ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2025Справа № 914/2899/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Фермерського господарства "Захід-Птиця" (81100 Львівська обл. м. Пустомити. вул Фабрична, 19) до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 40) про стягнення 68 156,60 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
26.12.2024 з Господарського суду Львівської області на адресу Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви за позовом Фермерського господарства "Захід-Птиця" до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» про стягнення 118701,24 грн. та 27.12.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР219435360.
10.01.2025 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
13.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник вказав, що Страховик прийняв як доказ наданий Позивачем Висновок № 93, однак наголошує, що положеннями ст.36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Оскільки у даному випадку розглядається питання щодо стягнення коштів безпосередньо на користь потерпілої особи, який не поніс витрат на ремонт авто, до складу яких було б включено ПДВ, тому розрахунок суми виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість.
17.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів, а саме про доплату страхового відшкодування у розмірі 50544,64 грн у підтвердження чого було долучено копію платіжної інструкції №00134140 від 13.01.2025 на суму 40 119,80 грн та №00134287 від 15.01.2025 на суму 10424,84 грн.
Ухвалою суду від 24.02.2025 провадження у справі № 914/2899/24 в частині позовних вимог про стягнення 50544,64 грн. заборгованості закрито відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
17.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення відповідно до яких представник вважає, що у суду є правові і фактичні підстави для задоволення позову Фермерського господарства «ЗАХІД-ПТИЦЯ» до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та стягнення матеріальної шкоди в сумі 118701,24 грн. Окрім того представник просив вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2025 зобов'язано Фермерське господарство "Захід-Птиця" надати належним чином завірену копію додатку до Висновку експерта №93 від 05.06.2024 № 1 ремонтна калькуляція від 03.06.024 на 3-ох аркушах та встановлено строк для подання витребуваних документів до суду до 07.03.2025.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Фермерського господарства "Захід-Птиця" є власником автомобіля Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного ТЗ.
Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду міста Львівської області від 20.06.2024 у справі №450/2006/24, яка набрала законної сили 02.07.2024, встановлено, що 23.04.2024 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda, державний номер НОМЕР_2 , порушила вимоги п. 2.3 «Б», 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим здійснила зіткнення з автомобілем Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» відповідно до Полісу № ЕР219435360 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 160000,00 грн, франшизи - 0,00 грн).
Відповідно до Висновку експерта №93 від 05.06.2024, складеного суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом Вербов В.В. (свідоцтво №467 від 01.06.2001), вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , становить 96316,90 грн (коефіцієнт фізичного зносу становить 0,00) та втрати товарної вартості (ВТВ) 56340,64 грн.
Судом встановлено, що після звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № ЕР219435360, відповідач виплатив страхове відшкодування за вказаним договором обов'язкового страхування лише у розмірі 33 956,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00118632 від 24.05.2024.
Під час розгляду справи відповідачем було здійснено доплату суми страхового відшкодування на суму 50 544,64 грн, що підтверджується копіями платіжної інструкції №00134140 від 13.01.2025 на суму 40 119,80 грн та №00134287 від 15.01.2025 на суму 10424,84 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що Страховик прийняв як доказ наданий Позивачем Висновок № 93, однак наголошує, що положеннями ст.36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Оскільки у даному випадку розглядається питання щодо стягнення коштів безпосередньо на користь потерпілої особи, який не поніс витрат на ремонт авто, до складу яких було б включено ПДВ, тому розрахунок суми виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як встановлено судом, внаслідок ДТП, яка відбулась 23.04.2024, було пошкоджено належний позивачу автомобіль Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 .
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР219435360, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом № ЕР219435360).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відновлення пошкодженого в спірному ДТП транспортного засобу Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 .
Страховик прийняв як доказ наданий Позивачем Висновок № 93, однак наголошує, що положеннями ст.36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Як слушно було зауважено відповідачем, що в разі стягнення коштів безпосередньо на користь потерпілої особи, який не поніс витрат на ремонт авто, до складу яких було включено ПДВ, розрахунок суми виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість.
З долученого представником позивача Висновку № 93 на сторінці 11 зокрема зазначено, що: «Згідно Методики [2 п. 7.18.]: «У разі встановлення величини страхової виплати, розмір якої визначається виходячи з розміру матеріального збитку, розрахованого за цією Методикою, слід враховувати таке: згідно зі статтею 196 Податкового кодексу України надання послуг зі страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тому в разі виплати страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховують і окремим рядком в експертизі не виділяють; вартість запасних частин, матеріалів, які мають бути використані в процесі ремонту, приймається до розрахунку за їх ринковою вартістю з урахуванням сум ПДВ, які до такої вартості включаються. Однак ці суми ПДВ окремим рядком в калькуляції відновлювального ремонту не зазначають». Отже, в подальшому до розрахунку прийнято вартість складників з врахуванням ПДВ.»
При цьому, згідно абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з'ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
В даному випадку, як встановлено судом, позивач перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 84500,94 грн безпосередньо на рахунок Фермерського господарства "Захід-Птиця".
Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена відповідачем безпосередньо на рахунок Фермерського господарства "Захід-Птиця", розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ.
Оскільки відповідачем було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 84500,94 грн без урахування ПДВ безпосередньо на рахунок Фермерського господарства "Захід-Птиця", суд дійшов висновку, що відповідачем виконано свій обов'язок в частині відшкодування вартості відновлювального ремонту Toyota LAND CRUISER Prado 150, державний номер НОМЕР_1 .
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача втрати товарної вартості (ВТВ) у розмірі 56340,64 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Отже, відповідач має відшкодувати шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля позивача під час вищезазначеної ДТП, яка складається саме із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки ухвалою суду від 24.02.2025 провадження у справі № 914/2899/24 в частині позовних вимог про стягнення 50544,64 грн. заборгованості закрито відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, позивачу з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1289,35 грн.
Разом з тим матеріали справи № 914/2899/24 не містять клопотання позивача про повернення судового збору.
Судовий збір у розмірі 1738,65 грн відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ