ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/42426.11.10
За позовом Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку»;
До Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»;
Про визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору про надання
відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 р.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники: не викликались;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. у справі №30/424 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку»задоволені повністю: визнано недійсною додаткову угоду №1 від 15.05.2008 р. до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280, укладену між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та Закритим акціонерним товариством «Фундація індустріального розвитку»; з відповідача на користь позивача стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. у справі №30/424 скасоване; у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. залишена без змін.
Позивач звернувся до господарського суду з заявою при прийняття додаткового рішення у даній справі, посилаючись на те, що при прийнятті рішення господарським судом не було вирішене питання щодо повернення на користь позивача надмірно сплаченого державного мита у сумі 25 415,00 грн.
Відповідно до статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:
1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Згідно з платіжним дорученням №952 від 02.11.2009 р., доданим позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду в якості доказу сплати державного мита, останнім в дохід Державного бюджету України державне мито сплачене у сумі 85,00 грн.
Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85,00 грн.
Посилання позивача на ту обставину, що останнім при поданні позовної заяви було сплачене державне мито у сумі 25 500,00 грн. не підтверджується жодними документами.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача та прийняття додаткового рішення у даній справі.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 86, 88 ГПК України,-
1. У задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку»про прийняття додаткового рішення відмовити.
2. Ухвалу направити сторонам.
СуддяО.В. Мандриченко