ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2025Справа № 910/14630/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД»
про стягнення 12 327, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі- відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 327, 22 грн, з яких: 10 623, 25 грн - основного боргу, 337, 67 грн - пені, 27, 76 грн - 3 % річних, 743, 63 грн - штрафу та 594, 91 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 785/776юр на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 19.09.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 позовну заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.12.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 06.12.2024).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
02.01.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» на позовну заяву, в якому відповідач просив суд зменшити позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області в частині штрафу на 100, 00 грн та в частині стягнення пені до 100, 00 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
19.09.2022 між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - «Аварійно-рятувальна служба») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі - замовник) укладено договір № 785/776юр на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, предметом якого є організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» об'єктів замовника згідно ДК 016:2010 (84.22.1).
Відповідно до п. 2.2 договору, аварійно-рятувальне обслуговування включає в себе: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Згідно п. 4.12 договору, оплачувати відповідно до умов договору аварійно-рятувальне обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» об'єктів та відшкодовувати фактичні витрати, що пов'язані з проведенням рятувальних робіт і ліквідацією надзвичайних ситуацій відповідно до законодавства.
За умовами п. 5.1. договору, вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення (згідно п. 2.2.1. договору) у кількості однієї оперативної одиниці складає 1097, 03 грн в т.ч. ПДВ. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (додаток №6).
Пунктом 5.2. договору визначено, що вартість виконання аварійно-рятувальних робіт (згідно п. 2.2.2. договору) визначається «Аварійно-рятувальною службою» за фактом проведення рятувальних робіт і ліквідації надзвичайних ситуацій на Об'єкті «Замовника» на підставі довідки про виконані роботи. Ця вартість визначається згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об?єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (Наказ МНС України від 15.12.2003 № 495/369).
Відповідно до п. 5.3 договору, вартість виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (згідно п. 2.2.3 Договору) зазначено в Калькуляціях, які є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2, Додаток № 3, Додаток № 4, Додаток № 5, Додаток № 7).
Згідно п. 5.4. договору, оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється помісячно, не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу Замовника вказану в Договорі чи вручаються Замовнику.
У п. 5.5. договору сторони передбачили, що замовник зобов?язаний в 3-х денний термін розглянути та підписати Акти виконання умов Договору і повернути «Аварійно-рятувальній службі» рекомендованим листом чи особисто. У разі не повернення Актів виконання умов Договору і при відсутності письмових претензій з обґрунтуваннями та підтверджуючими документами, Акти виконання умов Договору вважаються підписаними.
У випадку відмови від отримання Замовником рахунку та Акту виконання умов Договору і повернення поштового відправлення, рахунок і Акт виконання умов договору вважаються отриманими Замовником і підлягають оплаті.
Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуються 3 % річних та індекс інфляції.
Додатком № 1 до договору № 785/776юр від 19.09.2022 сторони погодили перелік об'єктів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД», що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС у Полтавській області.
Додатками № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 до договору № 785/776юр від 19.09.2022 сторони погодили калькуляцію вартості робіт.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 785/776юр від 19.09.2022 були надані послуги на загальну суму 20 277, 26 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконання умов договору № 785/776юр від 19.09.2022 за лютий 2024 від 29.02.2024 на суму 10 138, 63 грн та за березень від 31.03.2024 на суму 10 138, 63 грн.
Проте, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» утворилась заборгованість у розмірі 10 623, 25 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 10 623, 25 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 337, 67 грн - пені за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024, 743, 63 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення, 27, 76 грн - 3 % річних за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024 та 594, 91 грн - інфляційних втрат за період з березня 2024 по вересень 2024.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 785/776юр на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 19.09.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 20 277, 26 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконання умов договору № 785/776юр від 19.09.2022 за лютий 2024 від 29.02.2024 на суму 10 138, 63 грн та за березень від 31.03.2024 на суму 10 138, 63 грн.
Проте, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» утворилась заборгованість у розмірі 10 623, 25 грн.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п. 5.4. договору, оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється помісячно, не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу Замовника вказану в Договорі чи вручаються Замовнику.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, приймаючи до уваги п. 5.4. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги протягом не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору, тож за актом за лютий 2024 строк оплати настав 05.03.2024 та починаючи з 06.03.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за актом за березень 2024 строк оплати настав 05.04.2024 та починаючи з 06.04.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 785/776юр на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 19.09.2022і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 623, 25 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 337, 67 грн - пені за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024, 743, 63 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення, 27, 76 грн - 3 % річних за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024 та 594, 91 грн - інфляційних втрат за період з березня 2024 по вересень 2024.
Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуются 3 % річних та індекс інфляції.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України, в той же час розмір пені визначено вірно, тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за періоди не більше 6 місяців з 08.03.2024 по 08.09.2024 нарахована на суму боргу 484, 62 грн та з 06.04.2024 по 06.10.2024 нарахована на суму боргу 10 138, 63 грн, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 743, 63 грн, суд зазначає наступне.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 6.3 договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 743, 63 грн., тож вказана частина позовних вимог також підлягає задоволенню.
Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області в частині штрафу на 100, 00 грн та в частині стягнення пені до 100, 00 грн.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Проте, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості зменшення розміру пені та штрафу.
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наслідків порушення зобов'язання, дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану. А тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 27, 76 грн - 3 % річних за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024 та 594, 91 грн - інфляційних втрат за період з березня 2024 по вересень 2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг з постачання теплової енергії , в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 27, 76 грн - 3 % річних за періоди: з 08.03.2024 по 06.11.2024 та з 06.04.2024 по 06.11.2024 та 594, 91 грн - інфляційних втрат за період з березня 2024 по вересень 2024.
Тож, позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (пров. Киянівський, буд. 3/7, офіс 102А, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 42137747) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Решетилівська, буд. 53, м. Полтава, Полтавська обл., 36007, ідентифікаційний код - 08804689) 10 623 (десять тисяч шістсот двадцять три) грн 25 коп. - заборгованості, 337 (триста тридцять сім) грн 67 коп. - пені, 743 (сімсот сорок три) грн 63 коп. - штрафу, 27 (двадцять сім) грн 76 коп. - 3 % річних, 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн 91 коп. - інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков