ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2025Справа № 910/656/25
За позовом Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ"
про відшкодування шкоди в сумі 130 000,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" (далі - позивач, СК "ББС ІНШУРАНС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" (далі - відповідач, ПрАТ "СК "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ") про стягнення грошових коштів у сумі 130 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 позовну заяву Акціонерого товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/656/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/656/25.
29.01.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом №ЕР/207434681.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, і додані до неї докази, а також надану Моторним (транспортним) страховим бюро України інформацію про страхове покриття за полісом № ЕР/207434681.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
24.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІГРЕС" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0465675/01НТ (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 26.05.2021 до 25.05.2022.
16.01.2022 о 21:20 по проспекту Перемоги, 9 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "KIA SPORTAGE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно постанови Шевченківського районного суму міста Києва від 21.04.2022 у справі № 761/3157/2 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п.п 8.5.1, 8.4 "г" Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахований позивачем - Акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, оцінювачем Лепіскою О.М. проведено огляд, відповідно до якого складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 19246 від 26.10.2022.
Відповідно до Звіту № 19246 від 26.10.2022 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.01.2022 складає 329 240,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі № 910/17102/23 стягнуто з Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРЕС" 247 500,00 грн страхового відшкодування.
09.09.2024 позивачем було складено Страховий акт № 101708/2 та Розрахунок страхового відшкодування, згідно змісту яких страховиком прийнято рішення про сплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля ""HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 247 500,00 грн;
Судом встановлено, що позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 247 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 276986 від 11.09.2024.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/207434681, транспортний засіб марки "KIA SPORTAGE", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПрАТ СК "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/3014 від 29.01.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн, а розмір франшизи - 0.00 грн. Станом на дату спірної ДТП (16.01.2022) поліс № ЕР/207434681 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки..
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі № 910/17102/23, позивач сплатив страхове відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , а відтак відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" з 11.07.2024 позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про сплату суми виплаченого за даним страховим випадком відшкодування або з відповідною претензією, одразу пред'явивши даний позов до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду № 465/4287/15 від 11.12.2019 у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
З наведеного вбачається, що звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Судом враховано, що відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав та не вказував про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Судом враховані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №147/66/17 від 14.12.2021 зокрема:
« 127. Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
128. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
129. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
130. Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
131. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
132. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
133. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
134. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
135. Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
136. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
У даному випадку суд враховував такі обставини:
- дорожньо-транспортна пригода сталася 16.01.2022;
- позивач не визнав вказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та потерпілий звернувся до суду з вимогою про відшкодуванням майнової шкоди позивачем, який застрахував його майно;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі № 910/17102/23 стягнуто з Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРЕС" 247 500,00 грн страхового відшкодування;
- 11.07.2024 позивач набув права вимоги, для звернення до особи, відповідальної за завдану шкоду (після виплати страхового відшкодування за Договором);
- 20.01.2025 позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Відтак суд дійшов висновку, що вказані вище обставини свідчать про поважність причин пропуску річного строку для звернення з вимогою про здійснення страхового відшкодування.
Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що підтверджуються вищезазначеними документами, а саме: Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 19246 від 26.10.2022, Страховий акт № 101708/2 від 09.09.2024, Розрахунок суми страхового відшкодування від 09.09.2024 та платіжна інструкція № 276986 від 11.09.2024.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №147/66/17 від 14.12.2021 визначено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності
За наведених обставин у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на момент винесення рішення у даній справі сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача в установленому законом порядку не спростував.
Суд встановив, що позивачем належним чином у встановленому законом порядку підтверджено заподіяння позивачу шкоди внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі, що перевищує 130 000,00 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність особи винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди застрахована відповідачем, останній зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" про відшкодування шкоди в сумі 130 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Станом на дату розгляду справи по суті, матеріали справи не містять доказів, понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" (Україна, 04107, місто Київ, вул.Багговутівська, будинок 17-21; ідентифікаційний код: 22229921) на користь Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС" (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код: 20344871) 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень 00 коп.) матеріального збитку та 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 12.03.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА