ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2025Справа № 910/6826/24 (761/26561/24)
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" - 1
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" - 2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна - 1
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович - 2
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
в межах справи № 910/6826/24
Суддя Івченко А.М.
Представники: не викликались
На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіперіон ДК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) про банкрутство.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.09.2024 справу № 761/26561/24 передано до розгляду в межах справи № 910/6826/24.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2024 справу № 910/6826/24 (761/26561/24) передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України); запропоновано третім особам надати пояснення.
Позивач, відповідачі та треті особи були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2024 році ОСОБА_1 з реєстру боржників дізналась, що щодо неї Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.
Виконавче провадження було відкрите та здійснено примусове виконання на підставі виконавчого напису № 4265 від 06.05.2021.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з Позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56 718,08 грн.
Позивач зазначає, що у виконавчому написі № 4265 від 06.05.2021, та в матеріалах Виконавчого провадження № НОМЕР_2 вказане дівоче прізвище Позивача - ОСОБА_1 . Проте, 15.05.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Даний шлюб було зареєстровано 15.05.2021 р. Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 15.05.2021 р. було складено відповідний актовий запис за № 552. Після державної реєстрації шлюбу прізвище Позивача « ОСОБА_1 » змінилось на « ОСОБА_1 ».
Позивач вважає, що оспорюваний Виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв'язку з порушенням Приватним нотаріусом порядку вчинення оспорюваного Виконавчого напису, що є самостійною та достатньою підставою для визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Представником Позивача адвокатом Яреськом Т.В. було направлено Адвокатський запит № 1 від 19.07.2024 р. до Виконавця щодо отримання копії оскаржуваного виконавчого напису та копії кредитного договору, на якому був вчинений виконавчий напис. При ознайомленні з отриманими від Виконавця вищезазначеними матеріалами Виконавчого провадження, Позивач дізнався, що оспорюваний Виконавчий напис був вчинений на підставі Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та Угоди про надання кредиту від 03.02.2017 року № 490965389 (надалі - «Кредитний договір»), що була укладена між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК». Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Відповідач-1), яке нібито набуло право вимоги на борг.
Крім цього, на сайті судової влади представником Позивача адвокатом Яреськом Т.В. було виявлено цивільну справу № 759/14567/24, за участю Приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича, ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Кампсіс Лігал», ЗАЯВНИК: ТОВ «Дебт Форс», відповідач: ОСОБА_1 . Зі змісту ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 18.07.2024 вбачається, що ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду про заміну вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс».
ТОВ «Дебт Форс» вимагає в Позивача оплату коштів на підставі витягу з Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 21-05/24 (К) від 21.05.2024 р. та Витягу з реєстру боржників до даного Договору про відступлення прав вимоги, в переліку договорів якого міститься кредитний договір № 490965389 від 03.02.2017 року, на якому був вчинений оскаржуваний Виконавчий напис.
Позивач зазначає, що випадково дізнався про відкрите щодо нього Виконавче провадження. До цього Позивач не отримував від Відповідача позасудову вимогу щодо дострокового повернення кредиту чи повідомлення-застереження про те, що Відповідач розпочинає процедуру стягнення боргу за Кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса. Позивач не підписував із Відповідачем жодних договорів, в тому числі жодного нотаріально посвідченого договору, тому не міг знати про ймовірну заборгованість перед Відповідачем.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Главаїб розділу II Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, З Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи,- строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від « 29» червня 1999 року № 1172 (надалі - «Перелік документів»). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Як вбачається з преамбули оспорюваного Виконавчого напису: «Я, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, пропоную стягнути:...»
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від « 01» листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від « 07» листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від « 26» листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Таким чином, при вчиненні оспорюваного Виконавчого напису, як зазначає сам Приватний нотаріус, він керувався п.2 Переліку документів, який визнано нечинним.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 зазначено: « 92. Таким чином, вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О.В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23».
Таким чином, очевидно, що оспорюваний Виконавчий напис вчинений з порушенням порядку його вчинення, в частині перевірки безспірності заборгованості при його вчиненні, що є підставою для його визнання таким, що не підлягає виконанню.
Також, позивач зазначає, що Кредитний договір, на якому було вчинено оспорюваний Виконавчий напис, та який було передано Виконавцю на виконання, як підстави для відкриття Виконавчого провадження - не посвідчений нотаріально.
Однак, як зазначалося вище, законодавством не передбачено можливість вчиняти виконавчі написи на боргових документах, що нотаріально не посвідчені.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від « 22» лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 зазначено: « 83. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса», а також викладена наступна стала правова позиція: «Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника»».
Позивач зазначає, що за виконавчим провадженням НОМЕР_2 було стягнуто 26131,77 грн, з яких: 23147,98 грн. перераховано на погашення заборгованості перед стягувачем; -2314,79 грн. перераховано як основна винагорода приватного виконавця; - 669,00 грн, перераховано як витрати виконавчого провадження.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Таким чином, правові підстави набуття Відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Оскільки підстава набуття Відповідачем-1 грошових коштів відпадають у зв'язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з Відповідача-1 на користь Позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 23 147,98 грн., стягнуті за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_2.
Загальна сума коштів в розмірі 2 983,79 грн., що складається з основної винагороди приватного виконавця в розмірі 2314,79 грн. та витрат виконавчого провадження в розмірі 669,00 грн., які були стягнуті з Позивача по примусовому виконанню виконавчого напису від 06.05.2021 року за реєстровим номером № 4265, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., який оскаржується у даній позовній заяві, за своєю суттю є збитками, яких зазнав Позивач внаслідок протиправної поведінки Відповідача-1, що полягає у зверненні Відповідача-1 до нотаріуса для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, який вчинено з порушенням законодавства, наслідком чого стали понесені Позивачем збитки після пред'явлення оскаржуваного виконавчого напису на примусове виконання.
Такий висновок підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі № 357/7293/22: «Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА 1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримані ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» кошти на підставі вказаного виконавчого напису, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, однак невірно визначив суму, ця сума складає 9990,01 грн. Інші кошти, а саме 569,00 грн - витрати виконавчого провадження та 990,01 грн - основна винагорода приватного виконавця, що в сумі складає 1559,01 грн, дійсно не були отримані відповідачем. Однак позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, але на підставі ст.22 ЦК України. Позивач при зверненні до суду з позовом не посилався на положення ст.22 ЦК України, однак самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.»
Правомірність такого застосування ст.22 ЦК України та належність даного способу захисту цивільного права на відшкодування збитків підтверджено також рядом судових рішень (перелік не є вичерпним), що набрали законної сили: справи № 184/737/23, 185/8729/23, 184/1628/22.
Отже, збитки, які поніс Позивач, знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями Відповідача-1 щодо примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису №4265 від 06.05.2021, тому сума збитків у розмірі 2 983,79 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача -1.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 1.1.,1.2 п.1 гл.16 розділу ІІ вказаного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису, стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Пунктом 3 глави 16 розділу ІІ вищезазначеного Порядку передбачено умови вчинення виконавчого напису. Так, згідно з п.п.3.1, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, що передбачено у п. 3.4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, пунктом 2.3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, суд вважає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на вказане та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц, та у Постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, та у Постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена Постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Так, підставою для вчинення виконавчого напису є, зокрема, Постанова КМУ № 1172 від 29.06.1999, в яку Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ №662 від 26 листопада 2014 року в цій частині. Вказану Постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 06.05.2021, тобто після набрання законної сили Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Також, до суду не надано доказів на підтвердження факту отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Оскільки виконавчий напис був вчинений з порушенням встановлених вимог законодавства, вимога не була безспірною, не надано доказів щодо наведеного розрахунку та не сплати позивачем вказаної заборгованості до Товариства, тому суд вважає необхідним визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2024, шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представництво інтересів Позивача здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №24137 від 18.07.2024.
Відповідно до п.3.1 Договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксовану суму 10 000,00 грн.
Пунктами 7.1-7.3 Додатку №1 до Договору встановлено, що правова допомога вважаються наданою після підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі послуг, в якому зазначається детальний зміст наданої правової допомоги (за необхідності), розмір Гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму Гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
22.07.2024 року Адвокат Яресько Т.В. та Позивач підписали Акт приймання-передачі послуг №1 від 22.07.2024 року тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Позивач оплатив послуги у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) 22.07.2024 року, про що отримав від адвоката Яреська Т.В. відповідну розрахункову квитанцію №22/07/24 від 22.07.2024 року, як це передбачено п.7.5 Додатку №1 до Договору.
Суд ухвалив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4265 від 06.05.2021 року, що вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 23147,98 грн., збитки в розмірі 2 983,79 грн., судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" (ЄДРПОУ 43577608, 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, літера 2А, офіс 602) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №761/26561/24, продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
7. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.03.2025
Суддя А.М.Івченко