ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2025Справа № 910/15855/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Баланюка Олега Миколайовича
до Державної служби України у справах дітей
про стягнення 100 785,91 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Фізичної особи-підприємця Баланюка Олега Миколайовича до Державної служби України у справах дітей про стягнення 100 785,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 15/2024 про закупівлю товару від 04.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15855/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.
13.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Позивач, у свою чергу, своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.06.2024 між Державною службою України у справах дітей (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Баланюком Олегом Миколайовичем (продавець) укладено договір № 15/2024 про закупівлю товару (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати Апаратно-програмні комплекси за ДК 021.2015-30230000-0-Комп'ютерне обладнання (надалі - товар), а покупець - прийняти належної якості товар та оплатити його вартість.
Загальна кількість товару, його асортимент та склад, а також вартість товару визначаються сторонами у Специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).
Технічні вимоги до товару визначені в Додатку 3 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною (п. 1.3. Договору).
Приймання-передачі товару за Договором проводиться уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.1. Договору).
В п. 4.1. Договору визначено загальну його ціну, яка становить 1 828 000,00 грн без ПДВ.
Ціна на товар включає в себе вартість усіх витрат продавця, необхідних для належного виконання умов цього Договору, та враховує положення Технічних вимог до товару, викладених в Додатку 3 до Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця після фактичного отримання товару на підставі видаткової накладної, в межах затвердженого кошторису, відповідно вимог ст. 59 Бюджетного кодексу України.
Водночас, в п. 4.7. Договору сторони погодили, що вартість товару визнається як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті покупцем, ставиться у залежність від зміни офіційного курсу гривні до долара США. У випадку зміни (збільшення чи зменшення) встановленого НБУ курсу долара США по відношенню до гривні більше ніж на 2% на дату фактичної оплати товару, що буде визначена на день оплати, по відношенню до курсу НБУ на дату подачі тендерних пропозицій, вартість товару має бути перерахована пропорційно зміні курсу.
Перерахування здійснюється за формулою: В2=(В1*К1)/К2, де:
В2 - остаточна перерахована вартість Товару на дату оплати товару;
В1 - вартість Товару на момент подачі тендерних пропозицій;
К1 - офіційний курс НБУ гривні до долара СІЛА на дату оплати товару;
К2 - офіційний курс НБУ гривні до долара США на момент подачі тендерних пропозицій.
За наявності факту зміни (збільшення чи зменшення) встановленого НБУ курсу долара СІІІА по відношенню до гривні більше ніж на 2% на дату оплати товару дія п. 4.1 Договору припиняється та перерахована вартість товару вказується у Додатковій угоді. Підписана Додаткова угода складає невід'ємну частину даного договору та виражає взаємну згоду сторін на перерахунок ціни товару.
При здійсненні перерахунку вартості Товару у визначеному цим пунктом випадку та порядку, передбачений п.п. 4.3.2 цього Договору розмір післяплати за поставлений товар коригується із урахуванням розміру фактично здійсненої попередньої оплати (відповідно до п.п. 4.3.1 цього Договору) та фактичного, після перерахунку вартості товару, залишку. Такий залишок у відповідному після перерахунку розмірі, підлягає оплаті протягом 2 (двох) місяців з дати підписання сторонами Додаткової угоди, двома рівними частинами, до завершення кожного наступного після передачі товару місячного строку, на підставі виставленого продавцем рахунку, а дія п.п. 4.3.2 цього Договору припиняється. У разі застосування передбаченого цим пунктом Договору випадку перерахування вартості товару, сторони вносять зміни до Договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
На дату подачі тендерних пропозицій (20.05.2024) даного Договору курс американського долара до української гривні, встановлений НБУ, становить 39,4272 гривень за 1 (один) долар США.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1. Договору).
Додатком № 1 до Договору є Специфікація, якою сторони визначили найменування товару, який передбачається передати за Договором, його кількість та вартість. Загальна вартість товару визначена у розмірі 1 828 000,00 грн без ПДВ.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на вказану вище суму коштів, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 30.09.2024 № 1.
При цьому, відповідачем 28.11.2024 сплачено вартість поставленого позивачем товару у розмірі 1 828 000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує, що оскільки на дату фактичної оплати відповідачем поставленого товару офіційний курс гривні до долара США становив 41,1664 за 1 дол. США, то відповідно до умов п. 4.7. Договору вартість товару підлягає перерахунку в бік збільшення та становить 1 909 162,68 грн. З урахуванням вже сплаченої відповідачем суми коштів за товар (1 828 000,00 грн), залишок заборгованості останнього перед позивачем становить 100 785,91 грн, яку заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ним було виконано належним чином всі умови Договору, а відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміни ціни в договорі після його виконання не допускається.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у позивача та відповідача господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 692, 712 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, згідно з яким за умовами ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на суму 1 828 000,00 грн без ПДВ, який прийнято відповідачем без зауважень та сплачено за нього кошти у повному обсязі.
Стосовно заявленої суми несплаченої курсової різниці суд зазначає наступне.
Так, у п. 4.7. Договору сторони узгодили, що, зокрема, у випадку збільшення встановленого НБУ курсу долара США по відношенню до гривні більше ніж на 2% на дату фактичної оплати товару, що буде визначена на день оплати, по відношенню до курсу НБУ на дату подачі тендерних пропозицій, вартість товару підлягає перерахуванню пропорційно зміні курсу по формулі, визначеній у вказаному пункті Договору.
Водночас, позивачем залишено поза увагою подальші умови вказаного пункту Договору (4.7.), відповідно до яких передбачається згода сторін на здійснення перерахунку ціни товару та яка має бути зафіксована шляхом укладення ними відповідної додаткової угоди до Договору, якою вносяться зміни до Договору.
При цьому, як вбачається зі змісту укладеного Договору, останній укладено сторонами за результатами проведення публічної закупівлі, а у п. 1.6. Договору визначено, що закупівля за цим Договором здійснюється у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 10 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами).
Пунктом 10.3. Договору передбачено, що відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами), сторони за домовленістю можуть вносити зміни до Договору. У такому випадку зміни до Договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді (договорі).
У ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Водночас, як вбачається із наведеного вище, в укладеному за результатами проведення закупівлі між сторонами Договорі чітко визначено порядок зміни ціни за товар у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти, а саме - шляхом укладення додаткової угоди між сторонами.
Оскільки матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами здійснення перерахунку ціни товару в бік збільшення у зв'язку зі зміною курсу долара США по відношенню до гривні станом на день здійснення оплати, будь-яких змін до Договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди не було внесено, у зв'язку з чим суд вважає недоведеними заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача несплаченої ним різниці вартості товару.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 11.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко