номер провадження справи 15/225/24
21.02.2025 Справа № 908/3331/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеравто-Плюс», 69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 111
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
23.12.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеравто-Плюс» до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за договором № 510224 від 28.02.2024 в сумі 52 298,19 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024, справу № 908/3331/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3331/24. Присвоєно справі номер провадження 15/225/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.
Запропоновано відповідачу в строк до 24.01.2025 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 06.02.2025 у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 21.02.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання, в частині оплати за надані послуги за Актами наданих послуг та наряд - замовленнями на суму 52 298,19 грн.
Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву від 20.01.2025 із запереченнями проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що на виконання умов договору, між сторонами були підписані акти здачі приймання наданих послуг на загальну суму 52 298,19 грн, які відповідач має намір сплатити найближчим часом. Просив, у випадку задоволення позову, розстрочити виконання рішення суду на строк 12 (дванадцять) місяців, зменшити розмір витрат на правничу (адвокатську) допомогу з 14 000,00 грн до 500,00 грн.
Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України 22.01.2025 подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що заяа відповідача про розстрочку виконання рішення у справі, необґрунтована, суперечить інтересам позивача, не відповідає його фінансовим інтересам. Також зазначає, що у зв'язку з обстрілом об'єктів інфраструктури, які розташовані у м. Запоріжжя, в тому числі і за адресою м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, 111, пошкоджено будівлі та споруди. Приміщення, яке належало позивачу на праві власності та в якому здійснювалась підприємницька діяльність товариства, знищено повністю, що призводить до унеможливлення подальшого належного ведення господарської діяльності взагалі. Зазначена обставина свідчить про той факт, що товариство «Інтеравто - Плюс» намагається вижити в складних умовах сьогодення та намагається впоратись із складною фінансовою ситуацією, яка настала для товариства після руйнування майна. З приводу завищення витрат на професійну правничу допомогу, позивач у справі вважає подібні заперечення з боку відповідача також не обґрунтованими, справу доведено до суду саме з вини відповідача і крім того, представником позивача виконано повний обсяг робіт визначений у договорі про професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
28.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтеравто-Плюс» та Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго» укладено договір про надання послуг № 510224.
Відповдно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначенні у п. 1.2. цього договору, а замовник, прийняти та оплатити ці послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування послуг: код ДК 021:2015 - 50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання.
Пунктом 1.4 договору визначено, що конкретний перелік вартість послуг, перелік і вартість запасних частин і матеріалів, що надаються замовнику, буде визначатися протягом дії договору при кожному замовленні, відповідно до додатку 3 до цього договору та зазначатися у наряд-замовленні при кожному прийманні автотранспортних засобів, що зазначені у додатку 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за надані послуги проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту здачі приймання наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: - підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг; реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складення та умов цього договору.
Сторонами договору визначено та обумовлено обсяги робіт, послуг та товарів в нарядах - замовленнях, які підписані уповноваженими представниками сторін.
Виконавець належним чином виконав зобов'язання за договором та надав замовнику послуги, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): Акт № 0000007167 від 16.10.2024 (наряд - замовлення № 0000007167 від 16.10.2024); Акт № 0000007074 від 16.10.2024 (наряд - замовлення № 0000007074 від 16.10.2024); Акт № 0000006763 від 25.09.2024 (наряд - замовлення № 0000006763 від 25.09.2024).
Станом на 23.12.2024 заборгованість за надані послуги за переліченим Актами наданих послуг та наряд - замовленнями становить 52 298,19 грн.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як підтверджено наявним в матеріалах справи Актами здачі - прийняття робіт (наданння послуг) позивач надав відповідачу погоджені у договорі послуги на загальну суму 52 298,19 грн. Акти підписано сторонами без зауважень та заперечень щодо якості, об'єму та строків наданих послуг та скріплений печатками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 52 298,19 грн належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Щодо розстрочки виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, надання розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування надання відстрочки судового рішення, відповідач зазначає, що станом на 01.12.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 3 029 680 тис. грн, з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств. Так, за 2022 рік ПАТ “Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн. грн. За 9 місяців 2024 року отримало збитки у розмірі 168,43 млн. грн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан (Звіт про сукупний дохід) (ф.2), показник прибутку (чистого фінансового результату) ПАТ “Запоріжжяобленерго» значно зменшився з 272 672 тис.грн. у 2021 році до 1 187 тис.грн. у 2023 році, отже зменшення складає 99%. За період 2021 - 2023 обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності - розподілу електроенергії. За період 2022-2024 рік середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв зменшилася на 2462 осіб (з 4834 осіб до 2372 осіб), що становить 51%. Кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» становить 680 166 тис.грн. Окрім першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів, зокрема таких як оплата праці та сплата податків, оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв'язок тощо. Сума мінімально необхідних платежів (оплата праці з відрахуваннями, лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів, становить понад 352,5 млн.грн. на місяць. Відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов'язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема направляє претензії, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області.
На підтвердження наявності підстав для надання розстрочки Відповідачем надані довідка щодо дефіциту обігових коштів від 06.01.2022, довідка щодо мінімально необхідних платежів від 06.01.12025, довідка про дебіторську заборгованість на суму 3 029 680 тис.грн. від 06.01.2025, довідку про кредиторську заборгованість на суму 1 1 678 021 тис. грн. від 06.01.2025, довідку про кредиторську заборгованість перед ДП “Енгергоринок» на суму 680 млн. грн, довідки про залишки коштів на поточних рахунках в банках станом на 01.01.2025, інформація про наявність та розмір податкової заборгованості станом на 01.01.2025.
Отже, вирішуючи питання розстрочки виконання рішення просимо господарський суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках.
Суд зазначає, що подані вдповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, звітів про фінансові результати діяльності тощо), на підтвердження відсутності можливості відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Отже, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд також зазначає, що договір щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування з ТОВ “ Інтеравто-Плюс» було укладено відповідачем 28.02.2024, тобто вже під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України, у зв'язку з чим відповідач свідомо брав на себе грошові зобов'язання вже за існування тих обставин, на які посилається в заяві, відтак такі обставини хоч і існували, однак не перешкоджали здійсненню відповідачем господарської діяльності в частині укладення договору з позивачем, отримання послуг за таким договором та ймовірно використанням відремонтованих транспортних засобів в цілях господарської діяльності. При цьому, саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом.
Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання розстрочки саме на 12 місяців, тобто не надав жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Сума залишку заборгованості в розмірі 52 298,19 грн є незначною у порівнянні із багатомільйонними сумами боргів відповідача, а тому не може суттєво вплинути на його поточний фінансовий стан.
Також суд враховує і складний фінансовий стан позивача у справі, яким надані докази того, що 11.10.2022 приблизно о 06 годині 04 хвилини невстановлені особи із числа військовослужбовців збройних сил російської федерації, діючи умисно в порушення законів та звичаїв війни, із застосуванням реактивних систем залпового вогню (попередньо ідентифіковано ракети типу С300), здійснили цільовий обстріл об'єктів інфраструктури, які розташовані у м. Запоріжжя, в тому числі і за адресою м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, 111, в результаті чого пошкоджено будівлі та споруди, отримала поранення одна особа та загинула одна особа. Про зазначену подію свідчить Акт про пожежу від 11.10.2022 року, Постанова про залучення особи у кримінальному провадженні як представника потерпілого, Лист Старшого слідчого 1го відділення слідчого відділу управління СБУ в Запорізькій області від 12.10.2022 року, Рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку від 25.11.2022 року, витяг з ЄРДР від 11.10.2022 року, Акт огляду об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 21.10.2022 року, Витяг з державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій від 04.07.2023 року, лист Департаменту з управління ЖКГ від 05.04.2023 року, лист Департаменту з управління ЖКГ від 05.07.2023 року, лист Департаменту з управління ЖКГ від 27.04.2023 року, лист районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 19.04.2023 року та експертний висновок Запорізької ТПП №О-1257 від 14.11.2022 року. Зазначеними документами підтверджується той факт, що приміщення, яке належало Позивачу на праві власності та в якому здійснювалась підприємницька діяльність товариства, знищено повністю, що призводить до унеможливлення подальшого належного ведення господарської діяльності взагалі.
З урахуванням навеедного, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть Сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між Сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною Стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для Сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 14 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 28-08 від 28.08.2024, укладеного з адвокатом Сєдовим Михайлом Володимировичем, за умовами якого розмір гонорару адвоката, а також умови та порядок його сплати визначається у додатках до цього договору (п. 5.1).
Згідно додатка № 1 до Договору “Перелік та вартість послуг за договором» від 28.08.2024 сторони узгодили найменування наданих послуг, час на їх надання та розмір гонорару.
Згідно Акту № 2 надання послуг до договору № 28-08 від 28.08.2024 про надання правової допомоги сторони остаточно зазначили перелік та ціну наданих послуг:
1) Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку - 5 годин - 2000,00 грн;
2) Складання позовної заяви - 5 години - 6000,00 грн;
3) Підготовка позовної заяви та додатків до неї для подачі через підсистему ЄСІТС- 3 години - 6000,00 грн,
а всього - 14 000,00 грн, які мають бути сплачені клієнтом протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності рішенням у цій справі.
Відповідач проти вказаного розміру плати за правову допомогу заперечив у відзиві. Заявлений розмір судових витрат на правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн є завищеним, неспіврозмірним та безпідставним з огляду на те, що підготовка даного позову ТОВ “Інтеравто-Плюс» не є складною, оскільки стягнення основного боргу проводиться за договором про надання послуг, відповідачем не оскаржується факт надання послуг. Посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічних справах вказує, що оформлення процесуальних документів з цієї справи не потребувало затрати значного часу та підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Тому відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача у разі задоволення судом заявлених витрат, може бути зменшено судом до суми 500,00 грн.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд виходить з наступного.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений Стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої Сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною Стороною або третьою особою. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів Сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву Сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в розрахунку витрат на правову допомогу, Акт наданих послуг № 2 від 20.12.2024, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам договору про надання правової (правничої) допомоги про надання правничої допомоги від 28.08.2024 та узгодженим сторонами Переліку та вартості послуг. В цілому заявлена сума відшкодування витрат на правничу допомогу 14 000 грн, є співмірною із сумою позовних вимог, відповідає критерію розумності.
Разом із тим, суд зауважує, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України; великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; справа є малозначною та розглядалася без виклику сторін.
При цьому послуга з «Підготовка позовної заяви та додатків до неї для подачі через підсистему ЄСІТС» за своєю правовою природою охоплюється загальною послугою «Складання позовної заяви», та не підлягає відокремленню.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8000,00 грн від попередньо заявленої суми (14 000,00 грн), що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу покласти на позивача.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто-Плюс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, б.111; ідентифікаційний код юридичної особи 33211175) основний борг у розмірі 52 298,19 грн (п'ятдесят дві тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 19 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто-Плюс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, б.111; ідентифікаційний код юридичної особи 33211175) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.03.2025.
Суддя І. С. Горохов