ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2025Справа № 910/14881/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
про розподіл судових витрат (додаткове рішення)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; адреса для листування: 18002, м. Черкаси, а/с №555)
До Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (код ЄДРПОУ 41564379) №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 56 198,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за надані послуги перевезення відповідачем неправомірно нарахована і списана з особового рахунку позивача плата за користування 50-тьма вагонами у складі одного маршрутного поїзда №120801 зі станції Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.), за перевізними документами №№35377399, 35379833.
10.12.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/14881/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 позовні вимоги позивача з урахуванням збільшенням позовних вимог задоволені в повному обсязі. Зобов'язано відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 56 198, 64 грн та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
26.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про розподіл судових витрат у справі. Розгляд заяви про розподіл судових витрат ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін згідно частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про розподіл судових витрат протягом 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
27.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат.
Суд розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат та заперечення відповідача на зазначене клопотання вказує на наступне.
В позовній заяві позивач в порядку частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу становить 15 000, 00 грн, також, позивач попередив, що на виконання вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, докази понесених судових витрат будуть подані до суду у встановлений законом строк після винесення остаточного судового рішення по справі.
В заяві про розподіл судових витрат позивач позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 183, 91 грн, з яких «гонорар успіху» складає 3 933, 91 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- копію ордера серії СА №1067099 від 17.10.2023;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001243 від 16.12.2019;
- копію договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021;
- копію додаткової угоди №1 від 07.07.2021 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021;
- копію акта виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/341 від 03.12.2024, №17-01/414 від 25.02.2025;
- копію рахунка на оплату №17-01/341 від 03.12.2024, №17-01/414 від 25.02.2025;
- копію платіжного доручення №8215 від 03.12.2024, №8837 від 25.02.2025.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард», як клієнтом (позивач) та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» укладено договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021.
07.07.2021 між вищезазначеними сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021.
Згідно пункту 1.1. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизначених прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбаченим даним договором.
Пунктом 3.1. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021 встановлено, що клієнт зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені договором гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
В пункті 4.3. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021 сторони узгодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000, 00 гривень.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Таким чином, сторони в договорі №17-01 від 04.01.2021 узгодили погодинну оплату адвокатського гонорару.
У відповідності до пункту 4.7. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, сторони додатково домовились про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 7% від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
Згідно пункту 4.10. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.
Так, на виконання умов договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 сторони склали та підписали акт виконання робіт (надання послуг) №17-01/341 від 03.12.2024, згідно якого адвокат надав послуги у формі «складання позовної заяви про зобов'язання АТ «Укрзалізниця» внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 52 368, 00 грн». Час надання послуги склав 5 годин.
Згідно пункту 2 акту №17-01/341 від 03.12.2024, вартість послуг згідно цього акта становить 5 000, 00 грн.
Адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок на оплату №17-01/341 від 03.12.2024 у розмірі 5 000, 00 грн, який був оплачений зі сторони позивач, що підтверджується платіжною інструкцією №8215 від 03.12.2024.
В подальшому, між сторонами складено та підписано акт виконання робіт (надання послуг) №17-01/414 від 25.02.2025, згідно якого адвокат надав послуги у формі «складання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №910/14881/24» (час надання послуги склав 15 хвилин); «складання відповіді на відзив АТ «Укрзалізниця» у справі №910/14881/24» (час надання послуги склав 1 година). Загальна вартість за зазначені послуги становить 1 250, 00 грн.
Крім цього, в акті №17-01/414 від 25.02.2025 сторонами узгоджений «гонорар успіху» у розмірі 7% від ціни позову, який становить 3 933, 91 грн.
Відтак, загальна суму акта №17-01/414 від 25.02.2025 становить 5 183, 91 грн.
Адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок на оплату №17-01/414 від 25.02.2025 у розмірі 5 183, 91 грн, який був оплачений зі сторони позивач, що підтверджується платіжною інструкцією №8837 від 25.02.2025.
Суд звертає увагу, що акт про надання послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Скориставшись своїм правом, наданим господарським процесуальним законом, відповідач подав до суду заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, в яких просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу (на яку суму не зазначив) та відмовити в стягнення «гонорару успіху».
Відповідач мотивував свої заперечення неспівмірністю зі складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.
Так, послуга «складання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №910/14881/24» на яку представник позивача витратив 15 хвилин, що в грошовому еквіваленті становить 250 грн на переконання суду є необґрунтованою, оскільки збільшити позовні вимоги (або зменшити) є правом позивача по справі та як встановлено судом, обставини, які зумовили позивача збільшити розмір позовних вимог на момент звернення до суду існували більше 2,5 років,а також існували і на момент складання та подання позовної заяви.. Тобто, позивач не був позбавлений можливості включити суму, на яку було збільшено позовні вимоги, безпосередньо в позовну заяву.
Відтак, суд дослідивши подані докази, доводи, аргументи та заперечення сторін дійшов до висновку, що розмір понесених позивачем погодинних витрат на професійну правничу допомогу є доведеним та співмірним з даною справою у загальному розмірі 6 000, 00 грн.
Що стосується стягнення «гонорару успіху».
Позивач просить стягнути з відповідача «гонорар успіху» у розмірі 7% від грошової суми стягнутої з відповідача в даному рішенні.
Суд констатує, що умови «гонорару успіху» сторони узгодили в пункті 4.7. договору №17-01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 наголосила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про неможливість покладення на відповідача (не на сторону договору, де передбачено «гонорар успіху») вищеописаного «гонорару успіху» в розмірі 7% від суми стягнутої з відповідача, у зв'язку з чим, суд відмовляє в його покладені на відповідача.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Керуючись статтями 74, 76-80, 124, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А , 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
3. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 250, 00 грн покласти на позивача.
4. В частині стягнення «гонорару успіху» - відмовити.
5. Видати наказ після набрання додатковим рішення законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко-Легких