ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
11.03.2025Справа № 910/19528/23
За позовом Київської міської військової адміністрації (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6).
про визнання протиправним та скасування рішення № 53-р/тк від 13.10.2023
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Секретар судового засідання Боровик В. В.
За участі представників сторін:
Представник позивача: Петрушевська О. В. - самопредставництво, положення, наказ про призначення;
Представник відповідача: Чернюшок М. І. - самопредставнцитво, витяг з ЄДРПОУ;
Від третьої особи: Осташов Д. О. - службове посвідчення, самопредставництво;
Бабіч К. А. - службове посвідчення, самопредставництво;
Київська міська військова адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення №53-р/тк від 13.10.2023 Тимчасової адміністративної колегії Адміністративного Комітету України у справі №242/60/17-рп/к.23 про порушення Київською міською військовою адміністрацією законодавства про захист економічної конкуренції.
31.01.2024 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 09.04.2024. Також даною ухвалою суд задовольнив заяву позивача про залучення третьої особи та залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
У судовому засіданні 09.04.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та при значити розгляд справи по суті на 21.05.2024.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
12.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просить суд зупинити дію рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 13.10.2023 №53-р/тк до набрання законної сили рішенням у даній справі.
21.11.2024 суд ухвалою повернув заяву про забезпечення позову заявнику без розгляду через несплату судового збору та призначив судове засідання у справі на 21.01.2025.
22.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції про оплату судового збору.
У судовому засіданні 21.01.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 11.03.2025.
10.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 13.10.2023 №53-р/тк, яке оскаржується у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі.
У судове засідання прибули представники учасників справи та надали власні пояснення щодо поданої заяви про забезпечення позову. Представник позивача та представники третьої особи на стороні позивача підтримали заяву про забезпечення позову та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечила.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та заслухавши доводи сторін, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Позивач у цій справі звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а саме про визнання протиправним та скасування рішення № 53-р/тк від 13.10.2024 Тимчасової адміністративної колегії АМК України.
Рішенням ТАК АМК № 53-р/тк від 13.10.2023 постановлено визнати дії Київської міської військової адміністрації, які полягають у встановленні розпорядженням від 07.11.2022 № 735 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» тарифів комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», до яких включено економічно необґрунтовані статті затрат, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді легітимації порушення комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг із користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах м. Києва, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та зобов'язати Київську міську військову адміністрацію у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
Отже, оскаржуваним рішення органами АМК, яке є спеціально уповноваженим органом в сфері захисту конкуренції, було констатовано порушення позивачем законодавства в сфері захисту економічної конкуренції та зобов'язано припинити таке порушення.
Позов у даній справі носить немайновий характер.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 статті 136 ГПК України, Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може
а) істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
б) істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Оскільки позов у даній справі носить немайновий характер, і у разі задоволення позову не передбачається виконання рішення суду в примусовому порядку, то суд має оцінити чи невжиття заходів може призвести до неможливості ефективного захисту прав та інтересів позивача, та встановити чи є достатньо обґрунтованим припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Як вказує Верховний суд у своїх сталих позиціях щодо вжиття заходів до забезпечення позову, у немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, від 19.05.2021 у справі №910/19775/20, від 08.06.2021 у справі №910/18400/20, від 12.03.2021 у праві №910/16796/20).
Разом з тим, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
Суд констатує, що у межах даної справи №910/19528/23 предметом розгляду є позовні вимоги позивача (Київська міська військова адміністрація) до відповідача (Антимонопольний комітет України) про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення Київською міською військовою адміністрацією законодавства про захист економічної конкуренції від 13 жовтня 2023 року № 53-р/тк.
Заявник (позивач) просить суд зупинити дію оскаржуваного рішення згідно з частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», посилаючись на те, що оскільки даний спір є немайновим, невжиття заходів щодо зупинення дії рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 13 жовтня 2023 року № 53-р/тк до набрання законної сили рішенням у даній справі напряму перешкоджає веденню господарської діяльності КП "Київтранспарксервіс" та нанесенню збитків державному та місцевому бюджетів в умовах воєнного стану, що є недопустимим.
У постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23).
Суд зазначає, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною.
Наведені у заяві про забезпечення позову обставини (завдання збитків державному та місцевому бюджетів в умовах воєнного стану), а також неможливість діяльності Комунального підприємства "Київпастранс" не підтверджена жодними доказами. Навпаки, факт наявності майданчиків платного паркування у місті Києві та функціонування системи їх оплати є очевидним та загальновідомим фактом.
При цьому, позивач у справі, який є військовою адміністрацією, який діє в період воєнного стану, не відповідає за наповнення ні державного, ні місцевого бюджетів.
А отже обставини, наведені позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову не є такими, які свідчать про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення такого позову.
Посилання позивача у заяві на ухвалу Верховного суду від 12.04.2024 в адміністративній справі № 320/2093/23, якою в межах розгляду касаційної скарги позивача було зупинено дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, яким було визнано протиправним та нечинним розпорядження Київської міської військової адміністрації від 07 листопада 2022 року № 735 «Про встановлення тарифів на послуги з користування як підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у справі про визнання недійсним рішення органів АМК є взагалі не релевантним, оскільки стосується різних процесуальних дій суду та в межах різних судових процедур.
Таким чином, беручи до уваги зміст позовних вимог (скасування рішення Антимонопольного комітету України), підстави позову, ураховуючи, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд дійшов висновку, що з урахуванням норм права (частини п'ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 137 Господарського процесуального кодексу України), а також викладених вище висновків в постановах Верховного Суду, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Київської міської військової адміністрації про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 12.03.2025.
Суддя Г.П. Бондаренко -Легких