ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2025Справа № 910/15251/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія розвитку інформаційних технологій»
про стягнення 37 834,00 грн,
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія розвитку інформаційних технологій» про стягнення 37 834,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 1509/23 від 15.09.2023 в частині повної сплати наданих позивачем послуг з урахуванням бонусної системи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
23.12.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15251/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Визначено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.
13.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Позивач, у свою чергу, своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
15.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія розвитку інформаційних технологій» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дигало Євгеном Миколайовичем (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 1509/23 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець в порядку та на умовах цього Договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику, особисто та/або із залученням третіх осіб послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у відповідності до умов цього Договору.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги за цим Договором протягом всього строку дії Договору, у відповідності до поставлених замовником завдань, але в межах питань, що прямо чи опосередковано пов'язані із господарською діяльністю замовника.
Послуги надаються в усній чи письмовій формі в залежності від вказівок замовника (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору розмір винагороди виконавця за виконання відповідного замовлення замовника погоджується сторонами, шляхом направлення відповідного повідомлення електронною поштою, на адресу контактних осіб сторін.
В п. 6.1. Договору сторони погодили, що ціна договору складається із сумарної вартості наданих послуг, зазначених у Актах про надані послуги.
Замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю шляхом перерахування коштів в розмірі, визначеному в Актах наданих послуг на підставі обсягу фактично наданих послуг у строк, протягом десяти календарних днів з моменту підписання Актів наданих послуг (п. 6.2. Договору).
Факт надання виконавцем послуг за цим Договором засвідчується Актом, який повинен містити відомості про ціну та кількість наданих послуг та підписується сторонами протягом 10 днів з моменту фактичного надання послуг (п. 6.3. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023. Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо за 15 днів до його завершення жодна зі сторін не виявила ініціативи щодо його розірвання (п. 12.1. Договору).
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що в процесі виконання Договору ним надавались відповідачу відповідні послуги за договором, про що були складені та підписані відповідні акти надання послуг, а також отримані від відповідача за такі послуги кошти. Втім, позивач вказує, що при останньому розрахунку відповідачем не було здійснено оплату у розмірі 37 834,00 грн з урахуванням бонусної системи Key Performance Indicators (система оцінки досягнень компанії або її окремих співробітників), яка застосовувалась протягом дії Договору. Оскільки відповідну претензію позивача від 21.10.2024 про сплату коштів у розмірі 37 834,00 грн було залишено відповідачем без задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що будь-яких додатків або додаткових угод до Договору щодо застосування бонусної системи між сторонами не було укладено, а долучені позивачем до позовної заяви докази не є підставою для стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 37 834,00 грн, оскільки вони не є частиною Договору. Крім того, відповідач вказує, що жодних актів на вказану суму між сторонами не було укладено, а позивачем не надано належного обґрунтування заявленої до стягнення з відповідача суми.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору у період з вересня 2023 року по грудень 2024 року надавав відповідачу інформаційно-консультативні послуги, про що сторонами складались відповідні акти надання послуг.
Водночас, відповідачем в матеріали справи надано докази оплати наданих позивачем послуг.
Як встановлено судом, позивач не оскаржує за даним позовом обставини щодо сплати відповідачем вказаних в актах надання послуг сум, а також своєчасність здійснення відповідних оплат. При цьому, відповідач зазначив, що при виконанні Договору сторони не мали суттєвих зауважень до якості та повноти наданих послуг, всі надані позивачем послуги були оплачені відповідачем, стосовно чого позивач не заперечував.
Разом з тим, позивач зазначає про те, що йому 30.05.2023 на електронну пошту надійшов лист-пропозиція щодо умов співпраці з урахуванням переходу на позицію бізнес аналітика з розвитку клієнтів, що передбачало застосування бонусної системи Key Performance Indicators. За доводами позивача, ним було виконано ряд завдань, за які застосувалась вказана бонусна система, однак відповідні бали за системою КРІ не нараховано та не виплачено кошти у розмірі 37 834,00 грн при остаточному розрахунку. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано в матеріали справи лист-пропозицію від 30.05.2023, звітність про виконані завдання, таблицю корегування КРІ та таблицю впровадження КРІ.
Водночас, суд встановив, що позивач звертався до відповідача із претензією від 21.10.2024, у якій вказав на порушення останнім умов Договору та вимагав сплатити на користь позивача кошти у розмірі 37 834,00 грн.
Відповідач листом від 25.10.2024 № 25/10/24-1П надав позивачу відповідь на вищевказану претензію, яким відмовив у задоволення вимоги позивача про сплату коштів у вказаній вище сумі.
Так, суд зазначає, що укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у позивача та відповідача господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Втім, умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо застосування вказаної позивачем бонусної системи, будь-яких змін до Договору з даного питання сторонами не було внесено.
Водночас, суд зазначає, що долучені позивачем до позову документи (лист-пропозиція від 30.05.2023, звітність про виконані завдання, таблиця корегування КРІ та таблиця впровадження КРІ), на які останній посилається, як на підставу виникнення у відповідача обов'язку зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 37 834,00 грн не є частиною Договору та не містять жодних посилань на укладений між сторонами Договір.
Більше того, лист-пропозицію від 30.05.2023 щодо умов співпраці та впровадженням бонусної системи оплати було надіслано позивачу ще до укладення Договору, тоді як відповідно до п. 12.5. Договору після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
Відтак, з урахуванням наведеного, оскільки позивачем не оспорюється факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині здійснення оплат за підписаними сторонами актами надання послуг, тоді як будь-які акти на суму 37 834,00 грн між сторонами не складались, суд вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача вказаної суми коштів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 11.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко