 р., укладеного між ТОВ “БУЛАВКА-ТРАНС» та адвокатом Мустафаєвим Ю.Н. огли; копію рахунку № 36 від 27.11.2024 р. на суму 5800,00 грн. за складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості; копію акту надання послуг № 36 від 27.11.2024 р., згідно договору про надання правової допомоги № 6/2024-ПД від 25.11.2024 р. на суму 5800,00 грн.; копію платіжної інструкції № 4673 від 23.01.2025 р. на суму 5800,00 грн.
Вказану суму суд вважає обґрунтованою, враховуючи наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу у даній справі: ціна позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; категорію справи, яка не є складною; характер спірних відносин та значення справи для сторін.
Отже, розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг у даному випадку є співрозмірним із ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 5800,00 грн.
Водночас, у даній справі судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ" (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, офіс 1, код 42302702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛАВКА-ТРАНС" (44301, Волинська обл., Ковельський р-н, м. Любомль, вул. Відродження, 1, кв. 9, код 42911896) 53159 (п'ятдесят три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 33 коп. 3% річних, 3039 (три тисячі тридцять дев'ять) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 83 коп. судового збору, 5799 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 12.03.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна